Постанова № 72566820, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4277/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 07.12.17 р.) по справі № 820/4277/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

третя особа: Міністерство соціальної політики України

про визнання бездіяльності незаконною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі - відповідач), третя особа: Міністерство соціальної політики України, в якому просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у незапропонуванні позивачеві обрати або змінити вид діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу;

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у невиявленні здібностей позивача, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення";

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у невпровадженні професійного консультування, спрямованого на оптимізацію його професійного самовизначення на основі виявлення його індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці та у непроведенні професійного відбору позивачеві відповідно до вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про зайнятість населення".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 9, п. 2 ч. 1, п.п. 2, 3, 7 ч. 2, п. 8 ч. 3 ст. 15, п.п. 4, 5, 8, ч. 1 ст. 16, п.п. 1, 3 ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 24, ст.ст. 32, 33, 34, 35, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 01.03.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 рр., 2004 р., 2006 - 2015 рр.).

27.09.2016 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до директора Харківського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки №203916092700052.

Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016 р. №НТ160927 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 27.09.2016 р.

Черговий прийом позивача до спеціаліста Харківського міського центру зайнятості було призначено на 04.05.2017 р. о 10.00 год., фактично позивач прибув до центру зайнятості 04.05.2017 р. о 10.00 год. (а.с.29).

Під час прийому позивача 04.05.2017 р. фахівцем Харківського міського центру зайнятості були опрацьовані наступні вакансії: - педагог соціальний - Державний професійно - технічний навчальний заклад "Харківське вище професійне училище будівництва", в телефонній розмові з роботодавцем було з'ясовано, що вакансія зайнята; - педагог соціальний - УОА Шевченківського району ХМР, роботодавець відмовився, оскільки позивач не мав необхідного досвіду роботи з дітьми. Про переглянуті вакансії до додатку №1 до персональної картки позивача внесено відповідні записи.

Вважаючи, що відповідач належним чином не надав соціальних послуг з виявлення його здібностей, не запропонував змінити вид діяльності та не здійснив його професійного консультування під час прийому 04.05.2017 р., а також відповідач скрив від позивача вакансію, відкриту з 17.05.2017 р., ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийом ОСОБА_1 04.05.2017 р. здійснювався в межах повноважень відповідача відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення", отже відповідач не допустив протиправної бездіяльності. При цьому, вимоги позивача є непідтвердженими зібраними по справі доказами, через що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05.07.2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067).

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону №5067 держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема, сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, яке затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 року №41 передбачено, що служба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Отже, аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що статус безробітного, крім надання комплексу прав на отримання безоплатного сприяння у працевлаштуванні, безумовно покладає на особу, яка отримала такий статус, і певні обов'язки, пов'язані з готовністю та здатністю приступити до роботи. Також функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов'язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Закону № 5067 передбачено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Відповідно до п. 3.3 розділу III Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості, затверджених директором Державного центру зайнятості 18.08.2014 року, якщо шукач роботи звертається до центру зайнятості, спеціаліст з працевлаштування відповідно до встановленого порядку при підборі йому роботи з'ясовує по телефону в представника роботодавця, чи є підібране робоче місце вільним, та узгоджує можливість співбесіди з клієнтом.

Під час спілкування з роботодавцем спеціаліст повідомляє йому основну інформацію про претендента (професію, спеціальність, освіту, професійний досвід тощо). При цьому робиться акцент на його професійних, ділових, особистих якостях, які можуть зацікавити даного роботодавця. Пояснює, що в разі можливого не працевлаштування особи важливо точно визначити причину та вказати її у відповідній графі корінця-направлення на працевлаштування. Неправильне визначення причини може призвести до порушення законних прав безробітного на матеріальне забезпечення або до необґрунтованого його одержання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч.ч. 2-5 та 7 ст. 46 Закону № 5067 передбачено, що для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

У разі зміни безробітним професії за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підходящою вважається робота за новою та за попередньою професією (спеціальністю).

Для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, більш як шість місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.

Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), підходящою роботою також вважається участь у громадських роботах, а також інших роботах тимчасового характеру, що відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями, та тривають понад один місяць.

Приписами ч.2 ст.43 Закону №5067 встановлено, що Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону № 5067 Кабінетом Міністрів України Постановою від 20.03.2013 року № 198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі - Порядок № 198).

Так, приписами п. 5 Порядку № 198 передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 12 Порядку № 198 підходящою для безробітного є робота, що відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації. Підбір підходящої роботи здійснюється центром зайнятості, у якому безробітний зареєстрований, з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. За згодою безробітного підбір підходящої роботи може здійснюватися також в інших регіонах. У разі зміни даних, що впливають на підбір підходящої роботи, зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості відповідні документи.

Згідно з п. 18 даного Порядку для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Відповідно до п. 19 Порядку №198 у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно з ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення" професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про зайнятість населення" професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Згідно з п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Тобто, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має повну вишу освіту за спеціальністю "Соціологія", здобув кваліфікацію соціолога, а також має базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право", здобув кваліфікацію бакалавр права.

Відповідно до медичної довідки № 265 від 30.01.2015 р., позивачу не рекомендована праця, пов'язана з підйомом вантажів біліше 5 кг, довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження постійно.

За технологією прийому ОСОБА_1, серед інших заходів по сприянню працевлаштуванню, проводяться наступні: опрацювання вакансії - спільний розгляд вакантної посади, та попередній дзвінок до роботодавця з уточненням вимог до претендента, уточненням умов праці та згодою на переговори з претендентом. Після дзвінка до роботодавця проводиться співбесіда з клієнтом, і, якщо роботодавець не заперечує, а безробітний згоден на переговори, видається направлення на працевлаштування, про що ставиться відповідна відмітка у додатку до ПК № 1, яка підтверджується клієнтом. У разі відмови роботодавця від переговорів, або незгоди клієнта, ставиться відповідна відмітка, яка засвідчується підписом безробітного.

Перегляд вакансій - під час прийому спільний перегляд з клієнтом варіантів працевлаштування за підходящою для клієнта роботою серед усіх наявних вакансій на час відвідування. При цьому, враховуючи обмежений час прийому, пошук за професіями, який задається, не завжди має позитивний результат.

В ході розгляду справи встановлено, що під час прийому позивача 04.05.2017 р., фахівцем Харківського міського центру зайнятості були опрацьовані наступні вакансії: - педагог соціальний - Державний професійно - технічний навчальний заклад "Харківське вище професійне училище будівництва", в телефонній розмові з роботодавцем було з'ясовано, що вакансія зайнята; - педагог соціальний - УОА Шевченківського району ХМР, роботодавець відмовився, оскільки позивач не мав необхідного досвіду роботи з дітьми.

Як зазначив в поясненнях представник відповідача, під час прийому позивача 04.05.2017 р. спеціалістом з працевлаштування бралися до уваги рекомендації до умов праці, зазначені у вказаній довідці, при чому детальні умови роботи на конкретній вакантній посаді з'ясовувалися лише під час контактування з роботодавцем.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що 04.05.2017 р. послуги фахівцем центру зайнятості з пошуку роботи позивачу були надані відповідно до приписів діючого законодавства. При цьому, позивач не посилався на відмову з боку відповідача переглядати певні вакансії під час його відвідування, які його особисто зацікавили та про наявність яких йому стало відомо з відкритих даних центру зайнятості.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що Харківським міським центром зайнятості систематично 27.09.16 р., 29.09.2016 р., 04.10.2016 р., 21.10.2016 р., 02.11.2016 р., 18.11.2016 р., 25.11.2016 р., 02.12.2016 р., 09.12.2016 р., 30.12.2016 р., 03.01.2017 р., 11.01.2017 р., 20.01.2017 р., 01.02.2017 р., 07.02.2017 р., 13.02.2017 р., 21.02.2017 р., 01.03.2017 р., 10.03.2017 р., 28.03.2017 р., 07.04.2017 р., 10.04.2017 р., 20.04.2017 р., 26.04.2017 р., 04.05.2017 р. здійснювався пошук підходящої роботи для позивача шляхом "перегляду та опрацюванням вакансій, які заявлені роботодавцями", проводилося професійне консультування, здійснювалося професійне інформування, проводилася професійна орієнтація позивача, що підтверджується інформацією щодо відвідування центру зайнятості (а.с.22-52).

Під час прийому 04.05.2017 р. ОСОБА_1 не було запропоновано відвідати спеціаліста з профорієнтації, оскільки позивач неодноразово такого спеціаліста відвідував, а також відвідував профконсультаційні семінари, що вбачається з додатку до персональної картки безробітного - відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення".

Також, позивачу не було запропоновано обрати або змінити вид діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу, оскільки в ході розгляду справи позивач пояснив, що на час розгляду справи він проходить навчання за направленням Харківського міського центру зайнятості для набуття професії кравця.

Окрім того, позивач неодноразово отримував індивідуальні профконсультації, відвідував профконсультаційні семінари "Техніка пошуку роботи. Використання джерел інформації про вакансії", "Техніка пошуку роботи. Підготовка резюме", "Техніка пошуку роботи. Співбесіда з роботодавцем", "Оволодій новою професією" та інші. Також провідними фахівцями пропонувалось позивачу пройти профдіагностичне тестування для визначення навичок, покликання, здібностей та позивач його пройшов, отримавши результат - "рівень здібностей нижче середнього".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров'я, освітою тощо.

Твердження ОСОБА_1 про те, що Харківський міський центр зайнятості не сприяв йому у підборі підходящої роботи та не провів його професійну орієнтацію, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість населення" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Отже, реалізація особою права на працю не має повністю перекладатися такою особою на центр зайнятості, в якому така особа перебуває на обліку як безробітний. Безробітні також мають вчиняти активні дії з пошуку роботи, виявлення власних здібностей та схильностей тощо.

Позивач будь-яких доказів вчинення активних дій з пошуку роботи ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав, постійно стверджуючи про нерозуміння власних здібностей, схильностей та можливостей щодо оволодіння новою професією.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що Харківський міський центр зайнятості допустив протиправну бездіяльність, не запропонувавши йому обрати або змінити вид діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу та не виявивши здібностей позивача, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, саме під час прийому 04.05.2017 р., на думку колегії суддів, є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Посилання позивача на те, що Харківський міський центр зайнятості скрив 04.05.2017 р. від нього інформацію про наявну в Харківському міському центрі зайнятості вакантну посаду юрисконсульта, яка була заявлена 17.05.2017 р., колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки дана обставина на входить до предмету доказування щодо бездіяльності відповідача під час прийому 04.05.2017 р., так як виникла вже після проведення такого прийому та, відповідно, не може доводити обґрунтованість заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є невиконання приписів закону щодо реалізації управлінської функції, тобто пасивна форма правової поведінки, а під протиправною слід розуміти не реалізацію управлінської функції чи невиконання наданого повноваження за наявності чітко визначеного приводу.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем надано суду докази вжиття відповідних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки прийом ОСОБА_1 04.05.2017 р. здійснювався в межах повноважень відповідача відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 820/4277/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'яноваСудді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 05.03.2018.