Ухвала суду № 72567826, 05.03.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1621/17

Провадження № 2/188/61/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Брагін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка Дніпропетровської області заяву позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

23.11.2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі – відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 (далі – третя особа), про визнання права власності на нерухоме майно.

22.12.2017 року позивач подав до суду заяву про позбавлення ОСОБА_2 процесуального статусу третьої особи у справі як особи, помилково вказаної у позові в якості третьої особи, оскільки рішення суду не породжує у нього ніяких прав та обов’язків.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

За нормами ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (ч.1).

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч.3).

У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч.4).

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов’язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч.5).

Із системного аналізу зазначених норм випливає висновок про право позивача на свій розсуд зазначати у позові в якості третіх осіб будь-яку фізичну або юридичну особу, зазначивши яким чином рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, право відповідача та інших учасників справи заявляти про залучення третіх осіб та право суду залучати до участі у справі третіх осіб за заявами учасників справи та за власною ініціативою, якщо сторони не заявляють про таке.

Отже, законом врегульовані відносини залучення до участі у справі третіх осіб.

Однак, законом не врегульовані відносини виключення з цивільного процесу помилково залучених третіх осіб.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Якщо позивач зазначив у позові в якості третьої особи будь-яку фізичну або юридичну особу помилково, бо рішення суду не може вплинути на її права та обов’язки, суд, встановивши цю обставину, по аналогії закону за заявою учасника справи або за власною ініціативою вправі своєю ухвалою виключити цю особу з числу третіх осіб і учасників справи. Зазначена ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником земельної частки (паю) площею 3,218 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 134310, виданим 24.04.2002 року (а.с. 10).

Родинний зв’язок позивача та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії ЯГ № 749440 від 22.10.1951 року, де ОСОБА_4 записана як його мати (а.с. 4).

01 грудня 1973 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 і взяла собі прізвище чоловіка «Бакало», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-КИ № 291626, виданого 01.12.1973 року Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області.

В період шлюбу у них народився син ОСОБА_2.

27 грудня 2009 року померла ОСОБА_3, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 341427, виданим 22.06.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.9).

У відповідності до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Отже, спадкоємцями належної ОСОБА_3 земельної ділянки після її смерті були її чоловік ОСОБА_5, її сини ОСОБА_2 та позивач, кожний по 1/3 частині.

30 грудня 2009 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 320861, виданим 05.01.2010 року виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Таким чином, син померлого спадкоємця ОСОБА_5 ОСОБА_2 став спадкоємцем ще однієї частини земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_3, всього 2/3 частин.

Відповідно до ч.2 ст.1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

ОСОБА_2 вже оформив і зареєстрував право власності на свою частину спадщини в розмірі 2/3 частин земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_3, площею 2,1451, виділивши її в натурі, отримавши на нову земельну ділянку новий кадастровий номер 1223881500:02:001:2111, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1205496052017 від 17.11.2017 року, виданим відділом у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 12-14).

Таким чином, рішення суду у ці справі жодним чином не впливає на права та обов’язки ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 53, 259-261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про виключення з участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 задовольнити.

Виключити з участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя ОСОБА_6