Постанова № 72566488, 28.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2144/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ДСК "Чорноморське морське пароплавство" - ОСОБА_1

Повноважний представник ОСОБА_2 частини А2238 у судове засідання не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 (суддя Лепеха Г.А.), вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні о 12:00 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29. Повний текст рішення складено 21.11.2017 р.

у справі №916/2144/17

за позовом ОСОБА_2 частини А2238

до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

про вжиття заходів щодо усунення перешкод

та за зустрічним позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

до ОСОБА_2 частини А2238

про вжиття заходів щодо усунення перешкод

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 р. ОСОБА_2 частина А2238 звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі – ДСК "ЧМП") в якому просила зобов’язати ДСК "ЧМП" вжити заходів щодо усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_2 частиною А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «Лесозаводск» та стягнути з відповідача судові витрати.

У жовтні 2017 р. ДСК "ЧМП" звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічної позовної заявою до ОСОБА_2 частини А2238 в які просила зобов’язати ОСОБА_2 частину А2238 усунути перешкоди щодо користування ДСК "ЧМП" своїм майном шляхом не перешкоджання допуску уповноважених ДСК "ЧМП" до судна «Лесозаводск» та відшвартування судна «Донбас» від судна «Лесозаводск», судові витрати покласти на ОСОБА_2 частину А2238.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2017 р. (суддя Лепеха Г.А.) позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, стягнуто з ДСК "ЧМП" на користь ОСОБА_2 частини А2238 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

В мотивах оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції пославшись на приписи ст.ст. 391, 526 Цивільного Кодексу України та умови укладеного між сторонами 25.01.2016 р. договору про надання послуг № 1/2016 зазначив, що відповідачем не спростовано факт невиконання ним умов договору № 1/2016 від 25.01.2016 р., зокрема в частині звільнення виділеної йому для стоянки судна частини причальної лінії, що перебуває у власності позивача, чим порушує майнові інтереси військової частини. За таких обставин суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_2 частини А2238 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви судом першої інстанції зазначено, що дослідивши зустрічні позовні вимоги, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки жодного доказу, що підтверджує чинення ОСОБА_2 частиною А2238 перешкод доступу до судна "Лесозаводск" не надано, тому вимоги ДСК "ЧМП" задоволенню не підлягають.

Не погодившись із даним рішення до Одеського апеляційного господарського суду звернулась ДСК "ЧМП" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 р. по справі №916/2144/17 та направити справу на новий розгляд.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області винесено за неповного з’ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню та поверненню на новий розгляд.

За твердженням апелянта, 25 січня 2016 року між Приватним вищим навчальним закладом «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» («Замовник») та ОСОБА_2 частиною А 2238 («Виконавець») було укладено договір №1/2016. 10 листопада 2016 року між Приватним вищим навчальним закладом «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ОСОБА_2 частиною А 2238 підписано Акт виконаних робіт. В Акті зазначили, що послуги здійснені в повному обсязі, претензії з боку сторін відсутні. Таким чином, за твердженням апелянта, зобов’язальні відносини між Приватним вищим навчальним закладом «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ОСОБА_2 частиною А 2238 припинилися.

Апелянт звертає увагу суду на те, що 07.11.2016 року виконавчий директор ДСК "ЧМП" звернувся з листом до ОСОБА_2 частини стосовно надання дозволу для укладання договору відстою УТС т/х «Лесозаводск» на 34 причалі, однак відповідь на адресу ДСК "ЧМП" не надходила.

Як відзначає скаржник, в суді першої інстанції наголошувалось на тому, що судно "Лесозаводск" не є самохідним (відсутність двигунів) та вже довготривалий час знаходиться в неробочому стані, що унеможливлює самостійно вивільнити причальну лінію Практичної гавані, а також відсутність коштів для вивільнення причальної лінії Практичної гавані, зайнятої судном "Лесозаводск”, у зв'язку з перебуванням ДСК "ЧМП" в процедурі санації у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник зазначає, що при вирішенні питання стосовно вивільнення території, судом першої інстанції не було досліджено чи можна взагалі виконати вимогу щодо вивільнення території Практичної гавані зайнятої навчально-тренажерним судном «Лесозаводск». Не було призначено експертизу, яка підтвердила б факт несправності судна щодо можливості переміщення, чи не буде завдано шкоду.

Отже, на думку апелянта, пояснення та докази надані представником ДСК "ЧМП" не були досліджені в повному обсязі, що призвело до неправильного прийняття рішення по справі.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 02.01.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/2144/17 за апеляційною скаргою ДСК "ЧМП" на рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 р. у справі №916/2144/17 та призначено справу до розгляду на 31.01.2018 р.

30.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 частини А2238 в якій остання просить апеляційну скаргу ДСК "ЧМП" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 у справі № 916/2144/17 без змін.

У судовому засідання від 31.01.2018 р. оголошувалась перерва до 28.02.2018 р., про що представника ДСК "ЧМП" повідомлено під розписку у судовому засіданні, а представника ОСОБА_2 частини А2238 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 р.

26.02.2018 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 частини А2238 в якому вона просить визнати у встановленому порядку справу № 916/2144/17 малозначною та допустити до участі у справі представника військової частини А2238, який відповідає вимогам частини 2 статті 58 ГПК України.

В обґрунтування означеного клопотання заявник зазначає, що у позовній заяві від 31.08.2017 ОСОБА_2 частина А2238 просила суд зобов’язати ДСК "ЧМП" вжити заходів щодо усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_2 частиною А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «Лесозаводськ».

Заявник зазначає, що чинний ГПК України передбачає виділення окремої групи судових справ - малозначних справ. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..

При цьому, на думку заявника, справа №916/2144/17 є справою незначної складності, що пов’язано з захистом ОСОБА_2 частини А2238 свого абсолютного права - права користування та розпорядження своїм майном - та наявністю беззаперечних доказів протиправних дій ДСК "ЧМП". Крім того, відповідачем не наведено жодних аргументів, які викликали би сумніви у законності позовних вимог військової частини А2238. Відповідно до частини 2 статті 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Колегією суддів у судовому засіданні від 28.02.2018 р. розглянуто вищевказане клопотання та відхилено його, з наступних підстав.

Дійсно, 15.12.2017 набрав чинності Закон "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VІІІ.

Приписами ст. 12 ГПК України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із законодавчих приписів ГПК України вирішення питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні (малозначні справи) відносить до компетенції суду першої інстанції та вирішується під час відкриття провадження по справі.

Колегія відзначає, що провадження у справі №916/2144/17 було порушено за правилами ГПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017 р., які не визначали порядку спрощеного позовного провадження.

До того ж, справа №916/2144/17 не підпадає під ознаки малозначної, що визначені у п.5 ст.12 ГПК України.

28.02.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання ДСК "ЧМП" про призначення судової експертизи в якому остання просить призначити проведення комплексної інженерно-технічної експертизи, на вивчення якої поставити наступні питання: Чи дозволяє технічний стан т/х «Лесозаводск» здійснювати його переміщення без погіршення його характеристик?, Як (за яких умов) можливо здійснення переміщення т/х «Лесозаводск» без погіршення його стану?, Чи вплинуть спроби переміщення т/х «Лесозаводск» за допомогою кранів та буксирів на цілісність конструкції судна?

В обґрунтування означеного клопотання апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо можливості задоволення вимог позивача у справі. Задовольняючи позов, судовий орган не дослідив саму технічну можливість переміщення т/х «Лесозаводск», яке знаходиться на вказаному місці понад 15 років. Апелянт вважає, що вирішення питання можливості переміщення судна потребує спеціальних знань.

