Постанова № 72573765, 28.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3840/17 Номер провадження 22-ц/786/596/18Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І. І. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі-ПАТ «Укртатнафта») про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, уточненим в ході судового розгляду справи, посилаючись на те, що 12.12.2014 року він був прийнятий на роботу до ПАТ «Укртатнафта» на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок, та, відповідно до рішення Кременчуцької міської ради 25.10.2016 року був обраний присяжним до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Зазначає, що 29.04.2017 року був звільнений з роботи у зв»язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а 28.04.2017 року секретар виробництва №2 оповістила позивача про виклик його до відділу кадрів та за три години до судового засідання, де він був присяжним, віддала йому трудову книжку.

Вказує, що після того, як він сповістив керівництво про виконання обов'язків у суді, до нього почали ставитись упереджено, відмовили в підвищені кваліфікації і набутті суміжних професій, при візуванні документів на виклик до суду по декілька разів нагадували йому про його безпосередні трудові обов'язки.

Вважає, що виконання ним обов'язків із здійснення правосуддя дає підстави розцінювати дії відповідача як грубе порушення законодавства України і ігнорування громадської значимості державних обов'язків, які виконує позивач. Зауважує, що вказані порушення його прав завдали йому великих душевних страждань, у зв'язку з чим він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій, самопочуття, психологічний стан його погіршився, відповідно, погіршились відносини з оточуючими його людьми, особливо з дружиною. Також він змушений витрачати свій час на те, щоб поновити свої права, що викликає від нього додаткових зусиль.

З урахуванням наведеного остаточно прохав визнати його звільнення незаконним та поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 38400, 00 грн. (а.с.1,14,104-105).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовлено (а.с.115-120).

З вказаним рішенням не погодився позивач, який подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необгрунтованість рішення місцевого суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про поновлення його на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що присяжні для здійснення правосуддя залучаються на певний строк, при цьому строк - це відрізок у часі, а не певна календарна дата, а тому звільнення позивача в період здійснення ним повноважень присяжного у суді є незаконним.

Зауважує, що попри можливість звільнення працівника у вихідний день, роботодавець зобов'язаний саме у день звільнення видати працівнику трудову книжку та розрахунковий листок. При цьому, згідно матеріалів справи дата наказу про звільнення та отримання трудової книжки не відповідає фактичній даті звільнення.

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укртатнафта» прохало рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування відзиву зазначають, що при винесенні рішення місцевий суд не залишив жодного аргументу сторін без уваги і відобразив їх у своєму рішенні, при цьому надавши їм оцінку згідно вимог ст.80 ЦПК Україна за своїм внутрішнім переконанням.

Зауважують, що до справи відповідачем долучено докази дійсного проведення реорганізації структурних підрозділів ПАТ «Укртатнафта» зі скороченням посад, належного повідомлення позивача про майбутнє вивільнення, пропозиції позивачу роботи за його професією, надання профспілковим органом згоди на звільнення позивача та докази видачі позивачу наказу про звільнення та трудової книжки. Окрім того, розрахунок при звільненні проведено повністю в день звільнення.

Також, вказують, що, згідно вимог ст.68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» гарантії працівнику, який виконує функції присяжного у суді, діють під час безпосереднього виконання таких обов'язків. При цьому позивачем не надано доказів, що на момент звільнення він перебував у судовому засіданні в якості присяжного.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, наказом №765 від 12.12.2014 року ОСОБА_3 15.12.2014 року був прийнятий на роботу до ПАТ «Укртатнафта» на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2, згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Згідно довідки від 19.05.2017 року №30/17-Вих, виданої Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_3, відповідно до рішення Кременчуцької міської ради обраний присяжним Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з 25.10.2016 року. З січня 2017 року по теперішній час ОСОБА_3 залучений як присяжний до здійснення правосуддя з розгляду справи цивільного судочинства та кримінальних проваджень (справ) (а.с.5).

Наказом №4/598 від 20.04.2017 року ОСОБА_3, слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2, звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 28.04.2017 року (а.с.7).

Відповідно до наказу №4/629 від 25.04.2017 року, змінено дату звільнення на 29.04.2107 року, з метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов'язків у суді (а.с.6).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд вірно виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося з дотриманням вимог закону, а тому підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Такі висновки відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно із ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч.3 ст.49-2 КЗпП України).

Окрім того, за нормою ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Отже, для того, щоб звільнити працівника підприємства на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, необхідно повідомити виборний орган первинної профспілкової організації. Для звільнення працівників, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, профспілкова організація, членом якої є працівник, повинна надати згоду. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до наказу «Про централізацію ремонтної служби ПАТ «Укртатнафта» від 20.02.2017 року №125, визначено виключити з 28.04.2017 року із штатного розкладу структурних підрозділів ПАТ «Укртатнафта» штатні одиниці згідно з додатками №1,2,3,4,5,6,7 та попередити до 27.02.2017 року працівників, що вивільняються, під розписку та надати в УКтаТН інформацію про них, а також забезпечити явку працівників, що вивільняються, в УКтаТН в день попередження для вирішення питання щодо їх подальшого працевлаштування (а.с.34).

Згідно Службової записки від 22.02.2017 року №63/10-154, на виконання наказу № 125 від 20.02.2017 року «Про централізацію ремонтної служби ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_3 включено до числа осіб, що вивільняються (а.с.37).

23.02.2017 року позивача було попереджено про наступне вивільнення, що він засвідчив власноручним підписом (а.с.38).

Окрім того, 23.02.2017 року позивачу було запропоновано іншу роботу (63 посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації, факт ознайомлення засвідчено особистим підписом ОСОБА_3 (а.с.39-44).

