Рішення № 72573590, 27.02.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 569/9802/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

"27" лютого 2018 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Рівненської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Рівненської міської ради, уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 22.06.2017 року та до повноліття дитини; визначити місце проживання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 02.08.2009 року з відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2017 року розірвано. Від шлюбу в них є малолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначила, що на даний час вона проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що дочка повинна проживати з нею, оскільки з точки зору психології між дитиною та її матір’ю в ранньому віці існує дуже тісний зв'язок, розірвання якого може накласти глибокий слід у майбутньому на психіці та фізичний розвитоку дитини. Крім цього зазначила, що існують деякі складнощі, що стосуються виховання та піклування саме батьком дитини, якщо дитина є дівчинкою, незалежно від її віку. Вказує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який вона самостійно не зможе забезпечити, тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, який має змогу їх сплачувати.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просив визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, посилаючись на те, що з народження дитина зареєстрована та проживала разом із ним та позивачкою за місцем його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначив, що у жовтні 2016 року позивачка фактично розірвала їхні шлюбні відносини та пішла до іншого чоловіка. У червні 2017 року ОСОБА_2 забрала доньку до себе в м. Рівне, де на даний час проживає в орендованому житлі. Зауважив, що більшу частину свого життя донька провела у його домі, який для неї є рідним, на відміну від чужого міста та чужого житла, де вона не зможе почуватись затишно і зручно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 уточненіпозовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Крім цього, позивач додатково пояснила, що за їх спільною згодою, до травня 2017 року донька проживала разом із батьком у м. Остріг, відвідувала там музичну школу та ходила у садочок. Повідомила, що на сьогоднішній день дитина проживає разом із нею у м. Рівне, донька хоче жити у цьому місті та з 01.09.2017 року навчається у першому класі місцевої ЗОШ № 22. Зазначила, що стосунки дитини із батьком хороші та хотіла б щоб вони залишались такими і надалі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 уточненіпозовні вимоги за первісним позовом визнали частково, не заперечували щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки, у задоволенні іншої частині позовних вимог просили відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Рівненської міської ради, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 23.01.2018 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що висновок № 08-116 від 18.01.2018 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 з матір’ю підтримує.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який рішенням по справі № 569/13554/16-ц Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року було розірвано.

За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ГЮ № 135794 виданого 26 січня 2011 року, батьком дитини є ОСОБА_4, а матір'ю ОСОБА_2.

Згоди між батьками з ким буде проживати дитина, не досягнуто. На час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді малолітнія донька ОСОБА_6 проживає з матір'ю ОСОБА_2

Судом встановлено, та це не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджується копією договору позички квартири від 01.06.2017 року.

Відповідно до довідки ОКП Водоканал від 15.09.2017 року № 2151 ОСОБА_4, ОСОБА_2 та їх малолітня донька ОСОБА_6 значаться зареєстрованими за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до характеристики наданої Острозьким районним судом Рівненської області від 11.09.2017 року, за період роботи ОСОБА_4 зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінний, наполегливий, працездатний та комунікабельний, правила трудового розпорядку суду не прушував.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 07.12.2017 року ОСОБА_4 мешкає в м. Острог, вул. Скульптора Сосновського, 29 разом із ОСОБА_7 у одноповерховому будинку, з 4 кімнатами, кухнею, ванною, 2 коридорами, для виховання, розвитку та проживання дитини створені усі необхідні умови.

Згідно висновку органу опіки та піклування Рівненської міської ради від 18.01.2018 року № 08-116 ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_7 та громадянським чоловіком проживають у найманій двокімнатній квартирі з усіма зручностями. В помешканні зроблено ремонт, кімнати мебльовані, наявна необхідна побутова техніка. Дитина має окреме місце для сну, навчання та відпочинку.

Також, відповідно до висновку органу опіки та піклування, комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, прийняла рішення про доцільність залишення малолітньої ОСОБА_6 на проживання з матір'ю.

У ході розгляду справи судом встановлено, що дитина сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент прийняття рішення не досягла десяти років, у зв’язку із чим, та на підставі положень ст. 160 СК України місце проживання доньки повинно визначатися лише за згодою батьків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Обоє батьків позитивно характеризуються.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Однак, згідно п. 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Мати дитини має постійне місце проживання та джерело існування, вона створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

В справі не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір’ю.

Наведене узгоджується з правовим висновком ВСУ у справі № 6-2445цс 16 від 14 грудня 2016 року.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи встановлені в ході судового розгляду вищезазначені обставини, висновок органу опіки та піклування Рівненської міської ради та виходячи з інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню і слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з матір'ю ОСОБА_2.

Крім того, батько дитини у разі визначення місця проживання їх з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно доньки та участь у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, № 3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог ст. 182 СК та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), суд приходить до висновку про можливість стягнення із відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дати звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Рівненської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 22.06.2017 року та до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКС України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: