Ухвала суду № 72573358, 03.03.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 8/537/4/2018

Справа № 537/2750/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2018 року суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Хіневич В.І. перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2014 року по справі № 537/2750/13-ц за позовом Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування квартири з чужого незаконного володіння, за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з заявою, відповідно до якої, прохав суд задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати судове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2014 року по справі № 537/2750/13-ц за позовом Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування квартири з чужого незаконного володіння; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1.

Одночасно з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подано заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2014 року по справі №537/2750/13-ц було відмовлено в задоволені позовної заяви Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування квартири з чужого незаконного володіння. Зазначене рішення було ухвалене на підставі рішення Крюківського районного суду м Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року (за позовом Кременчуцької міської рад Полтавської області до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_2 про визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності, витребування квартири), яким свідоцтво про право власності на житло від 22.12.1994 року, видане 22.12.1994 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі наказу № 1120/в від 22.12.1994 року, та яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, визнано таким, що видане з порушенням вимог закону та анульовано. Оскаржуючи рішення Крюківського районного суду від 15.04.2014 року на підставі якого було ухвалено рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2014 року, яке підлягає перегляду, ОСОБА_3 та Публічне акціонер товариство «Крюківський вагонобудівний завод» подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України. 29.10.2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» задоволено, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04,06.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В суді ж першої інстанції, в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду, визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності витребування квартири відмовлено, що підтверджується рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2015 року. 20 липня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.04.2015 року залишено без змін. Він не приймав участі та навіть не був стороною по вище вказаній справі під час розгляду, тому навіть і не здогадувався про існування Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2015 року й ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року. Просить звернути увагу суду на те, що він літня людина, яка вже багато років є громадянином ОСОБА_7 Федерації й проживає в м. Вороніжі ОСОБА_7 Федерації. Рішень у справі про визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності йому ніхто не направляв. Єдина хто могла повідомити йому про вищенаведені рішення - це його сестра, ОСОБА_3, на яку ним було виписано довіреність про представництво його інтересів. Але вона сама дізналась про скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року, на підставі якого мені було відмовлено у витребуванні спірної квартири, випадково від юрисконсульта ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на початку 2016 року й відразу повідомила йому, що підтверджується ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської обл. від 17.05.2016 року. Останнім рішенням у справі про визнання приватизації квартири недійсного, анулювання свідоцтва про право власності, в якій позивачу було відмовлено, була - ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року. Тому, не розглядаючи попередні рішення у справі про анулювання свідоцтва про право власності, ним помилково було визначено, що саме останнім рішенням, а саме ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року, було скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року, на підставі якого йому було відмовлено у витребуванні спірної квартири. 21.03.2016 року він звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука із заявою про перегляд судового рішення Крюківського районного суду від 21.07.2014 року за нововиявленими обставинами. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука йому 17.05.2016 року було поновлено строк на звернення до суду. Але рішенням Крюківського районного суду від 15,11.2016 року, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.01.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2017 року його заяву було залишено без задоволення. Вивчивши вищезазначені рішення, він зрозумів, що рішення Крюківського районного суду від 15.04.2014 року, на підставі якого було ухвалено рішення Крюківського районного суду від 21.07.2014 року, яке підлягає перегляду, було скасовано не ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року, як він помилково вважав, а Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року, як це зазначено суддями в вищезазначених рішеннях. А тому, на разі, він звертається до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із заявою про перегляд судового рішення Крюківського районного суду від 21.07.2014 року за нововиявленими обставинами, але з інших підстав. Для цього йому необхідно поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, в зв’язку із поважними причинами його пропуску. Щодо пропуску ним строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів просить врахувати наступне. ОСОБА_3 на яку ним було виписано довіреність про представництво його інтересів є людною похилого віку, яка дуже хворіє. 31 липня 2014 року його сестра ОСОБА_3 отримала травму, а саме перелом нижнього полісу правого надколінка, що підтверджується випискою із медичної картки №7333 від 23.02.2016 року. Внаслідок чого його сестрі було накладено гіпс на півтора місяці. А потім вона ще півтора місяці продовжувала лікування. І навіть після лікування, ОСОБА_3 ще майже два місяці була обмежена в пересуванні в зв’язку із отриманою травмою. До того ж, ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у офтальмолога в зв'язку з прогресуючого катарактою, манулодистрофією обох очей та потребує оперативного лікування, що підтверджується довідкою поліклініки «КД» третьої міської лікарні від 18.03.2016 року. Він також людина похилого віку та часто хворію і майже всю пенсію витрачає на ліки та комунальні послуги, що унеможливлює найняття та оплату дороговартісних послуг адвоката для захисту його порушений прав. Будучи людиною юридично необізнаною, він навіть не знав з якого саме часу рішення судів набирають законної сили та те, що існують якісь конкретні строки на звернення до суду за захистом своїх прав. Його інтереси в суді представляла та захищала Кременчуцька місцева прокуратура, тому він сподівався, що прокуратура захистить та відновить його порушені права і в неї все під контролем. Але, коли його сестра ОСОБА_3 за його довіреністю 06 січні 2016 року ввернулася до органів прокуратури за захистом його прав - їй була направлена відповідь Кременчуцької місцевої прокуратури від 13.01.2016 року наступного змісту: ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року суттєво змінив форму реалізації повноважень органів прокуратури, позбавивши її права надалі представляти його інтереси в суді. Дізнавшись про скасування судового рішення Крюківського районного суду від 21.07.2014 року, в березні 2016 року він звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області через його представника із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. В зв’язку з тим, що підстава його звернення до суду була визначена помилкова він упустив майже 2 роки. Враховуючи те, що він проживає в іншій державі, що значно обмежує його в захисті своїх прав в судовій системі України, та через те, що в останні роки в нього виникають труднощі щодо перетинання кордону України з території Росії, також, враховуючи, що вони з сестрою - літні люди, пенсіонери та за час усієї цієї судової тяганини, вони вже втратили рідного брата, прошу визнати причини пропуску строку на звернення із заявою про перегляд у зв'язку з пововиявленими обставинами поважними та поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Вважає, що вищезазначені аргументи дають йому підстави винести клопотання перед судом про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суддя приходить до наступних висновків.