Судовою колегією у судовому засіданні від 28.02.2018 р. розглянуто та відхилено дане клопотання ДСК "ЧМП", з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з цим колегія суддів відзначає, що ДСК "ЧМП" при зверненні до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення у справі судової експертизи не надано обґрунтованих доводів неможливості звернення останнім з таким клопотанням до суду першої інстанції. Перевіривши наявні матеріали справи, колегією суддів встановлено, що ДСК "ЧМП" під час розгляду справи у суді першої інстанції взагалі не зверталось до суду із клопотанням про призначення судової експертизи.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас за приписами статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності умов, зокрема, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Колегія суддів відзначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною 2 ст. 98 ГПК України визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Судова колегія наголошує, що технічна можливість (неможливість) судна «Лесозаводск» вивільнити причальну лінію Практичної гавані, не є тією підставою, з якою законодавець пов’язує виникнення правових підстав у відповідача на користування спірним майном, а відтак не входить до предмету доказування у цій справі, та відповідно не потребує доведенню в тому числі шляхом призначення судової експертизи з питань, що наведені ДСК "ЧМП" у клопотанні.

У судовому засіданні від 28.02.2018 р. представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на їх задоволенні.

Повноважний представник ОСОБА_2 частини А2238 у судове засідання не з’явився.

Відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представників учасників справи, вступну та резолютивну частини постанови складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДСК "ЧМП" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2016 р. між Приватним вищим навчальним закладом «Інститут післядипломної освіти» (замовник) та ОСОБА_2 частиною А 2238 (виконавець) укладено договір №1/2016 у відповідності до п.п.1.1., 1.2. якого виконавець бере на себе зобов’язання щодо надання платних послуг по короткотерміновій стоянці судна замовника біля причальної лінії Практичної гавані. Виконавець виділяє замовнику частину причальної лінії довжиною 75,0 п.м. для короткотермінової стоянки судна «Лесозаводск».

Згідно з п. 3.1.6. договору замовник зобов’язаний вивільнити виділену йому для стоянки суден частину причальної лінії не пізніше дня закінчення терміну дії договору, а у випадку передбаченому п.3.4.2. та 3.4.3. – на протязі 03 (трьох) діб з дня отримання від виконавця вимоги щодо звільнення причальної лінії.

Відповідно до п. 7.1. договору, з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 17.11.2016, він вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 жовтня 2016 р.

У відповідності до свідоцтва про придатність до плавання щодо судна «Лесозаводск», реєстраційний номер 1-30042, його судновласником є ДСК "ЧМП".

У лютому 2017 р. ОСОБА_2 частини А2238 звернулась до ДСК "ЧМП" з вимогою в якій зазначила, що станом на 06.02.2017 р. ДСК "ЧМП" незаконно розміщується на території Практичної гавані судно «Лесозаводск», договірні відносини щодо стоянки зазначеного судна відсутні, оплата за послуги зі стоянки не здійснюється, у зв’язку з цим вимагала невідкладно вжити заходів щодо вивільнення території Парктичної гавані від судна «Лесозаводск» (а.с. 28).

За твердженням позивача ОСОБА_2 частини А2238 відповідач ДСК "ЧМП" зазначену вимогу залишив без відповіді, дій, направлених на вивільнення Практичної гавані від судна «Лесозаводск» та поновлення прав ОСОБА_2 частини А2238 не вжив.

Крім того, за твердженням позивача, 07.11.2016 ДСК "ЧМП" звернулась до нього за наданням дозволу на укладення договору відстою судна «Лесозаводск» та у відповідь на даний лист ОСОБА_2 частиною А2238 на адресу ДСК "ЧМП" було направлено для підписання два примірника договору, однак підписаний примірник договору на адресу ОСОБА_2 частини А2238 не надходив.

Судом першої інстанції первісні позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до приписів ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військовим майном є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. ОСОБА_2 частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Так судом встановлено, що причальна лінія Практичної гавані, яка у відповідності до договору №1/2016 була виділена для короткотермінової стоянки судна «Лесозаводск» є майном, що перебуває на балансі ОСОБА_2 частини А2238, що підтверджується технічним паспортом стаціонарного причалу 7ПЧ-36 та актом інвентаризації станом на 01.01.2017 р. (а.с. 48- 52).

