Рішення № 72566624, 26.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/3220/17

номер провадження 2/201/308/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання - Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу,

у судовому засіданні брали участь:

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Данильченко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», у якому просила стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь за договором № SAMDNWFD0070002077000 суму банківського вкладу у розмірі 6000 доларів США, відсотки за банківським вкладом за весь період користування коштами, починаючи з 02 вересня 2013 року по дату звернення з заявою про відмову від автоматичного продовження вкладу на новий термін, у розмірі 1368,54 доларів США; за договором № SAMDNWFD0070067660200 суму банківського вкладу у розмірі 1000 доларів США, відсотки за банківським вкладом за весь період користування банком коштами, починаючи з 29 січня 2014 року по дату звернення з заявою про відмову від автоматичного продовження вкладу на новий термін, у розмірі 240,42 доларів США, а всього 8608,96 доларів США, що за курсом НБУ складає 232239,61 грн., а також 3% річних за користування грошовими коштами за період з 15 листопада 2016 року по день звернення до суду з позовною заявою у розмірі 73,59 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1985,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 вересня 2013 року між позивачем та ПАТ «КБ «Приватбанк» було укладено договір № SAMDNWFD0070002077000 вклад «Стандарт» на суму 3500 доларів США зі сплатою 7% річних строком по 02 березня 2014 року, який у подальшому було поповнено на суму 2500 доларів США. Також 29 січня 2014 року було укладено договір № SAMDNWFD0070067660200 вклад «Стандарт» на суму 1000 доларів США зі сплатою 9 % річних строком до 29 липня 2014 року. Після закінчення строку вкладу та блокування вкладів мешканцям АР Крим у квітні 2014 року позивач зверталася до відповідача із заявою про надання інформації щодо отримання грошових коштів, проте листом № 20.1.0.0.0/7-20140909/303 від 10 вересня 2014 року відповідач відмовив у наданні інформації. Після закінчення строку останнього вкладу позивач неодноразово зверталася до банку із вимогами про повернення повної суми вкладів та нарахованих відсотків, однак їй було відмовлено. Такі дії відповідача позивач вважає необґрунтованими та такими, що порушують її права та інтереси щодо вільного розпорядження належними їй грошовими коштами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що як на підставу пред'явлених позовних вимог та невиконаних зобов'язань ПАТ «КБ «Приватбанк» позивач посилається та надала до суду заяву № SAMDNWFD0070002077000 вклад «Стандарт», укладеного 02 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» у відділенні, що розташоване у АР Крим м. Армянськ, відповідно до якого ОСОБА_1 просила оформити депозитний вклад у розмірі 3500 доларів США із встановленням відсоткової ставки у розмірі 7 % річних строком до 02 березня 2014 року (а.с. 10).

Також позивачем на обґрунтування пред'явлених позовних вимог надано заяву № SAMDNWFD0070067660200 вклад «Стандарт» від 29 січня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 просила оформити в ПАТ КБ «Приватбанк» депозитний вклад у розмірі 1000 доларів США із встановленням відсоткової ставки у розмірі 9 % річних строком до 29 липня 2014 року (а.с. 15).

Пунктами 3 зазначених договорів встановлено, що у разі якщо після закінчення строку дії вкладу клієнт не заявив банку про намір повернути свої кошти, вклад автоматично подовжується ще на один строк. Строк вкладу подовжується неодноразово без явки до банку.

Пунктами 5 зазначених договорів передбачено право сторін достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальними положеннями про договір (ч.1 ст. 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. За ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вирішуючи спори у таких правовідносинах суд має зробити висновки щодо застосування норм матеріального права, а саме: ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, пп. 1.8, 1.10 Інструкції № 492, п. 8 гл. 2 «Приймання банком готівки» розд. ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що позивач у порушення вимог статей 77, 81 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку обставини внесення нею грошових коштів, оскільки надані квитанції про внесення грошових коштів не містять відбитків печатки банку та не містять усіх необхідних реквізитів.

Оцінюючі всі докази досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності, та приймаючи до уваги приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, а також те, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 627, 651, 1058, 1059 ЦК України, ст. 4, 13, 76, 77, 81, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

Повний текст рішення складено 05 березня 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський