Рішення № 72573046, 19.02.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9159/17

Провадження №2-а/524/143/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.,

за участі секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Шелиха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області та просив суд визнати дії відповідача неправомірними, щодо припинення йому виплати пенсії за віком з квітня 2017 року та зобов'язати відповідача поновити припинені соціальні виплати та здійснити їх виплату починаючи з квітня 2017 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він має зареєстроване місце проживання у місті Горлівка Донецької області та у зв'язку з початком проведення АТО, тимчасово з 2015 року проживає у м. Кременчуці Полтавської області та з цього часу має статус внутрішньо переміщеної особи. У листопаді 2016 року вимушений був поїхати у м. Горлівку Донецької області для вирішення побутових питань з утриманням свого житлового будинку. У зв'язку з перенесеним ним серцево-судинним захворюванням повернувся у м. Кременчук до фактичного місця проживання лише у березні 2017 року. Після прибуття у м. Кременчук звернувся в Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області та органи соціального захисту населення, повідомив про причини затримки прибуття до фактичного місця проживання, надав медичні довідки, видані Міською лікарнею № 1 м. Горлівка Донецької області. Посадові особи відповідача роз'яснили йому, що надані медичні документи не мають юридичної сили та не створюють жодних правових наслідків, стосовно подальшої виплати пенсії йому буде повідомлено письмово. З квітня 2017 року по вересень 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії. Поновлено виплату у жовтні 2017 року, тобто після спливу шести місяців від дати її припинення.

ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача, щодо припинення йому виплати пенсії за віком з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам закону, порушують його конституційне право на соціальний захист.

Позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, що зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача Шелих В.І., проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

У 2015 році позивач змушений був залишити своє місце проживання в Донецькій області та переміститися до міста Кременчук Полтавської області, факт його внутрішнього переміщення потверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000154010 від 27 березня 2017 року виданою Управлінням соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на обліку у Кременчуцькому об'єднаному управління Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, виданим на ім'я ОСОБА_1

Виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з квітня 2017 року, що підтверджується довідкою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за вих. № 5591 від 19.10.2017 року. Факт припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не заперечується відповідачем.

У липні 2017 року ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача з заявою про поновлення пенсії та був включений до списку для розгляду комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Рішенням комісії від 12.09.2017 року № 1275 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту проживання за адресою, вказаною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Письмове рішення відповідача за вих. № 257 від 13.09.2017 року з викладеним вище обґрунтуванням надане позивачу у вересні 2017 року.

25 вересня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача щодо відновлення припиненої виплати пенсії та отримав письмову відмову від 29.09.2017 року за вих. № 198/С-14 з посиланням на рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 327 від 16.03.2017 року у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача та скасуванням його довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, згідно з яким КАС України викладено у новій редакції.

Підпунктом 10 п. 1 Перехідних положень КАС України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до приписів статей 257 та 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень..

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця щомісячно організаціями які здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві фактичним місцем проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Пенсія виплачується без урахування одержаного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом було встановлено, рішення пенсійним органом щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії не приймалося. В своїх запереченнях представник відповідача посилалася, що виплата пенсії позивачу призупинена на підставі рішень Комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про припинення соціальних виплат ОСОБА_1 оскільки не підтвердилося його фактичне місце проживання за зазначеною адресою, що потягло за собою скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Фактичне проживання ОСОБА_1 за адресою, яка вказана у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно підтверджується актом від 30.11.2017 року за № 977 М, складеним ТОВ «Житлорембудсервіс» з урахуванням пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Водночас статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного місця проживання особи чи скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - не встановлено.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, передбачених законом, для припинення позивачеві виплати пенсії, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення позивачеві виплати пенсії є протиправними.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними, суперечать як чинному національному законодавству так і практиці Європейського Суду з прав людини, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що припинення виплати пенсії позивачеві відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року є безпідставними з огляду на викладені вище обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються, зокрема із судового збору. Позивач ОСОБА_1 звільнений судом від сплати судового збору на підставі поданого ним клопотання.

Керуючись статтями 244-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року неправомірними.

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40367050, адреса: 39600, м. Кременчук, вул. Велика набережна, 9) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) з 01 квітня 2017 року та виплатити її до моменту відновлення виплати пенсії.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Перебіг строку апеляційного оскарження починається з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 28.02.2018 року.

Суддя