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджується факт наявності обсягу правомочностей з приводу користування спірним майном у позивача ОСОБА_2 частини А2238.

Разом з цим, судом встановлено відсутність правових підстав для користування відповідачем ДСК "ЧМП" майном позивача, а саме причальною лінією Практичної гавані, оскільки договір на підставі якого судно відповідача «Лесозаводск» знаходилось на причальній лінії Практичної гавані припинив свою дію 31.10.2016 р. та сторонами строк його дії не подовжувався. Не укладались між сторонами й інші договори, які б свідчили про правомірність знаходження майна відповідача на території причальною лінією Практичної гавані, що належить позивачеві.

Враховуючи те, що у відповідача немає правових підстав для користування спірним майном, а останнє перебуває на балансі ОСОБА_2 частини А2238, колегія суддів вважає, що захист права користування та розпорядження позивача шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «Лесозаводск» може бути реалізований через усунення перешкод в користуванні позивача даним майном.

Отже, судова колегія вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ДСК "ЧМП" зазначило, що 07.11.2016 р. виконавчий директор ДСК "ЧМП" звернувся з листом до ОСОБА_2 частини А2238 стосовно надання дозволу для укладення договору відстою УТС т/х «Лесозаводск» на 34 причалі, одна відповідь на адресу ДСК "ЧМП" не надходила.

Крім того ДСК "ЧМП" зазначила, що в ході огляду навчально-тренувального судна «Лесозаводск» представниками ДСК "ЧМП" візуально було виявлено сторонніх осіб, які вільно пересувались на палубі. Також, зафіксовано, що зі сторони моря до навчально-тренувального судна «Лесозаводск» пришвартовано військовий плавзасіб «Донбас», що підтверджується Актом огляду місяця стоянки судна.

Також позивачем за зустрічним позовом було зазначено, що 17.10.2017 р. начальником господарської частини ДСК "ЧМП" був запланований черговий огляд плавзасобу «Лесозаводск». Однак, вартові (постові) ОСОБА_2 частини А2238 перешкоджали проходу на територію причалу до якого пришвартовано несамохідне навчально-тренувальне судно «Лесозаводск».

За наведених обставин позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 частина А2238 своїми неправомірними діями перешкоджає ДСК "ЧМП" доступу до свого майна. Дозволу на користування чи перебування на несамохідному навчально-тренувальному судні «Лесозаводск» представникам ОСОБА_2 частини А2238 не надавала.

З урахуванням вищевикладеного позивач за зустрічним позовом просив зобов’язати ОСОБА_2 частину А2238 усунути перешкоди щодо користування ДСК "ЧМП" своїм майном шляхом не перешкоджання допуску уповноважених ДСК "ЧМП" до «Лесозаводск» та відшвартування судна «Донбас» від судна «Лесозаводск».

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що зустрічні позовні вимоги ДСК "ЧМП" не підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стверджуючи про звернення ДСК "ЧМП" з листом до ОСОБА_2 частини А2238 стосовно надання дозволу для укладення договору відстою УТС т/х «Лесозаводск» на 34 причалі, ДСК "ЧМП" не було надано до суду доказів на підтвердження своїх тверджень. Так наявні матеріали справи не містять ані самого листа від такої дати та такого змісту, ані доказів направлення його ОСОБА_2 частині А2238.

Не знайшли свого підтвердження й посилання ДСК "ЧМП" на те, що в ході огляду навчально-тренувального судна «Лесозаводск» представниками ДСК "ЧМП" візуально було виявлено сторонніх осіб, які вільно пересувались на палубі. Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів перебування будь-яких осіб на т/х «Лесозаводск». Так колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи міститься Акт огляду місця швартови т/х «Лесозаводск» від 27.11.2017 р. разом з фотофіксаційєю (а.с.63-65). Проте, ані з акту, ані з фотофіксації не вбачається наявності на т/х «Лесозаводск» сторонніх осіб.

