Постанова № 72567149, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2058/16Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 15.11.17 р.) по справі № 816/2058/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення №000010/16-03-40/2459004553/1679 від 05 жовтня 2016 року про застосування фінансових санкцій в сумі 6800,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області №000010/16-03-40/НОМЕР_1 від 05 жовтня 2016 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 р. - без змін.

Позивачем до суду подана заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 01.03.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 вересня 1999 року (а.с. 41).

Позивач має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами (а.с. 44, 45).

ФОП ОСОБА_1 орендує магазин, що знаходиться за адресою: село Кринки, вул. Жовтнева, 118 (а.с. 42, 43).

Відповідно до трудового договору №31 від 09 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та наказу №7-0000000048, громадянка ОСОБА_2 прийнята на роботу в АДРЕСА_1 (а.с. 46-48).

14 червня 2016 року працівниками Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області в ході проведення перевірки в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" в АДРЕСА_1, встановлено факт продажу громадянкою ОСОБА_2, продавцем магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", пачки цигарок "Bond" ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами перевірки 14 червня 2016 року складено протокол ПО №002376 (а.с. 54 зворотній бік).

На підставі протоколу ПО №002376 від 14 червня 2016 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 05 жовтня 2016 року складено рішення про застосування фінансових санкцій №000010/16-03-40/2459004553/1679 (а.с. 12), відповідно до якого, за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 6800 грн.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням про застосування фінансових санкцій №000010/16-03-40/2459004553/1679 від 05.10.2016 р., ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється ( ч.5 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР ).

Отже, законом запроваджено в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Ця вимога спонукає суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.

Відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР до суб'єктів господарювання у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень.

Згідно з ч. 4 статті 17 Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі по тексту - Порядок), до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно з п. 5 Порядку, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що виключний перелік підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій викладений в пункті 5 Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій №000010/16-03-40/2459004553/1679 від 05.10.2016 р. стали матеріали правоохоронного органу - Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ПО №002376 від 14 червня 2016 року, складений інспектором Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 відносно громадянки ОСОБА_2, в якому зазначено, що продавець ОСОБА_2 14 червня 2016 року близько 12 год. 20 хв. в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого в селі Великі Кринки по вулиці Жовтневій, 118, продала пачку цигарок "BOND" особі, що не досягла 18-річного віку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 14).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вищевказаний протокол було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року у справі № 527/1599/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - співробітника Глобинського відділу поліції про визнання дій неправомірними та незаконними задоволено частково.

Визнано всі дії співробітника Глобинського відділу Національної поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, пов'язані із залученням неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до перевірки закладів торгівлі щодо дотримання в них правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними та слабоалкогольними напоями та тютюновими виробами, його вимогу про видачу йому особисто платіжного чеку фіскального касового апарату, вчинення тиску на ОСОБА_2 під час написання пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення - неправомірними та незаконними.

Визнано протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статі 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення, від 14 червня 2016 року, серії ПО №002376, складений інспектором Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, відносно громадянки ОСОБА_2 неправомірним та незаконним (а.с. 109-112).

З викладеного слідує, що судом спростовано факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, через відсутність події і складу такого правопорушення.

Вказане судове рішення набрало законної сили 18 липня 2017 року (а.с. 112).

Відповідно до ст. 72 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року, на момент прийняття постанови суду першої інстанції), обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 255 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року, на момент прийняття постанови суду першої інстанції), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вищезазначені норми законодавства кореспондують з положеннями статей 78, 370 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року).

Частиною 5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016року №1402-VIII (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій №000010/16-03-40/2459004553/1679 від 05.10.2016 р. ґрунтувалося на матеріалах про адміністративне правопорушення, які скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про незаконність такого рішення та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо визнання його протиправним та скасування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову №15 від 31.08.2016 р. адміністративної комісії Виконкому Глобинської міської ради у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2, яка в судовому порядку не скасована, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначеною постановою адміністративної комісії ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП, провадження у справі закрито, оскільки строк адміністративного стягнення, передбачений ч. 1 ст.38 КУпАП (2 місяці з дня вчинення правопорушення), станом на 15.08.2016 року сплив.

Таким чином, з резолютивної частини цієї постанови вбачається, що справа про адміністративне правопорушення по суті не розглядалася, обставини наявності (відсутності) події і складу адміністративного правопорушення, вина названої особи адміністративною комісією Глобинської міської ради не встановлювалися. З огляду на викладене, підстави для настання будь-якої цивільно-правової відповідальності роботодавця позивача на підставі даної постанови - відсутні.

Вищезазначені факти підтверджені постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 31.10.2016 року по справі № 527/1917/16-а, яка набрала законної сили 25.11.2016 року.

Щодо тверджень відповідача про те, що факт продажу підтверджується фіскальним чеком, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до статті Закону України "Про захист прав споживачів", договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

Дослідивши фіскальний чек №0000003745 від 14 червня 2016 року, судом встановлено, що в останньому відсутні буд-які дані, що останній оформлений на вчинення усного правочину між ФОП ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_3, крім того інформація про даний фіскальний чек (номер, ціна товару, дату та інші умови, за яких реалізується продукція) відсутня як в протоколі від 14 червня 2016 року серії ПО №002376, так і в поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому колегія суддів не приймає цей документ, як безумовний доказ реалізації тютюнового виробу особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку.

Окрім того, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року у справі № 527/1599/16-а встановлено, що платіжний фіскальний чек був виданий продавцем ОСОБА_2 під тиском співробітнику поліції ОСОБА_4, а не неповнолітній особі ОСОБА_3

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, що оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 816/2058/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'яноваСудді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 05.03.2018.