Пунктом 3 частини 1 статті 424 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що

заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу. - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

При цьому, частиною 2 статті 424 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 нього Кодексу, може бути подана не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також, суддя зазначає, що дотримання строків звернення до суду є однією з обов’язкових передумов ефективності цивільних проваджень щодо строку розгляду цивільних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в судах загальної юрисдикції, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників цивільних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов’язків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», та ст. 10 ЦПК України, Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах Стаббігс та ін. проти Великобританії від 22.10.1996 року, Девеер проти Бельгії від 27.02.1980).

Необхідно зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів заяви та матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 21.03.2016 року вже звертався до суду з заявою про перегляд рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2014 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням Крюківського районного суду від 15.11.2016 року, Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.01.2016 року та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2017 року його заяву було залишено без задоволення.

При цьому, заявник у своїй заяві на обґрунтування поважності пропуску звернення до суду стверджує, що на момент звернення до суду 21.03.2017 року з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами він помилково визначив підставу для звернення до суду Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року, оскільки вважав, що саме нею було скасоване рішення, яке стало підставою для відмови у задоволенні його позову, а не Ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року. Також, струджує, що не здогадувався про існування вище вказаної ухвали.

Однак, суд з даним твердженням заявника погодитися не може, оскільки як додаток до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 21.03.2016 року додана копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року та копія Ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року, тобто заявнику достеменно було відомо про існування даних рішень та їх зміст.

Також, суд не бере до уваги посилання заявника, як на підставу пропуску строку для звернення до суду, хворобу свого представника ОСОБА_3 та її похилий вік, а також відсутність грошових коштів з його боку, оскільки його представником під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами від 21.03.2016 року на підставі угоди була адвокат ОСОБА_8, що підтверджується відповідними документами, що містять в матеріалах справи, тобто заявник на час розгляду вище вказаної заяви отримував кваліфіковану правову допомогу.

Враховуючи зазначене, оскільки заявником не надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду,

суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 284 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами – відмовити.

ОСОБА_9 Миколайовича про перегляд судового рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2014 року по справі № 537/2750/13-ц за позовом Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування квартири з чужого незаконного володіння, за нововиявленими обставинами - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич