Постанова № 72569260, 01.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1720/17

Провадження № 22-ц/779/335/2018

Категорія 51

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю: відповідачки - ОСОБА_2 та її представника -

ОСОБА_3; представника Служби у справах

дітей Надвірнянської районної державної

адміністрації - Лацко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Служби у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючим суддею Грещуком Р.П. 14 грудня 2017 року, повний текс якого виготовлено 18 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 та про стягнення з неї аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн на кожного з них до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач веде аморальний спосіб життя, негативно характеризується за місцем проживання, вихованням дітей не займається, кошти, які отримує на дітей використовує не за призначенням, а тому, враховуючи висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 14 грудня 2017 року позов Служби у справах дітей Надвірнянської РДА задоволено. Постановлено позбавити ОСОБА_2 батьківських (материнських) прав щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. Також постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь Служби у справах дітей Надвірнянської РДА аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн на утримання неповнолітніх дітей по 400 грн на кожного з них до досягнення ними повноліття. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 280 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає представник апелянта, судом першої інстанції було проведено розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_2, що на думку її представника, є порушенням ст. 169 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент розгляду справи. При цьому, вказує представник апелянта, неявка ОСОБА_2 в судове засідання була зумовлена поважними причинами, що підтверджується документально, зокрема випискою з історії хвороби. Крім того, представник апелянта звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не було заслухано думку дітей про позбавлення їх батьківського піклування, які здатні були її висловити. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, а також на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, представник ОСОБА_2 просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Служби у справах дітей Надвірнянської РДА.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення в даній справі про позбавлення її батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та стягнення на цих дітей аліментів відмовилась. Ухвалою колегії суддів ця відмова ОСОБА_2 від апеляційної скарги була прийнята, і апеляційне провадження в зазначеній частині закрито.

В іншій частині апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_9 ОСОБА_2 підтримала з мотивів, викладених у ній. ОСОБА_2 додатково зазначила, що вживання спиртних напоїв припинила півроку назад, налагодила вдома побут для дочки, яку забирає з школи-інтернату на вихідні дні. Крім того пояснила, що на даний час у своєму господарстві утримує корову, тому є молокопродукти; підшуковує постійну роботу. Зазначила, що її співмешканець добре відноситься до дочки ОСОБА_9, вона теж має до нього прив'язаність, називає татом.

Представник Служби у справах дітей Надвірнянської РДА доводи апеляційної скарги щодо незаконності позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_9 заперечив, зазначивши, що до ухвалення судом рішення в даній справі у ОСОБА_2 було достатньо часу і можливостей для налагодження належного побуту для проживання дитини. Однак, остаточне вирішення питання стосовно батьківських прав відповідачки залишає на розсуд колегії суддів.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 і представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_9 таким вимогам не відповідає.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, навчається у загальноосвітній школі-інтернаті, додому мати її забирає тільки у вихідні дні. Допитані судом першої інстанції свідки : ОСОБА_11 (заступник директора школи-інтернату), ОСОБА_12 (класний керівник ОСОБА_9) пояснили, що мати приїжджає відвідувати дочку, дбає про неї. Свідки зазначили, що дитина є доглянутою, має прив'язаність до матері, вважають, що ОСОБА_2 потрібно дати шанс для можливості здійснення нею і в подальшому материнських обов'язків хоча б відносно молодшої дитини.

Пояснення названих свідків місцевий суд залишив без належної уваги.

Із змісту наданої Службою у справах дітей Надвірнянської РДА довідки від 28 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 приділяє дочці ОСОБА_9 необхідну увагу і турботу, з дому після вихідних днів дівчинка повертається до школи-інтернату доглянутою, висловлює свою любов і прив'язаність до матері.

Наданою представником апелянта довідкою Надвірнянського ТМО від 27.02.2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 на обліку в наркологічному кабінеті не перебуває.

В акті обстеження матеріально-побутових умов, складеною депутатом Зеленської сільської ради, зазначено, що в будинку, де проживає ОСОБА_2, зроблено генеральне прибирання, і на даний час створено всі умови, необхідні для проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Згідно ч.3 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати тільки після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормальному самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Про це зазначено у п.п.15,16,18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".

Наведені вище обставини і докази, на думку колегії суддів, не свідчать про те, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо малолітньої дочки ОСОБА_9 та умисно ухиляється від участі в забезпеченні її фізичного і духовного розвитку. В матеріалах справи відсутні належні переконливі докази винної поведінки відповідачки, які б свідчили про ухилення її від виконання обов'язків щодо цієї дитини.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої дочки ОСОБА_9 і стягнення з неї на цю дитину аліментів не є законним і обгрунтованим. Тому оскаржене рішення в зазначеній частині не може бути залишено в силі.

Керуючись ч.3 ст.164 СК України; ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 14 грудня 2017 року в даній справі в частині позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, українки, уродженки та жительки АДРЕСА_1 батьківських (материнських) прав щодо неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Служби у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських (материнських) прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, та стягнення на цю дитину аліментів відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Покласти на Службу у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 02 березня 2018 року.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: І.О. Максюта В.Д. Фединяк