Рішення № 72562895, 21.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 лютого 2018 року справа №825/1463/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВійськової частини А1048 (в особливий період військова частина польова пошта В0941) (далі по тексту - позивач, Військова частина А1048)доОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1.)простягнення з відповідача на користь позивача нанесених злочином державі збитків на суму 339 214, 16 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду, оскільки вважає, що відповідач на посаді заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини військової частини А1048 був відповідальним за організацію обліку та збереження військових виробів, у період з червня 2007 року по червень 2011 року облік та наявність системи стабілізації озброєння на виробах БМП-2 та БМП-2К 2-ї роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу військової частини А1048 відповідним чином не перевіряв, заходи щодо збереження майна не вживав, у зв'язку з чим в червні 2011 року виявлено нестачу військового майна, чим спричинені збитки державі в особі військової частини А1048 на суму 339 214,16 грн. Вина відповідача у завданні шкоди заподіяної державі, в особі військової частини А1048, на думку позивача, підтверджується постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року в кримінальній справі №734/777/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1, якою цивільний позов військової частини А 1048 залишено без розгляду, та роз'яснено право на його пред'явлення до суду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року відкрито провадження у справі №825/1463/16.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративну справу передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну праву передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року прийнято адміністративну справу №825/1463/16 до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

В судовому засіданні 25 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №334/777/13-к кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 425 Кримінального кодексу України закрита, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 425 Кримінального кодексу України.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №334/777/13-к встановлено, що з 02 жовтня 2006 року по 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини військової частини А 1048, що дислокується в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, у військовому званні "підполковник". Відповідно до статей 6, 11, 16, 74, 75 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 3.1.9, 3.2.11 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300, ОСОБА_1, як заступник командира полку з озброєння - начальник технічної частини, відповідав за технічний стан, правильну експлуатацію, ремонт бойової та іншої техніки підпорядкованих служб, облік та зберігання зброї на складах полку; зобов'язаний не менше ніж двічі на рік перевіряти наявність і технічний стан бойової та іншої техніки, організовувати щорічне проведення її інвентаризації; організовувати та контролювати ведення обліку та звітності по службі в установленому порядку, вживати необхідних заходів спрямованих на запобігання втрат, нестач, псування і розкрадання указаного військового майна, у зв'язку з чим був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, тобто являвся військовою службовою особою.

З червня 2007 року за командиром 2 роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу військової частини А1048 капітаном ОСОБА_2 закріплено 38 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2, 17 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2К та 4 одиниці учбово-бойових виробів БМД-2, кожен з яких укомплектований стабілізатором озброєння до складу якого входять наступні прилади: прилад цілевказівки (ЦУ), фільтр живлення (БПЗ.290.000), підсилювачі (У-ГН, У-ВН) (ПБ2.035.030), гіротахометр компенсаційного приводу ВН (ГТ-К), електродвигун приводу ГН (ЭДМ-20), пульти керування оператора та командира (ПУ-К, ПУ-О), блок управління (ПБ2.390.179), перетворювач току ПТ-200Ц, тахометр (ТГ), гіротахометри (ГТ-ВН, ГТ-ГН), електродвигун приводу ВН (ЭДМ-14). Крім того, у виробах БМП-2, БМП-2К, БМД-2 для керування вогнем озброєння та для комутації і захисту електрообладнання башти встановлені блок БУ-25-2С та коробка КР-25. Відповідно до Акту ревізії окремих питань фінансової та господарської діяльності військової частини А 1048 за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2011 року, складеного Територіальним Північно-Східним Контрольно-ревізійним управлінням контрольного-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 21 червня 2011 року №234/1/31/95 під час перевірки 34 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2, 17 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2К, кожен з яких укомплектований системою стабілізації озброєння до складу якої входять наступні прилади: прилад цілевказівки (ЦУ), фільтр живлення (БПЗ.290.000), підсилювачі (У-ГН, У-ВН) (ПБ2.035.030), гіротахометр компенсаційного приводу ВН (ГТ-К), електродвигун приводу ГН (ЭДМ-20), пульти керування оператора та командира (ПУ-К, ПУ-О), блок управління (ПБ2.390.179), перетворювач току ПТ-200Ц, тахометр (ТГ), гіротахометри (ГТ-ВН, ГТ-ГН), електродвигун приводу ВН (ЭДМ-14), а у виробах БМП-2, БМП-2К, для керування вогнем озброєння та для комутації і захисту електрообладнання башти також встановлені блок БУ-25-2С та коробка КР-25, які закріплені за 2 ротою забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу військової частини А1048, серед іншого виявлено відсутність виробів, всього на загальну суму 199 249,60 грн.

Відповідальним за організацію обліку та збереження указаних виробів постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №734/777/13-к визначено заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини військової частини А1048 - підполковника ОСОБА_1, який у період з червня 2007 року по червень 2011 року облік та наявність системи стабілізації озброєння на виробах БМП-2 та БМП-2К 2-ї роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу військової частини А 1048 відповідним чином не перевіряв, заходи щодо збереження майна не вживав, у зв'язку з чим в червні 2011 року виявлено нестачу військового майна, чим, на думку позивача, спричинені збитки державі в особі військової частини А1048 на суму 339 214,16 грн.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року №3 при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року №3 у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає також увагу, що згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 18 грудня 2009 року №14 на підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Таким чином під час розгляду справи про стягнення коштів за завдані злочином збитки сторони повинні довести причинний зв'язок між неправомірними діями особи та спричиненими нею наслідками, а також розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548- XIV (туті далі в редакції від 10 березня 2010 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, серед іншого, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю).

Новопризначеного командира підрозділу (начальника) відрекомендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник).

При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов'язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт.

Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).

Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців.

Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

Згідно пункту 1 Додатку 5 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України врученню особовому складові озброєння, бойової та іншої техніки передують заняття з вивчення зразків озброєння і техніки, їх бойових (технічних) можливостей та значення в сучасному бою.

Командири підрозділів перевіряють справність озброєння, бойової та іншої техніки, що підлягають врученню, і про готовність до вручення доповідають у порядку підпорядкованості.

Командир військової частини видає наказ про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за членами екіпажів (обслуг), водіями (механіками-водіями) та іншими особами і встановлює час та порядок урочистого вручення озброєння, бойової та іншої техніки особовому складові. Номер наказу й прізвища осіб, за якими закріплюються озброєння, бойова та інша техніка, заносяться до формулярів (паспортів). Назва стрілецької зброї, її серія, номер і дата вручення заносяться у документи, які посвідчують особу, а також у відомості закріплення зброї за особовим складом.

Відповідно до акта ревізії окремих питань фінансової та господарської діяльності військової частини А1048 за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2011 р. від 21 червня 2011 року №234/1/31/95 (далі по тексту - акт ревізії №234/1/31/95) вироби зав. №№87115454, Е05ЖТ2073, Я09ЖТ2523, К02ЖТ1406, Я11ЖТ7002, И09ЖТ6459, И05ЖТ8247, У01ЖТ6275, Х02ЖТ1349, В11ЖТ3094, Я12ЖТ1347, У06ЖТ5223, К04ЖТ5078, И12ЖТ0676, Е09ЖТ4036, У06ЖТ7719, Е09ЖТ4035, И12ЖТ0688 згідно наказів командира військової частини А1048 "Про закріплення бронетанкового озброєння та техніки, учбового обладнання за особовим складом та підрозділами, ввід машин до строю і розподіл їх по групам експлуатації" від 28 листопада 2008 року №2376, від 25 травня 2009 року №950, від 30 листопада 2009 року №2171, від 23 травня 2010 року №750, від 30 листопада 2010 року №1788, від 31 травня 2010 року №961 закріплені за командиром 2 РЗНП капітаном ОСОБА_2, якого визначено також відповідальним за зберігання виробів.

Вищезазначене підтверджується також постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №734/777/13-к, в якій встановлено, що з червня 2007 року за командиром 2 роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу військової частини А1048 капітаном ОСОБА_2 закріплено 38 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2, 17 одиниць учбово-бойових виробів БМП-2К та 4 одиниці учбово-бойових виробів БМД-2, кожен з яких укомплектований стабілізатором озброєння до складу якого входять наступні прилади: прилад цілевказівки (ЦУ), фільтр живлення (БПЗ.290.000), підсилювачі (У-ГН, У-ВН) (ПБ2.035.030), гіротахометр компенсаційного приводу ВН (ГТ-К), електродвигун приводу ГН (ЭДМ-20), пульти керування оператора та командира (ПУ-К, ПУ-О), блок управління (ПБ2.390.179), перетворювач току ПТ-200Ц, тахометр (ТГ), гіротахометри (ГТ-ВН, ГТ-ГН), електродвигун приводу ВН (ЭДМ-14). Крім того, у виробах БМП-2, БМП-2К, БМД-2 для керування вогнем озброєння та для комутації і захисту електрообладнання башти встановлені блок БУ-25-2С та коробка КР-25.

Будь-які документи, які підтверджують передачу вищезазначених виробів ОСОБА_1 та закріплення його відповідальним за зберігання цих виробів до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, до суду не надано накази про прийняття ОСОБА_1 посади, інвентаризаційні відомості та акти на момент прийняття ОСОБА_1 посади, накази про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за ОСОБА_1, що не дає змоги суду встановити перелік озброєння, бойової та іншої техніки, які передані ОСОБА_1 та закріплені за ним.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (тут і далі в редакції від 11 грудня 2009 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Згідно пункту 3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відповідно до статті 74 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира полку (окремого батальйону) з озброєння (інженерно-авіаційної служби) - начальник технічної частини у мирний і воєнний час відповідає за технічне забезпечення полку (окремого батальйону); за технічний стан, правильну експлуатацію, ремонт та евакуацію озброєння, бойової та іншої техніки підпорядкованих служб; за зберігання боєприпасів і забезпечення ними підрозділів (крім авіаційних); за облік і зберігання зброї та боєприпасів на складах, а також за стан спеціальних споруд, технічних позицій, підпорядкованих складів, парків (стоянок літальних апаратів) та організацію в них внутрішньої служби; за технічну підготовку особового складу полку (окремого батальйону); за бойову та мобілізаційну готовність безпосередньо підпорядкованих підрозділів і служб; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан їх особового складу; за стан пожежної безпеки підпорядкованих об'єктів.

Згідно статті 75 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил заступник командира полку (окремого батальйону) з озброєння (інженерно-авіаційної служби) - начальник технічної частини зобов'язаний, серед іншого: організовувати експлуатацію, ремонт та евакуацію озброєння, бойової та іншої техніки, забезпечуючи їх постійну справність; перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і технічний стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів на складах і в підрозділах, при цьому проводити номерну перевірку стрілецької зброї поточного забезпечення; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього озброєння, техніки і майна у службах, результати перевірок та інвентаризації відображати в актах і наказах по полку (окремому батальйону).

Відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №734/777/13-к за наслідками розгляду кримінальної справи та дослідження її матеріалів суд дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом України, мало місце; винність підсудного у вчиненні злочину повністю доведена, отже, судом встановлено вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною першою статті 425 Кримінального кодексу України, а саме - недбале ставлення військової службової особи до служби.

Проте, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази заподіяння ОСОБА_1 прямої дійсної шкоди, тобто вчинення ОСОБА_1 розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, вчинення прямих дій щодо погіршення або зниження цінності військового майна.

Окрім того, до суду не надано докази наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди державі у розмірі 339 214,16 грн.

Відповідно до пункту 8 Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно пункту 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Докази вчинення ОСОБА_1 умисних протиправних дій направлених на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі 3734/777/13-к не містить посилання на вчинення ОСОБА_1 умисного злочину направленого на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна.

Відповідно до пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 11 Положення командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Пунктом 14 Положення встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 16 Положення розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення недостачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) чи інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, установ та організацій - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).

Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Стосовно періоду та причин виникнення недостачі в акті ревізії №234/1/31/95 зазначено, що згідно актів інвентаризації від 18 грудня 2008 року №4254, від 26 червня 2009 року №838, 24 грудня 2009 року №1589, від 29 червня 2010 року №859, 19 листопада 2010 року №5573, акту перевірки озброєння та військової техніки у 2РЗНП від 08 квітня 2011 року №2078 втрат та недостач блоків, приладів та вузлів СУВ не виявлено.

Недостачу на 10 виробах 32 блоків, приладів та вузлів СУВ встановлено під час раптової перевірки 32 одиниць БМП-2, БМД-2 2 РЗНП на предмет наявності комплектуючих блоків системи управління вогнем, закріплено актом раптової перевірки від 17 травня 2011 року №2836 та підтверджено актом інвентаризації від 27 травня 2011 року №3035.

Окрім того, перевіркою книг огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів 2 РЗНП по номенклатурі 2010 року №214, по номенклатурі 2011 року №417 встановлено, що до 29 квітня 2011 року жодна посадова особа, яка робила записи про перевірку техніки 2 РЗНП наявність недостачі блоків, приладів та вузлів СУВ не виявила.

Таким чином під час проведення ревізій документально встановлено, що період виникнення недостачі може бути визначений з 29 грудня 2010 року (остання інвентаризація) по 04 травня 2011 року (раптова перевірка), але беручи до уваги свідчення капітана ОСОБА_2 про те, що недостача блоків СУВ була ще з осені 2009 року, точний період виникнення недостачі документально визначити не можливо.

Відповідно до пункту 17 Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

До суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази видання за результатами ревізії та розгляду судом кримінальної справи №734/777/13-к наказу про стягнення з винної особи відповідної суми, а також розрахунок суми, яку має бути стягнено на підставі відповідних пунктів положення.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року у справі №734/777/13-к встановлено, що збитки державі спричинені на загальну суму 1 999 249,60 грн.

Документи, якими керувався позивач зазначаючи у позовній заяві суму 339 214,16 грн., а також нормативне обґрунтування визначеної суми до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши в сукупності надані до суду докази та норми чинного законодавства, беручи до уваги той факт, що до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази закріплення за ОСОБА_1 втраченого військового майна, вчинення ним умисних протиправних дій направлених на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна, вчинення ОСОБА_1 розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, вчинення прямих дій щодо погіршення або зниження цінності військового майна, а також не обґрунтовано розмір збитків, які пред'явлено до стягнення, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів за завдані злочином збитки державі під час проходження військової служби є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про стягнення нанесених злочином збитків, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Військової частини А1048 задоволенню не підлягає.

Щодо підсудності даного спору адміністративному суду, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази підтверджують, що з аналогічними позовним вимогами позивач звертався до Козелецького районного суду Чернігівської області.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2015 року в цивільній справі №734/1958/14 за позовом Військової частини А 1048 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за завдані злочином збитки державі, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 року, апеляційну скаргу Військової частини А 1048 задоволено частково, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2015 року скасовано, провадження по справі закрито, у зв'язку з тим, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, вказаним вище судовими рішеннями встановленому, що спір між сторонами про стягнення збитків має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Військовій частині А1048 (в особливий період військова частина польова пошта В0941) (17024, сел. Десна, Козелецький район, Чернігівська область; ідентифікаційний код 07703437) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко