Ухвала суду № 72566736, 05.03.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1445/18

Провадження № 2-з/204/25/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди. На розгляд судді заява була передана канцелярією суду 05 березня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 подав до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позов про відшкодування майнової та моральної шкоди до ОСОБА_3, яка була спричинена відповідачем шляхом повного знищення об'єкта нерухомого майна. Виходячи із підстав позову та вартісної оцінки спричиненої позивачу шкоди, позивач просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову: накласти арешт на все нерухоме майно відповідача, оскільки у відповідача у власності є 3 об'єкти нежитлового призначення та 1 квартира та є обґрунтовані побоювання, що відповідач може здійснити відчуження свого нерухомого майна до винесення рішення по справі за позовом ОСОБА_1; зобов'язати відповідача негайно звільнити територію, на якій знаходилося приміщення, що належало позивачу, яке відповідач зруйнував, а саме земельну ділянку, на якій знаходилася нежитлова будівля (корпус № 35 склад № 29 частина приміщень: літ.НЄ4-1 та частина літ. НЄЗ-1 позиції 13-:-30) загальною площею 267,4 кв.м., за адресою м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ударників 27, що належала ОСОБА_1, оскільки відповідач наразі складує товари насипним способом на тому місці, на якому знаходилося зруйноване нині приміщення позивача; заборонити відповідачу займати та будь-яким чином використовувати територію, на якому знаходилося зруйноване нині приміщення позивача за вищевказаною адресою, оскільки такий захід є частиною відновлення порушеного права власності позивача та позивач має намір у подальшому відбудувати аналогічне тому приміщенню, що зруйнував відповідач, на тому ж місці.

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали цивільної справи приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що визначено частиною 3 ст. 150 ЦПК України.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів забезпечення позову не повинно перешкоджати законній господарській діяльності юридичних осіб або будь-якій іншій діяльності фізичних осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Частиною 4 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

При цьому, у заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено, на які саме об’єкти нерухомого майна відповідача він просить накласти арешт, а зазначено лише, що позивач просить накласти арешт на все нерухоме майно відповідача, що позбавляє суд можливості чітко визначити відповідне нерухоме майно як об’єкт цивільних правовідносин.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід враховувати роз’яснення, викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, у заяві про забезпечення позову позивачем не доведено та не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, належним чином не обґрунтовано доцільності вжиття кожного з зазначених заходів забезпечення позову, а також, не доведено, що між сторонами реально виникнув спір, (оскільки позивачем не долучено до позовної заяви доказів на підтвердження факту знищення майна), та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, у заяві про забезпечення позову представник позивача також просить зобов’язати ОСОБА_3 негайно звільнити земельну ділянку, на якій знаходилась нежитлова будівля (корпус № 35 склад № 29 частина приміщень літ. НЄ4-1 та частина літ. НЄЗ-1 позиції 13-:-30) загальною площею 267,4 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, а також заборонити ОСОБА_3 займати та будь-яким чином використовувати вказану земельну ділянку.

При цьому, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, заборонити її займати та будь-яким чином її використовувати, на думку суду виходить за межі позовних вимог позивача у справі, предметом якої є позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, суд також враховує, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, забезпечувати позов.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з якою, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

При вирішенні питання про наявність законних підстав для забезпечення позову суд враховує положення ч. 2 ст. 149 ЦПК України, згідно яких забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії судового розгляду, однак при цьому, вважає недоцільним забезпечувати позов до відкриття провадження у справі, позовна заява по якій ухвалою суду від 05.03.2018 року була залишена без руху для усунення недоліків.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що позивач належно не обґрунтував ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не конкретизував об’єкти нерухомого майна, на які належить накласти арешт, а також те, що забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб в частині зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, заборонити її займати та будь-яким чином її використовувати, виходить за межі позовних вимог позивача по справі, предметом якої відшкодування майнової та моральної шкоди, приймаючи до уваги той факт, що провадження по справі не відкрито а позовну заяву залишено без руху, суд вважає, що забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не позбавленні (порушенні) прав інших осіб, у зв’язку з чим у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.Л. Черкез