Постанова № 72562485, 05.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2018 р. № 820/513/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,63011, код ЄДРПОУ2360515472) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ..." та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату позивачу, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги..." та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 30.10.1982 по 04.02.1985 він проходив строкову військову службу, з 11.04.2016 йому було встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. 07.11.2017 позивач звернувся із заявою до Харківського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги. Харківський ОВК висновок до органів казначейської служби не надав, листом повідомив, що підстав для складання та подання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. Позивач такі дії відповідача по справі вважає протиправними та такими, що порушують його права.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи можуть реалізувати своє право на отримання допомоги протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, оскільки позивачу при первинному огляді встановлено інвалідність у 2012р., а звернувся позивач щодо виплат в 2017р. - чинним законодавством виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Зазначив також, що згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Також відповідач посилається на те, що позивачем не було подано документ про обставини поранення, а також зазначає, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, вирішення питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до норм ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив строкову військову службу в період з 30.10.1982 по 04.02.1985 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2042.

Із витягу з протоколу №402 від 07.03.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв - отримані позивачем під час проходження військової служби мінно-вибухова травма, множинне осколкове поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, та наслідки поранень та інші захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК Серія 10 ААБ №161482 від 17.04.2012 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 10.04.2012.

Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА №444102 від 11.04.2016 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності з 11.04.2016 по 01.05.2018.

07.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Харківського ОВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ-ї групи інвалідності, при цьому надав по дві копії: паспорту, ідентифікаційного коду, військового квитка, довідки МСЕК від 11.04.2016, витягу засідання ЦВЛК, висновку фахівця в галузі судово-медичної експертизи про обставини поранення, реквізитів банку та заяву про згоду на обробітку персональних даних.

Надісланим позивачу листом №3066/ВЗС від 13.12.2017 відповідач відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви, вказавши, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки позивачу при первинному огляді встановлено інвалідність у 2012р., а звернувся позивач щодо виплат в 2017р. - чинним законодавством виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Зазначив також, що згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Також відповідач посилається на те, що позивачем не було подано документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а також зазначає, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, вирішення питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.

Надаючи оцінку обґрунтованості вказаної відповіді, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній станом на 10.04.2012, тобто на момент встановлення позивачу ІІІ-ї групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Отже, позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва у зв'язку зі встановленням йому ІІІ-ї групи інвалідності з 10.04.2012, оскільки йому була встановлена інвалідність після проходження військової служби.

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ-ї групи 11.04.2016 Закон містив наступні норми щодо порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній з 01.01.2016 та яка діяла станом на 11.04.2016, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 4,5 ч. 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Отже, позивач підпадає під категорію осіб, визначену у п.4 ч. 2 ст. 16 Закону, приписи якої на момент встановлення йому ІІ-ї групи інвалідності не передбачали обмежень щодо строку призначення вказаної допомоги та/або обмеження строку звернення за її призначенням після звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому приписами ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції Закону України від 04.07.2012 N 5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції Закону України від 04.07.2012 N 5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з ч.ч. 8-9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції Закону України від 04.07.2012 N 5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, тільки з 01.01.2014 діють обмеження щодо строку, протягом якого військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти можуть реалізувати своє право на отримання допомоги - три роки, а також передбачено право на отримання допомоги у більшому розмірі у разі встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Позивачу вища група інвалідності встановлена 11.04.2016, тобто більше, ніж через 2 роки після набрання чинності вказаною редакцією ст. 16-3 Закону. Отже, наявні підстави для застосування до позивача приписів ст. 16-3 Закону в редакції, що діє з 01.01.2014.

При цьому твердження позивача про безпідставне застосування відповідачем норм Закону шляхом надання їм зворотної дії у часі не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Пунктами 1, 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VІ від 04.07.2012 визначено, що він набирає чинності з 01 січня 2014 року; дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином вказаними положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено момент, з якого він набирає чинності та чітко визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не поширюється.

Разом з цим, Законом не визначено випадки застосування його положень шляхом зворотної дії в часі, при врегулюванні відносин, які виникли до набрання ним чинності, а саме до 01 січня 2014 року, тобто не надано вказаному Закону зворотної дії у часі.

Норми аналогічного змісту передбачені також пунктом 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, яким встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VІ від 04.07.2012 не пом'якшується та не скасовується будь-яка відповідальність особи, а лише вносяться зміни до нормативно-правового акту, що врегулював відносини стосовно виплати одноразової грошової допомоги пов'язаної з пораненням (контузією, травми або каліцтвом), заподіяним військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. Приписами цього Закону також не передбачено його зворотної дії у часі.

Отже, вказаний Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VІ від 04.07.2012 застосований відповідачем до обставин, які мали місце під час його дії, а саме: встановлення позивачу інвалідності ІІ групи відбулося у 2016 році, і саме ця обставина могла бути підставою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, при прийнятті відповідачем рішення про відмову у направленні висновку до Міністерства Оборони України дотримано принцип того, що закон зворотної дії не має та не допущено врегулювання спірних правовідносин нормами закону, прийнятими пізніше, ніж такі правовідносини виникли.

Посилання позивача на ст. 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів також не доводить обґрунтованості заявленого позову, оскільки до встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності та підвищення групи інвалідності до ІІ-ї у позивача взагалі не виникало право на отримання відповідної допомоги, вказане право може виникнути лише з моменту встановлення вказаних обставин, станом на який і підлягає застосуванню діюче законодавство.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ-ї групи інвалідності.

При цьому доводи відповідача щодо того, що Міноборони не є належним суб'єктом для виплати допомоги та вимога про надання документу про причини та обставини поранення не є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Щодо посилання представника Харківського обласного військового комісаріату на те, що підставою ненадання такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України визначено ту обставину, що в силу приписів п.17 Порядку, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а в/ч 2042, де проходив службу позивач, відносилась до прикордонних військ, суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби на підставі висновку відповідача, вказана у відповіді обставина не є обґрунтованою обставиною для відмови позивачу.

Щодо посилання відповідача в листі на неможливість складання висновку з огляду на неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

З протоколу № 402 від 07.03.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 отримані позивачем під час проходження військової служби мінно-вибухова травма, множинне осколкове поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку ОСОБА_1 наслідками яких стали численні захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи відповіді позивачу щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованими.

На підставі аналізу всіх підстав для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги суд приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, через що позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, отже позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,63011, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2017 року.

Суддя Білова О.В.