Постанова № 72566229, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/799/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» № 312/11 від 15.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6064/17 від 21.12.2017 р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2017 року (суддя Скапровська І.М., повне рішення складено 08.11.2017 р.)

у справі № 909/799/17

порушеній за позовом

позивача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт», м. Івано-Франківськ,

позивача-2: Приватного підприємства «Вестхім», м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», м. Івано-Франківськ,

про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання Відкритому акціонерному товариству «Пресмаш» Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846, а саме: формовочна машина PS2075 (Італія) - 2 шт., передспінювач - 1 шт.; верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800; токарно-гвинторізний верстат Орлікон; токарно-гвинторізний верстат BROUN; машина для лиття CLPO; верстат «Пулмак» - 2шт.; Приватним підприємством «Вестхім» код 19394119, а саме: прес модель КГ2132; прес мод РКЕ-800; прес мод. РКZ-800/1250; лінія гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко; розточний верстат АF-85; плити і комплектуючі преса П714Б; вальці мод.ИА 2220; вибивна решітка мод 31216М; комбіновані ножиці PELS; прес-ножниці ScPK 1600; листогибочні вальці мод. XZPM 16/3150; горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40; дробеструйна камера мод.24576 з рольгангами; прес брикетувальний мод Б6238-2шт.; вальці ИБ 2222В, не чинити перешкод в поверненні майна на першу вимогу поклажодавців, надати можливість безперешкодного доступу представників Приватного підприємства «Вестхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. № 16581/17 від 23.10.2017 р.) та стягнення судових витрат.

За участю представників:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від позивача-1: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

від позивача-2: ОСОБА_6;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» та Приватне підприємство «Вестхім» звернулись до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано Приватним підприємством «Вестхім», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» на зберігання ВАТ «Пресмаш», в поверненні майна на першу вимогу поклажодавця; надати можливість безперешкодного доступу представників ПП «Вестхім», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання ВАТ «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно, згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» та Приватним підприємством «Вестхім» 23.10.2017 р. за вх. № 16581/17, до прийняття судом рішення у даній справі, на розгляд суду першої інстанції, подано заяву б/н від 20.10.2017 р., у якій позивачі просили зобов’язати не чинити перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання Відкритому акціонерному товариству «Пресмаш» Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846, а саме: формовочна машина PS2075 (Італія) - 2 шт., передспінювач - 1 шт.; верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800; токарно-гвинторізний верстат Орлікон; токарно-гвинторізний верстат BROUN; машина для лиття CLPO; верстат «Пулмак» - 2шт.; Приватним підприємством «Вестхім» код 19394119, а саме: прес модель КГ2132; прес мод РКЕ-800; прес мод. РКZ-800/1250; лінія гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко; розточний верстат АF-85; плити і комплектуючі преса П714Б; вальці мод.ИА 2220; вибивна решітка мод 31216М; комбіновані ножиці PELS; прес-ножниці ScPK 1600; листогибочні вальці мод. XZPM 16/3150; горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40; дробеструйна камера мод.24576 з рольгангами; прес брикетувальний мод Б6238-2шт.; вальці ИБ 2222В, не чинити перешкод в поверненні майна на першу вимогу поклажодавців, надати можливість безперешкодного доступу представників Приватного підприємства «Вестхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців та стягнення судових витрат (том І, а. с. 154).

Зазначена вище заява позивачів була прийнята місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017 р. у справі № 909/799/17 позовні вимоги задоволено частково. Відкритому акціонерному товариству «Пресмаш» не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання ВАТ «Пресмаш» Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846, а саме: формовочна машина PS2075 - 1 комплект, верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800, токарно-гвинторізний верстат Орлікон, токарно-гвинторізний верстат BROUN, машина для лиття CLPO, верстат «Пулман» - 2шт.; Приватним підприємством «Вестхім» код 19394119, а саме: прес мод. КГ 2132, прес мод РКЕ-800, прес мод. РКZ-800/1250, лінія гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко, розточний верстат АF-85, плити і комплектуючі преса П714Б, вальці мод.ИА 2220, вибивна решітка 31216М, комбіновані ножиці PELS, прес - ножиці ScPK 1600, листогибочні вальці мод. XZPM 3150/10, горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40, дробеструйна камера мод.24576, рольганги, прес брикетувальний мод Б6238-2шт., вальці ИБ 2222В. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» (вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495, код ЄДРПОУ 13643567) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» (вул. Юності, 62А, м. Івано-Франківськ, 76023, код ЄДРПОУ 13642846) - 800,00 (вісімсот гривень) - судового збору. Також стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» (вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495, код ЄДРПОУ 13643567) на користь Приватного підприємства «Вестхім» (вул. Юності, 62А, м. Івано-Франківськ, 76023, код ЄДРПОУ 19394119) - 800,00 (вісімсот гривень) - судового збору. В решті позову відмовлено (том І, а. с. 180-181, 182-185).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт (Відкрите акціонерне товариство «Пресмаш») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 312/11 від 15.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6064/17 від 21.12.2017 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017року у справі № 909/799/17, яким частково задоволено позов ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім» до ВАТ «Пресмаш» про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання ВАТ «Пресмаш» ТОФ «Фірма «Хімтехнопласт» - а саме: формовочна машина PS2075 - 1 комплект, верстат для випробування абраз. Ругів мод. СИП -800, токарно-гвинторізний верстат Орлікон, токарно-гвинторізний верстат BROUN, машина для лиття CLPO, верстат «Пулман» - 2 шт., та ПП «Вестхім» - прес моделі КГ -2132, прес мод. РКЕ-/800, прес мод. PKZ - 800/1250, лінія гарячого брикетування, прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко, розточний верстат AF-85, плити і комплектуючі преса П714Б, вальні мод. ИА2220, вибивна решітка 31216М, комбіновані ножиці ScPK 1600, листогибочні вальці мод. XZPM 3150/10, горизонтально-розточний верстат ИР 1250Ф40, дробеструйна камера мод. 24576, рольганги, прес брикетувальний мод. Б6238 - 2 шт., вальці ИБ2222В, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, витрати по даній справі покласти на ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім».

Апелянт вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим, та таким, яке винесено при неповному з’ясуванні обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачами в порушення норм процесуального права на розгляд суду подано заяви про уточнення позовних, тобто після того, як місцевий господарський суд перейшов до розгляду справи по суті. Дані заяви були заперечені апелянтом при розгляді даної справи в суді першої інстанції, проте дані заперечення судом не взято до розгляду та при винесенні оскаржуваного рішення їм не надано правової оцінки.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом при винесенні даного рішення не дано оцінки викладу обставин справи, на яких ґрунтувалися вимоги в позовній заяві, не дано оцінки зазначеним доказам на які посилалися позивачі в позовній заяві, що як наслідок призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, оскільки позивач-1 в період з 01.03.2014 р. по час фактичного зберігання майна зобов’язаний був сплатити кошти в сумі 1345,56 грн. за один місяць, а позивач-2 в той же період 3490,00 грн. в місяць. Відповідно до наведеного згідно двохсторонніх актів про надання послуг за період з 01.03.2014 р. по 31.12.2016 р. у позивача-1 перед відповідачем рахується заборгованість в сумі 43057,92 грн., а у позивача-2 за той же період існує заборгованість в сумі 93787,42 грн.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ВАТ «Пресмаш» жодним чином не претендує та не зазіхає на право власності на обладнання, яке передано позивачами згідно договорів зберігання, проте у позивачів існує заборгованість в тому числі і плата за зберігання за даними договорами, а тому, керуючись статтею 594 ЦК України, в зв'язку із критичною несплатою заборгованої заробітної плати працівникам ВАТ «Пресмаш» (станом на 01.10.2017 року - заборгованість складає 4866560,54 грн.) та в зв'язку із відсутністю погодженого та затвердженого плану санації ВАТ «Пресмаш» застосувало до позивачів право притримання майна.

Апелянт також покликається на ту обставину, що практична потреба у використанні притримання може виникнути у відносинах вберігання. Зберігач може скористатися правом на притримання зданої на зберігання речі до повного проведення розрахунку поклажодавця за надані ним послуги зберігання та відшкодування понесених витрат, що і на думку апелянта є у відносинах між ВАТ «Пресмаш» та позивачів по даній справі, проте місцевий господарський суд не дослідив обставин справи та не надав їм правової оцінки.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2015 року по справі № 909/1056/15 на ВАТ «Пресмаш» порушена справа про банкрутство та в процесі розгляду справи 21.07.2016р. на ВАТ «Пресмаш» було введено процедуру санації, відповідно до якої останнім було скеровано на адресу позивачів вимогу про сплату заборгованість, однак листами позивачів апелянту було відмовлено у задоволенні вимоги та факт існування даної заборгованості мотивуючи тим, що у справі про банкрутство було зараховано заборгованість, про те апелянт вважає, що в матеріалах справи наявні докази існування у позивачів перед відповідачем заборгованості, проте, судом в оскаржуваному рішенні вказано: «...Щодо посилання ВАТ «Пресмаш» на своє право забезпечити притриманням інші вимоги, слід вказати, що в судовому засіданні не встановлено, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження інших вимог...».

Відтак, на думку апелянта судом допущено порушення норм процесуального права та не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в порушення законних прав та інтересів відповідача.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачами у даній справі було надано відзив на апеляційну скаргу, у якій останні заперечують доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що позивачами неодноразово подавались вимоги до апелянта/відповідача щодо повернення майна власнику через незабезпечення його збереження, проте такі вимоги були проігноровані, а майно позивачів не повернуте. Крім того, позивачі зазначають, що ВАТ «Пресмаш» схоронність майна не забезпечує.

Також позивачі у відзиві зазначають, що твердження апелянта в частині існування заборгованості за зберігання майна є надуманими, оскільки жодної заборгованості не існує, оскільки за актом звірки при введенні процедури ліквідації ВАТ «Пресмаш» заборгованості були списані при пред’явленні кредиторських вимог. Крім того, позивачі зазначають, що відповідні господарські операції та борг в сумі 182816,64 грн. сторони відобразили у двосторонньому акті звірки.

Крім того, позивачі зазначають, що оплата за договорами зберігання позивачами проведена в повному обсязі включаючи жовтень місяць 2017р, а тому у відповідача немає жодних підстав для застосування при тримання, а щодо твердженнь ВАТ «Пресмаш» про наявність іншої кредиторської заборгованості ПП «Вестхім» та ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» останній вважає надуманими, безпідставними та необґрунтованими, так як будь-яка заборгованість з цього приводу відсутня, рішення суду щодо стягнення заборгованості з ПП «Вестхім» та ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» на користь ВАТ «Пресмаш» також відсутнє.

З урахуванням наведеного позивачі вважають, що у апелянта відсутні законні підстави для притримання майна позивачів, оскільки спеціальні положення законодавства передбачають обов'язок зберігача повернути речі, що перебувають на зберіганні, на першу вимогу поклажодавця, а тому, неповернення речей, грубо порушують вимоги законодавства, положення договору, права поклажодавця - власників майна.

Отже, право притримання як засіб забезпечення зобов'язання може застосовуватись лише у випадку прямого встановлення такого права договором або законом, в даному випадку позивачами було проведено оплату за договорами зберігання в повному обсязі включаючи жовтень місяць 2017р, а тому у відповідача немає жодних підстав для застосування притримання.

Крім того, на думку позивачів, посилання відповідача на право притримання речей, які є предметом даного спору, з підстав невиконання позивачами інших вимог є надуманими, безпідставними та не заслуговують уваги суду, так як у позивачів відсутня будь-яка інша заборгованість перед ВАТ «Пресмаш», а тому притримання майна є вимаганням грошових коштів та незаконним примушуванням до виконання цивільного зобов'язання.

Враховуючи відсутність права зберігача на притримання майна поклажодавців, дії ВАТ «Пресмаш» та арбітражного керуючого, що виступає від імені ВАТ «Пресмаш» є незаконними, грубо порушують права поклажодавців та грубо порушують право власності позивачів, відтак судом першої інстанції в судовому процесі всебічно, об'єктивно досліджено обставин справи та прийняте правомірне рішення.

26.12.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 16.01.2018 р. призначено справу № 909/799/17 до розгляду у судовому засіданні на 31.01.2018 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 31.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 26.02.2018 р., про що сторони учасники по справі були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 26.02.2018 р. від апелянта/відповідача прибув арбітражний керуючий ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги підтримали, надали усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Також через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду арбітражним керуючим подано заперечення проти доводів і міркувань позивачів № 48/84 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1401/18 від 26.02.2018р.) з доказами надсилання такого заперечення на адресу позивачів, клопотання № 48-86 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1400/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи копії постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2018р. у справі № 909/1056/15 та копію повідомлення Івано-Франківської місцевої прокуратури № 106-259-17 від 26.01.2018р. та клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи як письмові докази для підтвердження обставин, які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції: баланс (звіт про фінансовий стан) ВАТ «Пресмаш» станом на 30.06.2016р. (копія завірена), пояснення головного бухгалтера ВАТ «Пресмаш» ОСОБА_7 (копія завірена); обіги та залишки по рахунку 36 за період 01/06/16 – 30/06/16 (копія завірена); лист № 04/1 від 09.08.2017р. (копія не завірена); контракт № 05/06 від 26.06.2017р. (копія не завірена); специфікація до контракту № 05/06 від 26.06.2017р. (додаток № 1) (копія не завірена); додаткова угода № 1 від 08.08.2017р. до контракту № 05/06 від 26.06.2017р. (копія не завірена); акт приймання-передачі від 08.08.2017р. (копія не завірена).

Колегією суддів подане заперечення проти доводів і міркувань позивачів № 48/84 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1401/18 від 26.02.2018р.) досліджено та встановлено, що апелянт в запереченнях зазначає, що позивачами не надано суду жодного доказу для підтвердження того, що ними на виконання пп. 2.2.1. Договорів зберігання від 01.03.2014, підписаних ними із ВАТ «Пресмаш», було передано останньому на зберігання за належним чином оформленими первинними документами, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», конкретне, індивідуально-виражене майно, а суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення по суті такого необґрунтованого позову, не з'ясував цієї обставини, хоча вона має істотне значення для справи, позаяк у ВАТ «Пресмаш» не може виникати обов'язку повертати позивачам те, що ними не передавалось.

Також у запереченнях зазначено, що позивачами для підтвердження тих обставин, на які вони покликались як на підставу своїх вимог до ВАТ «Пресмаш», надано суду копії документів, які не засвідчені належним чином згідно вимог пунктів 5.26, 5,27 Національного стандарту України ДСТУ4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом від 07.04.2003 №55 Держспоживстандарту України, надалі - ДСТУ 4163-2003. оскільки засвідчувальні записи на відповідних копіях окрім підпису і печатки повинні містити назву посади особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, а також дату засвідчення, однак, в той же час місцевий господарський суд на таких неналежним чином засвідчених копіях документів, залишивши поза своєю увагою приписи ДСТУ 4163-2003, прийняв оскаржуване рішення.

Крім того, позивачі у своєму відзиві на апеляційну скаргу стверджують, що у них відсутня будь-яка інша заборгованість перед ВАТ «Пресмаш», однак, на думку апелянта, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції представниками були надані документи, на підтвердження існування вказаної заборгованості (оборотно-сальдова відомість та ін.).

Апелянт у запереченнях також покликається на те, що акт звірки взаєморозрахунків за яким позивачі стверджують, що дана заборгованість між сторонами відсутня не є належним доказом, оскільки на думку апелянта, даний акт не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів. (Постанова Вищого господарського суду України від 14.04.2014 у справі №908/3427/13), а тому, твердження позивачів щодо безпідставності вимог ВАТ «Пресмаш» про стягнення заборгованості з ПП «Вестхім» та ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» є невірними. Отже, оскільки ті обставини, на які позивачі покликались як на підставу своїх вимог до ВАТ «Пресмаш», не підтверджені належними, достовірними, допустимими і у своїй сукупності достатніми доказами, то господарський суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні такого позову повністю.

Крім того, місцевим господарським судом під час вирішення питання про порушення провадження у справі не було досліджено питання в частині сплати позивачами судового збору за подання такої заяви, оскільки на думку апелянта, останніми не було належним чином сплачено судовий збір, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції в даному випадку повинен був зобов'язати позивачів подати докази зарахування сплаченого, за їх твердженням судового збору, до державного бюджету або самостійно звернутись до органу Державної казначейської служби для з'ясування цього питання, однак порушив провадження у справі, а в подальшому за результатами судового розгляду вирішив питання про стягнення з ВАТ «Пресмаш» на користь ПП «Вестхім» та ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» судового збору, що є також порушення норм процесуального права.

Також в судовому засіданні адвокатом апелянта було заявлено усне клопотання проте, що керівник ПП «Вестхім» не має законних підстав для представництва інтересів ПП «Вестхім», оскільки пп. 11 ч. 16-1 розділу ХV Перехідних положень з 1 січня 2018 року у судах апеляційної інстанції представництво здійснюється виключно адвокатами.

Щодо поданого позивачем-2 клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1409/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи документів: копію апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-франківської області від 09.02.2018р.; копію апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-франківської області від 09.02.2018р., апелянт не заперечив.

Враховуючи вищенаведене арбітражний керуючий та адвокат просили подані вищезазначені клопотання долучити до матеріалів справи, врахувати їх при прийнятті постанови та скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017року у справі № 909/799/17, яким частково задоволено позов ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім» до ВАТ «Пресмаш» про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання ВАТ «Пресмаш» ТОФ «Фірма «Хімтехнопласт» - а саме: формовочна машина PS2075 - 1 комплект, верстат для випробування абраз. Ругів мод. СИП -800, токарно-гвинторізний верстат Орлікон, токарно-гвинторізний верстат BROUN, машина для лиття CLPO, верстат «Пулман» - 2 шт., та ПП «Вестхім» - прес моделі КГ -2132, прес мод. РКЕ-/800, прес мод. PKZ - 800/1250, лінія гарячого брикетування, прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко, розточний верстат AF-85, плити і комплектуючі преса П714Б, вальні мод. ИА2220, вибивна решітка 31216М, комбіновані ножиці ScPK 1600, листогибочні вальці мод. XZPM 3150/10, горизонтально-розточний верстат ИР 1250Ф40, дробеструйна камера мод. 24576, рольганги, прес брикетувальний мод. Б6238 - 2 шт., вальці ИБ2222В, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, витрати по даній справі покласти на ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім».

Від позивача-1 в судове засідання прибув адвокат ОСОБА_4 та керівник ТзОВ «Хімтехнопласт» ОСОБА_5, проти викладеного в апеляційній скарзі заперечили з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, щодо долучення до матеріалів справи заперечення апелянта № 48/84 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1401/18 від 26.02.2018р.), та клопотання апелянта б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи додатків: баланс (звіт про фінансовий стан) ВАТ «Пресмаш» станом на 30.06.2016р., пояснення головного бухгалтера ВАТ «Пресмаш» ОСОБА_7; обіги та залишки по рахунку 36 за період 01/06/16 – 30/06/16; лист № 04/1 від 09.08.2017р.; контракт № 05/06 від 26.06.2017р.; специфікація до контракту № 05/06 від 26.06.2017р. (додаток № 1); додаткова угода № 1 від 08.08.2017р. до контракту № 05/06 від 26.06.2017р.; акт приймання-передачі від 08.08.2017р. та копію повідомлення Івано-Франківської місцевої прокуратури № 106-259-17 від 26.01.2018р. усно заперечили.

Щодо клопотання № 48-86 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1400/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи копії постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2018р. у справі № 909/1056/15 не заперечили, зазначивши: «на розсуд суду».

З урахуванням вищенаведеного, представник позивача-1 та керівник товариства просять залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/799/17 - без змін.

Від позивача-2 в судове засідання прибув керівник підприємства ОСОБА_6, на адресу суду останнім подано клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1409/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи копії апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-франківської області від 09.02.2018р. та копії апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-франківської області від 09.02.2018р. Також позивачем-2 проти викладеного в апеляційній скарзі заперечено з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримано, щодо долучення до матеріалів справи клопотань № 48-86 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1400/18 від 26.02.2018р.) та клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.) з додатками, які зазначені у згаданих вище клопотань усно заперечено, відповідно до наведеного позивач-2 просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/799/17 без змін.

Колегія суддів розглянула та дослідила клопотання учасників по справі, які подавалися ними в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції, прийшла до висновку, такі клопотання слід долучити до матеріалів справи, так як вони подані через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду та зареєстровані останнім відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак слід зазначити наступне.

З поданого арбітражним керуючим клопотання № 48-86 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1400/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи копії постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2018р. у справі № 909/1056/15 та копії повідомлення Івано-Франківської місцевої прокуратури № 106-259-17 від 26.01.2018р., колегія суддів вважає таким, яке на заслуговує на увагу суду, оскільки, як вбачається з постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2018р. та з повідомлення Івано-Франківської місцевої прокуратури № 106-259-17 від 26.01.2018 р. дата ухвалення яких є після прийняття оскаржуваного рішення у даній справі, тобто після 01.11.2017р.

З клопотання апелянта б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів справи як письмові докази для підтвердження обставин, які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції вбачається, що останній просить суд долучити до матеріалів справи: баланс (звіт про фінансовий стан) ВАТ «Пресмаш» станом на 30.06.2016р. (копія завірена), пояснення головного бухгалтера ВАТ «Пресмаш» ОСОБА_7 (копія завірена); обіги та залишки по рахунку 36 за період 01/06/16 – 30/06/16 (копія завірена); лист № 04/1 від 09.08.2017р. (копія не завірена); контракт № 05/06 від 26.06.2017р. (копія не завірена); специфікація до контракту № 05/06 від 26.06.2017р. (додаток № 1) (копія не завірена); додаткова угода № 1 від 08.08.2017р. до контракту № 05/06 від 26.06.2017р. (копія не завірена); акт приймання-передачі від 08.08.2017р. (копія не завірена), однак, слід зазначити, що такі документи апелянту слід було подати суду першої інстанції при розгляді справи № 909/799/17 та винесенні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 01.11.2017 р., так як останні були у нього на час постановлення місцевим судом рішення, яке оскаржується. Крім того, апелянт жодним чином у згаданому вище клопотанні не обгрунтовує причини не подання вище перелічених додатків суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та/або з інших підстав, що є поважними та заслуговують на увагу.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянт/відповідач (арбітражний керуючий ОСОБА_2П.) та представник апелянта/відповідача (ОСОБА_8В.) були присутніми в судовому засіданні від 12.10.2017р.

В судовому засіданні від 17.10.2017р. за участю представників відповідача (ОСОБА_8В, ОСОБА_9, ОСОБА_10П.) та арбітражного керуючого (ОСОБА_2П.) судом першої інстанції було оголошено перерву до 18.10.2017р.

Також судом першої інстанції 18.10.2017р. та 24.10.2017р. за участю представника відповідача (ОСОБА_8В.) оголошувалась перерва.

З огляду на наведене вбачається, що у апелянта/відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів, які зазначені у клопотанні від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.).

У відповідності до ч. 1-4 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції жодних доказів з учасників по справі не вимагалось.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України зазначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Слід також зазначити, що сторони по справі у зазначених вище клопотаннях про долучення доказів по справі не зазначають ні підстав не подання суду першої інстанції таких доказів та, зокрема, не просили поновити строк для подачі таких доказів.

Крім того, як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції від 26.12.2017р. відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 16.01.2018р. призначено справу № 909/799/17 до розгляду на 31.01.2018р., тобто у сторін по справі починаючи з 26.12.2017р. по 16.01.2018 р. було достатньо часу для подання додаткових доказів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що подані сторонами у справі клопотання: № 48-86 від 23.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1400/18 від 26.02.2018р.); клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1456/18 від 26.02.2018р.) та клопотання б/н від 26.02.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1409/18 від 26.02.2018р.) про долучення до матеріалів документів, які до них додані, не брати до уваги, оскільки останні подані з порушенням вимог чинного Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленого адвокатом апелянта/відповідача усного клопотання про те, що керівник ПП «Вестхім» не має законних підстав для представництва інтересів ПП «Вестхім», оскільки пп. 11 ч. 16-1 розділу ХV Перехідних положень з 1 січня 2018 року у судах апеляційної інстанції представництво здійснюється виключно адвокатами, колегія суддів вважає таким що слід відмовити виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України зазначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до норм чинного Господарського процесуального кодексу України, а саме ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В судовому засіданні колегією суддів встановлено, що станом на 26.02.2018р. згідно даних отриманих судом із сайту Міністерства юстиції України Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит), керівником ПП «Вестхім» є ОСОБА_6, яка згідно довідки є наділена повноваженнями представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» є ОСОБА_5, який наділений повноваженнями представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Слід також зазначити, що оскільки частина 3 ст. 56 ГПК України не визнана Конституційним Судом України про невідповідність перехідним положенням (розділ ХV) Конституції України, то колегія суддів вважає, що керівник ПП «Вестхім» ОСОБА_6 та керівник ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» ОСОБА_5 є належними представниками, які уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, поданих учасниками по справі клопотань, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017 р. у справі № 909/799/17, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» та Приватним підприємством «Вестхім» до Господарського суду Івано-Франківської області подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано Приватним підприємством «Вестхім», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» на зберігання ВАТ «Пресмаш», в поверненні майна на першу вимогу поклажодавця; надати можливість безперешкодного доступу представників ПП «Вестхім», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання ВАТ «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно, згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» та Приватним підприємством «Вестхім», до прийняття судом рішення у даній справі, 10.10.2017р. на розгляд суду першої інстанції було подано заяву про уточнення позовних вимог б/н від 06.10.2017 р., в якій позивачі просили: зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Пресмаш» не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання Відкритому акціонерному товариству «Пресмаш» код 19394119, а саме: формовочна машина PS2075 (Італія) - 2 шт., передспінювач - 1 шт.; верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800; токарно-гвинторізний верстат Орлікон; токарно-гвинторізний верстат BROUN; машина для лиття CLPO; верстат «Пулмак» - 2шт.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846, а саме: прес модель КГ2132; прес мод РКЕ-800; прес мод. РКZ-800/1250; лінія гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко; розточний верстат АF-85; плити і комплектуючі преса П714Б; вальці мод.ИА 2220; вибивна решітка мод 31216М; комбіновані ножиці PELS; прес-ножниці ScPK 1600; листогибочні вальці мод. XZPM 16/3150; горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40; дробеструйна камера мод.24576 з рольгангами; прес брикетувальний мод Б6238-2шт.; вальці ИБ 2222В, не чинити перешкод в поверненні майна на першу вимогу поклажодавців, надати можливість безперешкодного доступу представників Приватного підприємства «Вестхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців (том І, а. с. 96-97).