У подальшому, згідно Витягу з протоколу Первинної профспілкової організації ПАТ «Укртатнафта» від 10.04.2017 року №35, було ухвалено надати згоду Адміністрації ПАТ «Укртатнафта» на звільнення слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2 ОСОБА_3, за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України за умови, що звільнення буде проведено з урахуванням наданих йому гарантій, передбачених чинним законодавством, а саме п.2 ст.68 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», тобто не під час виконання ним обов'язків в суді (а.с.8).

Згідно з абз. 1 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених у п.1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як убачається з матеріалів справи, у ПАТ «Укртатнафта» дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом «Про централізацію ремонтної служби ПАТ «Укртатнафта» від 20.02.2017 року №125, зокрема, було скорочено штатні одиниці згідно з додатками №1,2,3,4,5,6,7 до даного наказу.

При цьому, судом установлено, що про майбутнє звільнення позивача, як того вимагає ч.1 ст.49-2 КЗпП України, було повідомлено за два місяці, про що свідчить його підпис на попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_3 та йому пропонувалась інша робота на підприємстві (63 посади), згідно вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України, факт ознайомлення засвідчено особистим підписом ОСОБА_3, проте, він наявні пропозиції не прийняв.

Окірм того, статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, які звільнялися.

Згідно ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За змістом ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Так, на підставі наведеного, наказом №4/598 від 20.04.2017 року ОСОБА_3, слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2, звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 28.04.2017 року.

Головному Бухгалтеру доручено: провести остаточний розрахунок; виплатити компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку минулого періоду за 7(сім) календарних днів; виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 9 (дев'ять) календарних днів основної відпустки та за 3 (три) календарних дні додаткової відпустки за період роботи з 15.12.2016 року по 28.04.2017 року; виплатити вихідну допомогу у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, згідно ст.44 КЗпП України (а.с.7).

У подальшому, наказом №4/629 від 25.04.2017 року, змінено дату звільнення на 29.04.2107 року, з метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов'язків у суді (а.с.6).

Окрім того, колегія суддів, аналізуючи норми чинного трудового законодавства, погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що факт звільнення позивача 29.04.2017 року (в суботу) у вихідний день, не містить порушень закону за відсутності відповідної заборони.

При цьому, відповідно до Акту фіксації відмови поставити підпис за отримання документів на руки при звільненні від 28.04.2017 року, працівниками ПАТ «Укртатанафта» було зафіксовано, що начальник УК та ТН ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_3, звільненому 29.04.2017 року, поставити підпис у відповідних журналах реєстрації та документах за отримання на руки: трудової книжки; копії наказів про звільнення №4/598 від 20.04.2017 року на №4/629 від 25.04.2017 року; розрахункового листа. ОСОБА_3 документи забрав, але поставити підпис за отримання вищевказаних документів відмовився. Підписувати даний акт ОСОБА_3 також відмовився (а.а.81).

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_3 на посаді, оскільки його звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України.

За змістом ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, у даному випадку, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може вирішуватися судом лише при поновленні ОСОБА_3 на роботі, то місцевим судом було правомірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення на його користь середньомісячного заробітку.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що присяжні для здійснення правосуддя залучаються на певний строк, при цьому строк це відрізок у часі, а не певна календарна дата, а тому звільнення позивача в період здійснення ним повноважень присяжного у суді є незаконним, колегією суддів до уваги не приймаються з урахуванням наступного.

Згідно довідки від 19.05.2017 року №30/17-Вих, виданої Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_3, відповідно до рішення Кременчуцької міської ради, обраний присяжним Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з 25.10.2016 року. З січня 2017 року по теперішній час ОСОБА_3 залучений як присяжний до здійснення правосуддя з розгляду справ цивільного судочинства та кримінальних проваджень (справ) (а.с.5).

Відповідно до виклику присяжного до суду 524 КР №524/3562/15-к від 20.04.2017 року, ОСОБА_3 викликався в Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області на 28.04.2017 року на 14 год. 00 хв. для виконання обов'язків присяжного в судовому засіданні (а.с.94).

Наказом від 25.04.2017 року №4/640, ОСОБА_3, слюсарю з ремонту технологічних установок ремонтної дільниці виробництва №2, табельний номер 007695, на 28.04.2017 року встановлено неповний робочий час: початок роботи 08-00 год., закінчення роботи 12-00 год., згідно ст.56 КЗпП України за згодою адміністрації, з оплатою за фактично відпрацьований час. Підстава: заява ОСОБА_3 (а.с.91-93).

Відповідно до ч.2 ст.68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 викликався в Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області на 28.04.2017 року на 14 год. 00 хв. для виконання обов'язків присяжного в судовому засіданні, тобто на момент його звільнення 29.04.2017 року він не виконував покладених на нього обов'язків присяжного, а тому його звільнення в цей день не містить порушення норм ст.68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, роботодавець зобов'язаний саме у день звільнення видати працівнику трудову книжку та розрахунковий листок, є безпідставними, оскільки, як вбачається з наведеного вище, днем звільнення працівника є вихідний день - субота, 29 квітня 2017 року. При цьому для усунення можливих порушень прав позивача, внаслідок затримки видачі трудової книжки у наступний робочий день після звільнення, яким є 3 травня (середа), працівниками ПАТ «Укртатнафта» згідно акту фіксації відмови поставити підпис за отримання документів на руки при звільненні від 28.04.2017 року, саме 28.04.2017 року було видано ОСОБА_3 трудову книжку, копії наказів про звільнення №4/598 від 20.04.2017 року на №4/629 від 25.04.2017 року та розрахунковий лист.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ О.Ю. Кузнєцова

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун