Постанова № 72566516, 27.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 642/4832/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю:

секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Мазур Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 (суддя Євтіфієв В.М.; м. Харків; повний текст постанови складено 07.11.2017) по справі № 642/4832/17

за позовом ОСОБА_4

до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене п. 28 протоколу № 88 від 01.09.2017;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу;

- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності;

- зобов'язати Харківський обласний комісаріат повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_4 - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оформлене пунктом 28 протоколу № 88 від 01.09.2017 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_4.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_4 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково керується нормами законодавства, що були введені в дію після встановлення позивачу інвалідності та виникнення спірних правовідносин, тобто керується нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після 01.0.1.2014 та Порядком № 975, що не можуть бути поширені і застосовані до позивача, через що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність у позивача права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та про протиправність дій Міністерства оборони України. Вказує, що інвалідність позивачу була встановлена в 2013 році, а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме: Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 2013 рік та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умова призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб". Також апелянт, з посиланням на пп. 4 п. 2 Порядку № 499 зазначає, що враховуючи, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1985 році, а ІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2013 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач немає. Крім того, апелянт вказав, що судом не було враховано той факт, що позивачем не надано повного пакету документів, а саме: копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника Міністерства оборони України, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач - ОСОБА_4, проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 18.10.1983 р. по 04.01.1986 р., з них з 11.05.1984 р. по 20.08.1984 р., з 01.07.1985 р. по 31.08.1985 р. та з 08.09.1985 р. по 31.10.1985 р. на території Республіки Афганістан, де в цей час велись бойові дії, і брав участь у бойових діях. Вказані обставини підтверджуються військовим квитком, архівною довідкою, довідкою Жовтневого РВК м. Харкова від 06.08.2015 р.

Згідно витягу з протоколу № 26 від 11.01.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримане ОСОБА_4 під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови, правої руки та лівої кисті (контузія -1984 р.) та наступні захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 608604 від 20.04.2011 р. - внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачу з 20.04.2011 р. вперше встановлена третя група інвалідності на строк до 20.04.2013 р. При черговому огляді 29.04.2013 р. з тих же підстав позивачу встановлена друга група інвалідності з 29.04.2013 р. по 01.05.2015 р., що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 29.04.2013 р. серія 10ААБ № 204186. З 27.04.2015 р. друга група інвалідності встановлена позивачу з тих же підстав на строк до 01.05.2018 р., що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 27.04.2015 р. серія10 ААВ № 631737.

Зважаючи на викладене, позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розглянувши подані документи, Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 08.04.2016 р. прийняла рішення, оформлене протоколом № 89 від 21.10.2016 р., п. 17, про повернення документів позивача на доопрацювання у зв'язку з тим, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КБД СРСР, у зв'язку з чим витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги заявнику, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України; інвалідність позивача настала пізніше, ніж через 3 місяці після звільнення зі служби; зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін, що не дає підстав для доплати одноразової грошової допомоги, та у зв'язку з неподанням заявником документа про обставини поранення.

Вказане рішення було оскаржене позивачем до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 р. у справі № 642/34/17-а адміністративний позов ОСОБА_4 до МО України задоволений частково. Скасовано вказане рішення Комісії МО України. Визнано протиправною бездіяльність МО України у неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано МО України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 р. у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, отриманих при виконанні обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2016 р. скасована в частині зобов'язання МО України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 р. у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, отриманих при виконанні обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; в частині визнання протиправною бездіяльності МО України у неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано МО України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого Постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, з урахуванням висновків суду. Зобов'язано МО України подати протягом двох місяців з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

Листом Харківського ОВК № 2366/ВСЗ від 20.09.2017 р. позивач був повідомлений про рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.09.2017 р. № 88, п. 28, прийняте на виконання вказаних чинних рішень суду:

«Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову у призначенні одноразової грошової допомоги:

28. На виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 за справою № 642/34/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 скасувати п. 17 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 21.10.2016 № 89 в частині повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги єфрейтора в запасі ОСОБА_4 (Харківський ОВК). У зв'язку з цим прийняти нове рішення про відмову в призначенні допомоги єфрейтору в запасі ОСОБА_4, якого 04.11.1986 звільнено зі строкової військової служби та 20.04.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а 24.04.2015 під час повторного огляду органами МСЕК- інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини.

На день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР…».

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. № 975, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), що були чинними на день виникнення таких відносин.

Згідно приписів статті 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням другої групи інвалідності виникло з 29.04.2013, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 29.04.2013 серія 10ААБ № 204186.

Вказані обставини встановлені також постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 № 642/34/17, на виконання якої відповідачем прийнято оскаржене у даній справі рішення.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону №2011-XII ( в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача), одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На день подання позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. № 975 ( далі - Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Позивач отримав право на призначення одноразової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 29.04.2013, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 (далі - Порядок № 499).

Дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 не поширюється на позивача, оскільки набрала чинності 24.01.2014 року, тобто після встановлення позивачу другої групи інвалідності.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачеві повинна нараховуватися і виплачуватися одноразова грошова допомоги по інвалідності відповідно до Порядку № 975, є помилковим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499 встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається, зокрема, для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення.

Відповідно до п. 3 Порядку № 499 особи, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

У відповідності до п. 7 Порядку № 499, керівник уповноваженого органу (за місцем проходження служби (зборів) або до військомату) подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття рішення від 01.09.2017 про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги слугувало те, що ОСОБА_4 на день звільнення з військової служби проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення ОСОБА_4 з Прикордонних військ КДБ СРСР, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Ззгідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку що, за таких обставин, в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 року № 499, обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IІI групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, довідка про підтвердження проходження військової служби позивачем видана безпосередньо РВК Міністерства оборони України, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

Також колегія суддів зазначає, що абз. 9 п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" до вислуги років зараховується, зокрема, служба у прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також службах і органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Тобто, з вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР, що свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовців прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

За таких обставин, колегія суддів вважає неправомірною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з підстав проходження ним військової служби в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічні положення закріплено ч. 2 ст. 77 КАС України ( в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII).

Під час розгляду справи Міністерством оборони України не надано доказів правомірності прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмову та скасування рішення рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оформлене пунктом 28 протоколу № 88 від 01.09.2017 року; зобов'язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_4 відповідну одноразову грошову допомогу, а Харківський обласний військовий комісаріат, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, - повторно подати розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Разом з тим, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції невірно застосовано порядок, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, а саме: у зв'язку із помилковим застосуванням до спірних правовідносин Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 по справі № 642/4832/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оформлене пунктом 28 протоколу № 88 від 01.09.2017 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_4.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_4 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.В. ДюкарєваСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 05.03.2018.