Також позивачами до прийняття судом рішення у даній справі, 23.10.2017р. на розгляд суду першої інстанції було подано ще одну заяву б/н від 20.10.2017 р. про уточнення позовних вимог, у якій позивачі просили зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Пресмаш» не чинити перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано на зберігання Відкритому акціонерному товариству «Пресмаш» Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846, а саме: формовочна машина PS2075 (Італія) - 2 шт., передспінювач - 1 шт.; верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800; токарно-гвинторізний верстат Орлікон; токарно-гвинторізний верстат BROUN; машина для лиття CLPO; верстат «Пулмак» - 2шт.; Приватним підприємством «Вестхім» код 19394119, а саме: прес модель КГ2132; прес мод РКЕ-800; прес мод. РКZ-800/1250; лінія гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанна сушилка Корекко; розточний верстат АF-85; плити і комплектуючі преса П714Б; вальці мод.ИА 2220; вибивна решітка мод 31216М; комбіновані ножиці PELS; прес-ножниці ScPK 1600; листогибочні вальці мод. XZPM 16/3150; горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40; дробеструйна камера мод.24576 з рольгангами; прес брикетувальний мод Б6238-2шт.; вальці ИБ 2222В, не чинити перешкод в поверненні майна на першу вимогу поклажодавців, надати можливість безперешкодного доступу представників Приватного підприємства «Вестхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців та стягнення судових витрат (том І, а. с. 154).

Колегія суддів, перевіривши дотримання судом першої інстанції норми процесуального права в частині прийняття заяв б/н від 06.10.2017р. (вх. № 15845/17 від 10.10.2017р.) та б/н від 20.10.2017р. (вх. № 16581/17 від 23.10.2017р.) про уточнення позовних вимог, які, в процесі прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, було прийнято до розгляду та винесено рішення у справі з урахуванням останньої заяви, встановив, що такі дії суду першої інстанції, в силу статті 22 ГПК України в редакції чинній на момент прийняття цієї заяви, не суперечать приписам ГПК України, виходячи з наступного.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під збільшенням та/або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення чи зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачами при поданні позовної заяви (том І, а. с. 3-6) до місцевого господарського суду заявлено вимоги про зобов’язання Відкрите акціонерне товариство «Пресмаш» не чинити перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано Приватним підприємством «Вестхім» код 19394119, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846 на зберігання ВАТ «Пресмаш», в поверненні майна на першу вимогу поклажодавця; надати можливість безперешкодного доступу представників Приватного підприємства «Вестхім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, переданого на зберігання Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш», у тому числі, на першу вимогу оглядати, вивозити передане на зберігання майно згідно поданих письмових вимог з боку поклажодавців.

Отже, як вбачається з наведеного, позивачами при поданні заяв б/н від 06.10.2017р. (вх. № 15845/17 від 10.10.2017р.) та б/н від 20.10.2017р. (вх. № 16581/17 від 23.10.2017р.) було зазначено майно, яке слід повернути на першу вимогу поклажодавців, що не є порушенням норм процесуального права.

Колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подані позивачем заяви б/н від 06.10.2017р. (вх. № 15845/17 від 10.10.2017р.) зокрема заяву б/н від 20.10.2017р. (вх. № 16581/17 від 23.10.2017р.), зокрема, як таку, яка заявлена за тими ж самими вимогами, які були заявлені в позовній заяві.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Слід також зазначити, що ГПК України, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або за явлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи із змісту, а також із змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову; чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог; чи

- об’єднання позовних вимог; чи

- зміну предмета або підстав позову.

У даному конкретному випадку, місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що в заявах б/н від 06.10.2017р. (вх. № 15845/17 від 10.10.2017р.) та б/н від 20.10.2017р. (вх. № 16581/17 від 23.10.2017р.) позивач перелічив майно, яке слід повернути, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та є правом позивача, прийняв цю заяву до розгляду і в межах зазначених уточнених вимог розглянув спір по суті.

Щодо покликань апелянта, які викладені в апеляційній скарзі в частині прийняття місцевим господарським судом позовної заяви позивачів без доказів сплати останніми судового збору, колегією судів також досліджено та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами подаючи позовну заяву до місцевого господарського суду було долучено до останньої квитанцію ПАТ «Приватбанк» № 0.0.719958761,1, з якої вбачається, що ОСОБА_5 було сплачено судовий збір в сумі 3200,00 грн. за позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів та Закону України «Про судовий збір» встановлено, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку. При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. При заповнені платіжного документа у графі «код» платником судового збору – юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником – фізичною особою – ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв’язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. У графі «призначення платежу» вказується: «Судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ______ (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ ____ (суду, де розглядається справа)».

З наявної в матеріалах справи квитанції № 0.0.719958761,1 вбачається, що ОСОБА_5 сплатив судовий збір в сумі 3200,00 грн. за позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області готівкою. Дана квитанція містить підпис працівника банківської установи та відтиск печатки банківської установи, що є правомірним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви до ВАТ «Пресмаш».

Як уже було зазначено у цій постанові, ОСОБА_5 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт», що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том ІІ, а. с. 32-39).

Отже, за наведених вище обставин, які встановлені судом апеляційної інстанції в процесі розгляду даної справи, є безпідставними покликання апелянта/відповідача про те, що судом першої інстанції при прийнятті позовної заяви було порушено норми процесуального права в частині несплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, відтак не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення відповідно до частини третьої статті 104 ГПК України (в редакції закону до 15.12.2017 р.).

Щодо суті заявленого в позовній заяві та апеляційній скарзі колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 01 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» (Поклажодавець за договором, позивач-1 по справі) та Відкритим акціонерним товариством «Пресмаш» (Зберігач за договором, відповідач по справі) було укладено договір зберігання б/н (надалі договір-1) (том І, а. с. 12-13).

01 березня 2014 р. між Приватним підприємством «Вестхім» (Поклажодавець за договором, позивач-2 по справі) та Відкритим акціонерним товариством «Пресмаш» (Зберігач за договором, відповідач по справі) було укладено договір зберігання б/н (надалі договір-2) (том І, а. с. 16-17).

Колегією суддів встановлено, що вказані вище договори укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, оскільки сторонами, зокрема, апелянтом, не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначені вище правочини є договором зберігання.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що договори зберігання визнані судом недійсними, оскільки сторонами, зокрема апелянтом зворотнього суду апеляційної інстанції не доведено, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначених договорів, Поклажодавці передають Зберігачу, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.03.2014р. до 31.12.2014р. включно та зобов'язується повернути поклажодавцям у схоронності майно згідно специфікацій до договорів, які є їх невід'ємною частиною (п. 1.1 Договорів).

Перелік майна, що передавалось на зберігання, згідно вказаних договорів, зазначений в специфікаціях, що підписані сторонами без будь яких заперечень (том І, а. с. 14, 17/зворот).

Додатками № 1 від 31.12.2014 р. до вищевказаних договорів сторонами продовжено строк їх дії до 31.12.2016 р. (том І, а. с. 15, 18/зворот).

Також судом першої інстанції встановлено, що порядок та розмір ціни послуг по зберіганню сторонами за договорами обумовлено в протоколі погодження договірної ціни (том І, а. с. 14/зворот, 18).

Так, згідно умов вказаних документів, відповідачу було передано на зберігання: формовочну машину PS2075 - 1 комплект, верстат для випробовування абраз. кругів мод.СИП-800, токарно-гвинторізний верстат Оrlikon, токарно-гвинторізний верстат BROUN, машину для лиття CLPO, верстат "Пулман" - 2шт.; прес модель КГ 2132, прес мод РКЕ-800, прес мод. РКZ-800/1250, лінію гарячого брикетування: прес фірми Чорі, піч, барабанну сушилку Кореко, розточний верстат АF-85, плити і комплектуючі преса П714Б, вальці мод.ИА 2220, вибивну решітку мод 31216М, комбіновані ножиці PELS, прес-ножниці ScPK 1600, листогибочні вальці мод. XZPM 16/3150, горизонтально-розточний верстат ИР1250Ф40, дробеструйну камеру мод.24576 з рольганги, прес брикетувальний мод Б6238-2шт., вальці ИБ 2222В, та обумовлено ціну послуг за місяць без вказання строків та порядку перерахунку коштів за надані послуги.

Пунктами 2.1.8 вказаних вище договорів зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3 днів з дня одержання такої вимоги.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, позивачі неодноразово зверталися до відповідача з вимогами про повернення власного майна, яке було передано згідно договорів зберігання, однак, вимоги позивачів відповідачем були не задоволенні, покликаючись останнім на те, що договору на зберігання майна ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім» на території ВАТ «Пресмаш» відсутній, про що свідчить лист № 48/17 від 11.04.2017р. (том І, а. с. 19).

В подальшому відповідачем на адресу позивачів скеровувались листи № 194/07 від 04.07.2017р. та лист вих. № 195-1/07 від 04.07.2017р., в якому останній повідомляв позивачів про існування перед відповідачем заборгованості, зокрема у ПП «Вестхім» перед позивачем заборгованість по договору зберігання за період з 01.03.2014 р. 30.06.2017р.

27.04.2017р. ПП «Вестхім» листом вих. № 98/04 повідомило відповідача про те, що дана вимога № 48-15/03 від 28.03.2017 р. на суму 624447,00 грн. є необґрунтованою, документально не підтверджена та не відповідає дійсності, крім того, повністю врахована (зарахована) при визначенні суми кредиторської заборгованості ВАТ «Пресмаш» перед ПП «Вестхім» у справі № 909/1056/15 та встановлена в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015р.

Слід зазначити, що спірне майно є власністю позивачів, що підтверджується договорами купівлі продажу № 5 від 04.09.2012 р., договором № 03/12 від 26.12.2011 р., договором № 02/07 від 20.07.2011 р., договором купівлі-продажу б/н від 07.02.2013 р. (том І, а. с. 44, 47, 58, 74).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами у справі, зокрема апелянтом, станом на час звернення позивачів до місцевого господарського суду з позовними вимогами до відповідача, останнім майна позивачів не повернуто, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором зберігання.

Приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім» є власниками майна, що передано на зберігання ВАТ «Пресмаш» на підставі договорів зберігання, що підтверджується накладними, специфікаціями, договорами купівлі-продажу, крім того, апелянтом в апеляційній скарзі також не заперечується, що власниками спірного майна є позивачі по справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі неодноразово зверталися до відповідача з вимогами про повернення майна, яке передавалось на зберігання на підставі договорів зберігання від 01.03.2014р., однак, станом на час прийняття рішення у даній справі майно поклажодавцям не повернуто.

Слід зазначити, що 05.10.2015 року Господарським судом Івано-Франківської області за заявою ПП «Вестхім», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» було порушено справу № 909/1056/15 про банкрутство ВАТ «Пресмаш». При обґрунтуванні кредиторських вимог до ВАТ «Пресмаш» позивачі спирались на двохсторонні акти звірки взаємних розрахунків з 01.01.2015р. по 30.09.2015р. погоджених з ВАТ «Пресмаш» та в якому відображена (вирахувана) сума за зберігання до червня 2015року включно.

Крім того, між позивача у справі було укладено договір від 04.07.2017 р. щодо проведення ПП «Вестхім» за ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» оплати послуг зберігання ВАТ «Пресмаш» (том І, а. с. 145).

Також ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» провела оплату ВАТ «Пресмаш» за зберігання в розмірі 3902,12 грн. платіжним порученням № 299 від 18.10.2017 р. (том І, а. с. 123).

Тобто, оплата за договорами зберігання позивачами проведена в повному обсязі включаючи жовтень місяць 2017р, а тому у відповідача немає жодних підстав для застосування притримання.

Твердження ВАТ «Пресмаш» про наявність іншої кредиторської заборгованості ПП «Вестхім» та ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» є надумане, безпідставне, необгрунтоване, так як будь-яка заборгованість відсутня, рішення суду щодо стягнення заборгованості з ПП «Вестхім» та ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» на користь ВАТ «Пресмаш» - відсутні.

Згідно з ст. 942 ЦК України, зберігай зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Внаслідок одержання інформації про тривале систематичне викрадення майна, переданого на зберігання ВАТ «Пресмаш» позивачами були пред'явлені вимоги повернути майно.

Згідно ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України тата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до імперативних положень ст. 953 ЦК України, зберігай зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, спеціальні положення законодавства передбачають обов'язок зберігача повернути речі, що перебувають на зберіганні, на першу вимогу поклажодавця. Тому, неповернення речей, грубо порушують вимоги законодавства, положення договору, права поклажодавця - власників майна.

Відповідно до ст. 594 ЦК України: Право притримання: кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Отже, право притримання як засіб забезпечення зобов'язання може застосовуватись лише у випадку прямого встановлення такого права договором або законом.

Позивачами оплата за договорами зберігання проведена в повному обсязі включаючи жовтень місяць 2017р., а тому у відповідача немає жодних підстав для застосування притримання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивачів про зобов'язання відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» не чинити перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном, що було передано приватним підприємством «Вестхім», код 19394119, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт» код 13642846 на зберігання ВАТ «Пресмаш» є обґрунтованими.

Щодо тверджень апелянта, на право притримання речей, які є предметом даного спору, з підстав невиконання позивачами грошових зобов’язань перед відповідачем, колегією суддів не приймається, оскільки право притримання може виникнути у разі невиконання зобов’язань щодо оплати цієї речі або відшкодування витрат та інших збитків пов'язаних з нею.

Крім того, посилання ВАТ «Пресмаш» на своє право забезпечити притриманням інші вимоги, слід зазначити, що матеріалах справи відсутні докази того, що у позивачів перед відповідачем існує заборгованість, оскільки рішення суду про існування заборгованості перед відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що вимога позивачів про надання можливості відповідачам безперешкодного доступу представників ПП «Вестхім», ТзОВ «Фірма «Хімтехнопласт» до майна, задоволенню не підлягає з підстав недоведеності, оскільки в матеріалах справи наявний журнал контролю відвідувачів, з якого вбачається, що представник позивачів ОСОБА_11, як особа повноважна від ТзОВ «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім» (листи до відповідача за вих. №08/02 від 28.02.2017., вих. №05/02 від 28.02.2017. ) допускалась на територію ВАТ «Пресмаш» (том І, а. с. 112- 115).

Щодо вимоги про безперешкодний огляд майна, вивезення, згідно письмових вимог, за своїм змістом охоплює правомочність, що випливає з суб’єктивного права власності на річ (майно), тобто володіння, користування та розпорядження.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2017 року у справі № 909/799/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

3. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 03.03.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин