Рішення № 72572377, 28.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25004/17

Провадження № 2/127/6413/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника третьої особи Марценюк Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 30.10.2004 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у шлюбі народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 31.05.2005 року. Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.06.2008 року по справі № 2 -1676/08 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний. Також рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.01.2009 року по справі №2-4298/08 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 500 грн. від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімуму до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_5 проживає разом з бабусею ОСОБА_1, позивачка повністю забезпечує дитину, турбується про її фізичний, духовний, культурний, освітній розвиток.

Відповідач ОСОБА_3, батько ОСОБА_5, після розлучення ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жодної участі у її вихованні не приймає.

Усі питання по вихованню дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні бабусі, відповідач жодним чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для утримання нею освіти.

Борг по сплаті аліментів відповідачем станом на 01.05.2017 року становить 51183, 33 грн., що підтверджується довідкою Староміського відділу ДВС м. Вінниці від 22.05.2017 року № 11270/15-25/25.

Просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити місцем проживання ОСОБА_5 місце проживання ОСОБА_1 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по аліментам на утримання ОСОБА_5 , який утворився на день подання позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття з дня подання позовної заяви.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за обставин викладених у справі, просила суд їх задовольнити, не заперечувала, щодо заочного розгляду справи.

Представник третьої особи Марценюк Л.Є. в судовому засіданні підтримала висновок № 01-00-011-7772 від 20.02.2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення у його відсутність на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

Вислухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 30.10.2004 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у шлюбі народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 31.05.2005 року (а.с.9,6).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.01.2009 року по справі №2-4298/08 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 500 грн. від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімуму до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 05.08.2016 року (а.с.7).

ОСОБА_5 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 (а.с.22), позивачка повністю забезпечує дитину, турбується про її фізичний, духовний, культурний, освітній розвиток.

Борг по сплаті аліментів ОСОБА_3 станом на 01.05.2017 року становить 51183, 33 грн., що підтверджується довідкою Староміського відділу ДВС м. Вінниці від 22.05.2017 року № 11270/15-25/25 (а.с.10).

Свідок ОСОБА_7, яка є родичкою ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 протягом 9 років не спілкується зі своєю дитиною ОСОБА_5, не надає жодної допомоги, не вітає з днями народженнями та святами.

Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 20.02.2018 року позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним. Також зі змісту даного висновку вбачається, що дитина ОСОБА_5 ображається на свого батька, який протягом 9 років не спілкується з нею (а.с.47-48).

З аналізу вищевказаних документів, пояснень сторін та свідків, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 опікується лише її бабуся, а відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини тому, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконує свого обов'язку щодо утримання доньки та її виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням доньки не займається, не піклується про неї, матеріально не утримує, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_3 боргу по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_5 суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст. ст. 194-197 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуто на майно боржника. При цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, за власною ініціативою; і інших передбачених законом випадках.

Пунктом 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5встановлено, що виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання (п. 15 Інструкції).

Відповідно до ч. 8ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч. 3ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

За таких обставин суд приходить до висновку, що сам факт наявності у відповідача заборгованості за аліментами станом на 01.05.2017 року у розмірі 51183,33 грн. згідно з розрахунком державного виконавця, розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ані стягувачем, ані боржником у порядку, встановленому законом, може бути прийнятий в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Адже, права стягувача аліментів є захищеними в силу закону, оскільки, виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, зі сплати яких і виникла ця заборгованість.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості по аліментах є безспірною та задоволенню не підлягає, а тому в цій частині слід відмовити.

Також безспірною є вимога, щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1, оскільки відповідно до довідки «ЖЕК № 26», ОСОБА_5 проживає разом зі своєю бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.22).

Окрім того, Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 1ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на положення ст. ст. 141,180-182 СК України, зокрема про солідарний обов'язок батьків на утримання неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Замостянського районного суд від 19.01.2008 року, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1280,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 150, 157, 164, 180-183,185 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2, на підставі рішення Замостянського районного суд від 19.01.2008 року, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 1280 грн.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: