Рішення № 72564736, 05.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2018

Справа № 910/748/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний 1)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд.5)

про стягнення 3 588,21 грн.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 588,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв’язку з встановленим фактом недостачі вугілля кам’яного марки ГО 0-100, яке згідно залізничних накладних № 51216232, № 51244069 надійшло на адресу позивача, відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки у вигляді встановленої нестачі, а саме у розмірі 3 588,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/748/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

19.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", оскільки позивачем в порушення ст. 115 Статуту залізниць України не надано доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної.

Позивач у встановлений строк не подав до суду відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” (надалі - постачальник) було укладено договір №УПр14/36 (надалі – договір), з урахуванням додаткових угод, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію за цінами та в кількості, вказаних в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Специфікацією від 30.06.2017 (зі змінами від 27.07.2017) сторони погодили найменування товару (вугілля кам’яне), що поставлятиметься, його ціну (123 900 000,00 грн. з ПДВ) та кількість (50 000 т). Строк поставки – з 01.07.2017 по 31.07.2017.

Датою поставки (передачі) ресурсів (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата їх передачі відповідному перевізнику (відбиток штемпеля залізничної станції відправлення “Укрзалізниці” на залізничній накладній, що свідчить про прийом ресурсів до перевезення).

Сторони обумовлюють, що право власності на ресурси, а також всі ризики втрати та / або пошкодження ресурсів (відповідної партії) або їх частини, що поставляються по даній специфікації, переходять від постачальника до покупця з дати поставки (передачі) ресурсів.

Також, п. 5 специфікації сторони обумовили, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі, в розмірі вартості поставлених постачальником і прийнятих покупцем ресурсів, протягом 7 календарних днів з дати поставки ресурсів з наданням по електронній пошті документів, вказаних в п . 6.7 договору, протягом 3-х робочих днів з дати поставки ресурсів.

Матеріали справи містять рахунки постачальника ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” № 2907-3 від 29.07.2017 на суму 3 260 733,54 грн. та № 2807-2 від 28.07.2017 на суму 842 142,11 грн., а також акти приймання-передачі вугільної продукції відповідно до договору №УПр14/36 від 27.02.2014, підписані Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ТРЕЙДІНГ”.

Відповідно до умов договору №УПр14/36 від 27.02.2014 на адресу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” по залізничним накладним №№ 51216232, 51244069 надійшло вугілля кам’яне марки Г 0-100 у вагонах №№ 56965452, 56332737, 56293004, вантажовідправник – ТОВ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”.

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничних накладних, а саме: у вагоні № 56965452 – 66,50 тон, у вагоні № 56332737 – 65,50 тон, у вагоні № 56293004 – 64,00 тон, проте після прибуття вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, та встановлена вагова нестача у спірних вагонах: у вагоні № 56965452 – 1,95 тон, у вагоні № 56332737 – 1,65 тон та вагоні № 56293004- 1,65 тон, складені комерційні акти № 482803/313 від 29.07.2017, № 482803/316, № 482803/317 від 01.08.2017.

Відповідно до комерційного акту № 482803/313 від 29.07.2017 по документу значиться вага: нетто: 66500, тара 23100 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87650кг, нетто 64550кг, тара 23100 кг, що менше ваги накладної на 1950 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, теча вантажу відсутня. Поверхня вантажу на рівні бортів, плівкою проти видування не вкривалась, по документу вантаж маркований однією повздовжньою смугою катка-ущільнювача, фактично не маркований. У вагоні над 1 люком мається поглиблення приблизно 1,0м*0,5м*1,0м.

Відповідно до комерційного акту № 482803/316 від 01.08.2017 по документу значиться вага: нетто: 65500 кг, тара 21800 кг. При переважуванні виявилося: брутто 85550кг, нетто 63750кг, тара 21800 кг, що менше ваги накладної на 1750 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, теча вантажу відсутня. Поверхня вантажу вище рівня бортів на 200мм, «шапкою», плівкою проти видування не вкривалась, по документу числиться – вантаж маркований однією повздовжньою смугою катка-ущільнювача, фактично вантаж не маркований, не укочена. У вагоні над 3,4,5 люками мається поглиблення 4м*0,7м*0,5м.

Відповідно до комерційного акту № 482803/317 від 01.08.2017 по документу значиться вага: нетто: 64000 кг, тара 22200 кг. При переважуванні виявилося: брутто 84550кг, нетто 63250кг, тара 22200 кг, що менше ваги накладної на 1650 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, теча вантажу відсутня. Поверхня вантажу вище рівня бортів на 200мм, «шапкою», плівкою проти видування не вкривалась, по документу числиться – вантаж маркований однією повздовжньою смугою катка-ущільнювача. У вагоні над 3,4,5 люками мається поглиблення 4м*0,7м*0,5м.

Згідно довідок ТОВ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” від 18.08.2017 №11/1839 вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (станція Авдіївка Донецької залізниці), за накладною № 51216232 від 28.07.2017 – 2060,71 грн. без ПДВ, 2472,85 грн. з ПДВ, та за накладною № 51244069 від 29.07.2017 – 2114,23 грн. з ПДВ, 2537,08 грн. без ПДВ.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагони № 59410746, №60681632, №61237210, №56744907 з вантажем (вугілля кам’яне), прибули з недостачею в розмірі 16,4 тон на загальну суму 26 583,77 грн.

За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 3 588,21 грн., заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №51216232 від 28.07.2017 та № 51244069 від 29.07.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення у залізничних накладних №51216232 від 28.07.2017 та № 51244069 від 29.07.2017 зазначено, що загальна маса вантажу (вугілля кам’яного) у вагонах, які відображені у відомості до накладної, складає 339 000 кг. та 257 050 кг. відповідно.

Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як встановлено судом, при прибутті вагонів з вантажем на станцію призначення Авдіївка, працівниками Донецької залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу, що надійшов, шляхом контрольного зважування вагону на електронних вагах.

За результатами зважування було встановлено факт недостачі вантажу, що підтверджується підписаними відповідальними особами залізничної станції Авдіївка Донецької залізниці комерційними актами, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до комерційного акту № 482803/313 від 29.07.2017 по документу значиться вага: нетто: 66500, тара 23100 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87650кг, нетто 64550кг, тара 23100 кг, що менше ваги накладної на 1950 кг.

Відповідно до комерційного акту № 482803/316 від 01.08.2017 по документу значиться вага: нетто: 65500 кг, тара 21800 кг. При переважуванні виявилося: брутто 85550кг, нетто 63750кг, тара 21800 кг, що менше ваги накладної на 1750 кг.

Відповідно до комерційного акту № 482803/317 від 01.08.2017 по документу значиться вага: нетто: 64000 кг, тара 22200 кг. При переважуванні виявилося: брутто 84550кг, нетто 63250кг, тара 22200 кг, що менше ваги накладної на 1650 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№ 56965452, 56332737, 56293004.

При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявні рахунки постачальника ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” № 2907-3 від 29.07.2017 на суму 3 260 733,54 грн. та № 2807-2 від 28.07.2017 на суму 842 142,11 грн., а також акти приймання-передачі вугільної продукції відповідно до договору №УПр14/36 від 27.02.2014, підписані Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ТРЕЙДІНГ”.

Згідно довідок ТОВ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” від 18.08.2017 №11/1839 вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (станція Авдіївка Донецької залізниці), за накладною № 51216232 від 28.07.2017 – 2060,71 грн. без ПДВ, 2472,85 грн. з ПДВ, та за накладною № 51244069 від 29.07.2017 – 2114,23 грн. з ПДВ, 2537,08 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів. Таким чином, суд погоджується із наданим розрахунком збитків (вартості недостачі вантажу) у розмірі 3 588,21 грн.

У відповідності до положень Конституції України та норм Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як було зазначено вище, результати комісійного зважування вантажу у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 2 Правил складання актів підтверджуються комерційними актами від 29.07.2017 та 01.08.2017, а отже, за висновками суду, позивачем надані достатні докази на підтвердження втрати вантажу та спричинення позивачеві збитків у розмірі 3 588,21 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем суду не подано.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів понесених збитків, оскільки, як зазначено в 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Отже, надані позивачем на підтвердження вартості втраченого вантажу докази, а саме: копія договору № УПр14/36 від 27.02.2014, специфікація до договору, рахунки №2907-3 від 29.07.2017, №2807-2 від 28.07.2017 та довідка №11/1839 від 18.08.2017 є належними та достатніми для встановлення вартості втраченого при перевезенні залізницею вантажу та, відповідно, заявленої до стягнення з відповідача суми збитків.

Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, ПАТ “Українська залізниця” не подано, розмір завданих збитків в сумі 3 588,21 грн. відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПАТ “Українська залізниця” фактичних збитків, які виникли під час перевезення вантажу останнім, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний 1, ідентифікаційний код 00191075) збитки у вигляді недостачі у розмірі 3 588 (три тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2018

Суддя Пукшин Л.Г.