Рішення № 72573045, 27.02.2018, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/2189/17

Провадження №2/433/116/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

27.02.2018 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні у залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою просило солідарно стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором №109/3д/08 від 23 квітня 2008 року, яка станом на 16.11.2017 року складає 37 952,20 гривень, з яких 17 111,00 грн. – борг за кредитом; 2 710,72 грн – відсотки за користування кредитом з 03.06.2014 по 05.05.2015 рік; 14 006,34 грн – інфляційні втрати банку з грудня 2012 року по жовтень 2017 року за прострочення сплати кредиту; 2 236,55 грн – інфляційні втрати банку з рудня 2012 року по жовтень 2017 року за прострочення відсотків за користування кредитом; 1 549,68 грн – 3% річних за прострочення сплати кредиту з 13.08.2012 по 15.11.2017 рік; 279,49 грн – 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом; 30,79 грн – пеня за прострочення сплати кредиту з 23.07.2012 по 13.04.2014; 27,63 грн – пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 03.12.2012 по 13.04.2014. Крім того, просить стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 1600,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-порталі «Судова влада України» на сторінці Троїцького районного суду Луганської області. Причини неявки суду не повідомили.

Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 3 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №109/3д/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 78 066,00 грн для здійснення оплати за автомобіль DACIA LOGAN KSD за договором купівлі-продажу від 18.04.2008 року №173 ФЛ/D-кр Кредит надавався строком до 23 квітня 2015 року зі сплатою 16,2% річних (а.с.8-9).

23 квітня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов’язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором від 23 квітня 2008 року №109/3д/08, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с.13).

У відповідності до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту положень ч. 1 ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №109/3д/08 від 23.04.2008 року станом на 16.11.2017 року, у зв’язку із неналежним виконанням останньою своїх зобов’язань виникла заборгованість за кредитом в сумі 37 952,20 грн, яка складається з: 17 111,00 грн – боргу по кредиту строковому; 2 710,72 грн – несплачених відсотків по кредиту; 14 006,34 грн – суми втрат від інфляції по простроченому основному боргу; 2 236,55 грн – суми втрат від інфляції по прострочених відсотках; 1 549,68 грн - 3% річних по простроченому основному боргу; 279,49 грн – 3% річних по прострочених відсотках; пеня по простроченому основному боргу з 23.07.2012 р по 13.04.2014 – 30,79 грн; 27,63 грн – пені по прострочених відсотках з 03.12.2012 по 13.04.2014 (а.с.5-7).

З розрахунку вбачається, що позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції у вигляді пені.

Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Отже, зобов’язання за своїм значенням поділяються на: основні зобов’язання які можуть існувати самостійно, та додаткові (акцесорні) зобов’язання які забезпечують належне виконання основних зобов’язань і виникають та існують виключно за умови існування основного зобов’язання.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, основним зобов’язанням позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором є погашення кредитних коштів та сплата процентів за користування ними, додатковим зобов’язанням є сплата неустойки (штрафа, пені).

Відповідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно правового висновку Верховного Суду України від 13.03.2017 року у справі за № 6-2879цс16 при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Отже, антитерористична операція на території Луганської області була запроваджена з 14.04.2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористичная операція, в якому міститься місто Луганськ Луганської області.

Як вбачається зі справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: кв.КомароваАДРЕСА_1, а тому вона є суб'єктом Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року, відносно якого, відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Крім того, комерційним банкам Національним Банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз'яснення, згідно з якими банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Однак, штрафні санкції згідно розрахунку заборгованості були нараховані позивачем до 13.04.2014 року, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №109/3д/08 від 23.04.2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 як з солідарного боржника суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване у ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умов чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України від 11 листопада 2015 року у справі №6-2056цс15, порука є строковим зобов’язанням, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Як вбачається з п.п. 4.2 п. 4 Договору поруки від 23 квітня 2018 року, укладеного з поручителем ОСОБА_2, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання по кредитному договору від на 23 квітня 2008 року №109/3д/08 не пред’явить вимоги до поручителя (а.с.13).

За умовами кредитного договору №109/3д/08 від 23.04.2008 року, датою остаточного повернення кредиту є 23 квітня 2015 року. Тобто, позивач мав право звернутися до поручителя протягом шести місяців, а саме до 23 жовтня 2015 року. Однак позивач у встановлений законом та договором поруки шестимісячний строк не звернувся до поручителя ОСОБА_2 із вимогою про стягнення заборгованості за договором.

Так як банк не звернувся з позовом до поручителя протягом строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України, вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до поручителя ОСОБА_2 є безпідставними у зв’язку зі спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №6999646613 від 03 грудня 2017 року, при подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1600,00 грн (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, заборгованість стягнута лише з відповідача ОСОБА_4, з останньої підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 553, 554, 559, 610-612, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, б.36, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, ЄДРПОУ 09304612) до ОСОБА_1 (кв. Комарова, б. 16, кв. 76, м. Луганськ, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (кв. Левченко, б. 17, кв. 66, м. Луганськ, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. Комарова, б. 16, кв. 76, м. Луганськ, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, б.36, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за кредитним договором №109/3д/08 від 23 квітня 2008 року в сумі 37 952 (тридцять сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві) гривні 20 копійок, яка складається з: 17 111,00 грн – боргу по кредиту строковому; 2 710,72 грн – відсотків за користування кредитом з 03.06.2014 по 05.05.2015; 14 006,34 грн – інфляційних втрати банку з грудня 2012 року по жовтень 2017 року за прострочення сплати кредиту; 2 236,55 грн – інфляційних втрати банку з грудня 2012 року по жовтень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом; 1 549,68 грн – 3% річних за прострочення сплати кредиту з 13.08.2012 по 15.11.2017; 279,49 грн – 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 03.12.2012 по 15.11.2017; 30,79 грн – пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 23.07.2012 по 13.04.2014; 27,63 грн – пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 03.12.2012 по 13.04.2014.

В частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 03 березня 2018 року

Суддя О.С. Певна

27.02.18