Крім того судова колегія відзначає, що у зв’язку із відсутністю договірних відносин між сторонами щодо правомірного знаходження т/х «Лесозаводск» біля причальної лінії Практичної гавані ОСОБА_2 частини А2238, ОСОБА_2 частина А2238 не несе відповідальності за майно ДСК "ЧМП" та не відповідає за його збереження.

Щодо посилання ДСК "ЧМП" на те, що зі сторони моря до навчально-тренувального судна «Лесозаводск» пришвартовано військовий плавзасіб «Донбас» та вимоги усунути перешкоди щодо користування ДСК "ЧМП" своїм майном шляхом відшвартування судна «Донбас» від судна «Лесозаводск», колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься довідка №1379 від 07.11.2017 р. (а.с.100) в якій зазначено, що пошуково-рятувальне судно «Донбас» перебуває в складі ОСОБА_2 частини А3053. Отже вимога щодо відшвартування судна «Донбас» від судна «Лесозаводск» мала б бути пред’явлена до ОСОБА_2 частини А3053. До того ж ДСК "ЧМП" не надано доказів, які б свідчили про звернення останньої до ОСОБА_2 частини А2238 з вимогою про відшвартування судна «Донбас» від судна «Лесозаводск».

Не надано ДСК "ЧМП" й доказів на підтвердження того, що 17.10.2017 р. вартові (постові) ОСОБА_2 частини А2238 перешкоджали проходу на територію причалу до якого пришвартовано несамохідне навчально-тренувальне судно «Лесозаводск».

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що ДСК "ЧМП" не доведено наявності перешкод щодо користування своїм майном.

Отже судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що 07.11.2016 року ДСК "ЧМП" зверталось з листом до ОСОБА_2 частини А2238 стосовно надання дозволу для укладення договору відстою УТС т/х «Лесозаводск» на 34 причалі, оскільки ДСК "ЧМП" не було надано до суду доказів на підтвердження своїх тверджень.

Не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги й посилання скаржника на те, що судно "Лесозаводск" не є самохідним (відсутність двигунів) та вже довготривалий час знаходиться в неробочому стані, що унеможливлює самостійно вивільнити причальну лінію Практичної гавані, а також відсутність коштів для вивільнення причальної лінії Практичної гавані, зайнятої судном "Лесозаводск”, у зв'язку з перебуванням ДСК "ЧМП" в процедурі санації, оскільки по-перше апелянт не позбавлений можливості вивільнити причальну лінію Практичної гавані від судна "Лесозаводск" за допомогою інших плавзасобів, що можуть бути застосовані у разі несправності судна, по-друге відсутність коштів та перебування у процедурі санації не є тією обставиною, що звільняє ДСК "ЧМП" від обов’язку вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «Лесозаводск».

Відхиляються колегією суддів й посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було призначено експертизу, яка підтвердила б факт несправності судна щодо можливості переміщення, чи не буде завдано шкоду, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується, що апелянт не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про призначення експертизи.

Інших мотивів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів відзначає, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач просив зобов’язати ДСК "ЧМП" вжити заходів щодо усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_2 частиною А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «Лесозаводск».

Разом з цим в резолютивні частині оскаржуваного рішення, зокрема, у пункті 1 суд першої інстанції лише зазначив про задоволення позову, при цьому не вказавши які саме дії має вчинити відповідач на користь позивача.

Відповідно до ч. ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає за необхідне доповнити пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 р. у справі №916/2144/17 наступним реченням: "Зобов’язати Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство" вжити заході щодо усунення перешкод у здійсненні військовою частиною А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном "Лесозаводск"".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Доповнити пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2017 р. у справі №916/2144/17 наступним реченням:

"Зобов’язати Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство" вжити заході щодо усунення перешкод у здійсненні військовою частиною А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном "Лесозаводск"".

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.03.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лашин В.В.