Постанова № 72565903, 01.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа № 917/1353/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя

ОСОБА_1 , суддя Тарасова І. В.

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участі представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_2 (довіреність №3951/20.3-03 від 29.12.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вх. №251 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 у справі № 917/1353/16 (ухвалене суддею Киричук О.А. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст складено 19.01.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго", м.Полтава,

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м.Полтава,

про стягнення 108 821 564,10 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі № 917/1353/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" 47 067 441,55 грн заборгованості за використану активну електричну енергію, 95 812,18 грн заборгованості за перетоки реактивної електричної енергію, 3 979 693,06 грн пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 49 346 599,57 грн інфляційних за несвоєчасну оплату за споживання електричної енергії, 280 778,48 грн інфляційних за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії, 5 886 102,37 грн 3% річних на суму заборгованості за споживання активної електричної енергії, 31 072,26 грн 3% річних за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії, 182 700,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 змінено в частині суми стягнення пені, викладено його в наступній редакції: “Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" 3 797 693,06 грн пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії”.

В грудні 2017 року відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661.

Скарга обґрунтована тим, що боржник включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Законодавцем чітко визначено, що достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України №1730.

Як зазначає заявник апеляційної скарги, з наведеного випливає, що виконавчі дії за виконавчим провадженням №54128661 повинні бути зупинені, що і було здійснено органом ДВС шляхом прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 25.09.2017. Єдиною підставою для поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 є виключення КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з вказаного Реєстру.

Отже, як зазначає відповідач, Господарський суд Полтавської області не повно визначив вид заборгованості (у тому числі і за суб’єктивним складом), що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1620 від 16.02.2018) проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що при винесенні рішення по суті справи від 24.11.2016 Господарський суд Полтавської області правомірно дійшов висновку, що стягнення заборгованості з КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь ПАТ «Полтаваобенерго» відбулося за невиконання договірних зобов’язань про постачання електричної енергії, а не за спожитий природний газ. Судом першої інстанції вірно було зазначено, що ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» є даталізуючою нормою та одночасно виключає можливість застосування п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» до даного рішення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

19.02.2018 до суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1654), в якому ДВС просила (з урахуванням уточнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№1764 від 22.02.2018)) апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

01.03.2018 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№1990) та телефонограма №2, в якій відповідач просив, у зв’язку з суттєвим погіршенням погодних умов та через це, відсутністю можливості прийняти участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду 01.03.2018, відкласти розгляд апеляційної скарги.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні проти заяви відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував. Залишив вирішення заяви на розсуд суду.

Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.12, 13 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов’язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була постановлена Харківським апеляційним господарським судом 02.02.2018, в зв’язку з чим строк розгляду апеляційної скарги закінчується 02.03.2018.

За таких обставин, враховуючи законодавчо обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі, наявність в матеріалах справи відзивів від позивача та ДВС, та те, що явка учасників справи не визнавалась обов’язковою, у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДВС, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі № 917/1353/16 позов задоволено частково. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі № 917/1353/16 змінено в частині суми стягнення пені.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 Господарським судом Полтавської області 10.02.2017 видано наказ на примусове виконання.

13.06.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 винесено постанову № 54128661 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/1353/16.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.09.2017 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження”.

27.11.2017 стягувач звернувся до ДВС із заявою №10-75/15436 про продовження виконання рішення суду по справі №917/1353/16.

01.12.2017 стягувач знов звернувся до ДВС із заявою №10-75/15767 про продовження виконання рішення суду по справі №917/1353/16 шляхом поновлення провадження, посилаючись на те, що правова природа виникнення заборгованості КП ПОР “Полтававодоканал” не пов’язана з постачанням природного газу, а пов’язана з невиконанням договірних зобов’язань за договором про постачання електричної енергії, а період її нарахування датується по 31.07.2016, в обґрунтування своїх пояснень додав копію рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі № 917/1353/16.

08.12.2017 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі ч.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».

14.12.2017 відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії органів державної виконавчої служби, в якій просив: визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661; визнати незаконною та скасувати постанову від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, - і за її межами.

Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є деталізуючою нормою відносно пункту 10 частини 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з абзацами 5, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі Закон) під заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем.

Абзацом 8 частини першої статті 1 Закону постачальником природного газу, заборгованість перед яким врегульовується цим Законом, визначено - Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірню компанію "Газ України".

Відповідно до абз.10-12 частини першої статті 1 Закону реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія. Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок, що для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен встановити наступні обставини:

1) Чи є стягувачем у виконавчому провадженні Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)?

2) Чи включено боржника до відповідного реєстру?

3) Чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу?

Відповідно до повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" станом на 06.09.2017, Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" внесено до Реєстру.

Зі змісту рішення суду у справі № 917/1353/16 вбачається, що природа боргу перед ПАТ “Полтаваобленерго” виникла внаслідок невиконання договірних зобов'язань за договором про постачання електричної енергії за період з 01.01.2015 по 31.07.2016. Проте, Державному виконавцю про природу виникнення боргу стало відомо після подання стягувачем заяви №10-75/15767 від 01.12.2017 про продовження виконання рішення суду по справі №917/1353/16 шляхом поновлення провадження, до якої була додана копія рішення по справі №917/1353/16.

Відповідно до ч.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на те, що за даних умов поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», можливе лише за обставин, визначених ч.6 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» - виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, з гляду на те, що поновлення за даних підстав можливе лише у випаду дотримання всіх необхідних умов для його зупинення, встановлених, як п.10 ч.1 ст.34 даного Закону, так і ч.4 даної статті. В даному випадку, отримавши від стягувача копію судового рішення, на виконання якого був виданий виконавчий документ, державний виконавець, дослідивши зміст судового рішення, характер стягуваної заборгованості та період її стягнення, правомірно поновив виконавче провадження на підставі п.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 винесена правомірно, в зв’язку з чим скарга відповідача щодо визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 та про визнання незаконною та скасуваня постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661, є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 у справі № 917/1353/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 254, 273, п.1 ч.1 статті 275, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 у справі № 917/1353/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 05.03.2018.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.