Ухвала суду № 72562340, 02.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 819/1846/17

02 березня 2018 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

при секретарі судового засідання

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представник третьої особи Цимбалюк О.Д.

представник третьої особи Франків В.П.

представник третьої особи Гулкевич С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_7 до Державний реєстратор Тернопільської філії комунального підприємства "Центр реєстрації права" Корецької районної ради Рівненської області Чушенко Юрій Євгенович третіх осіб ПМП "Галактика", Тернопільської міської ради про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора Тернопільської філії комунального підприємства "Центр реєстрації права" Корецької районної ради Рівненської області Чушенка Юрія Євгеновича, третіх осіб ПМП "Галактика", Тернопільської міської ради у якому просить суд визнати протиправним та скасування рішення №33803405 від 10.02.2017 про припинення права власності на автостоянку №97, загальною площею 21,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 145877061101).

Суд ухвалою 14.12.2017 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне мале підприємство "Галактика" та 16.01.2018 р. третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську міську раду.

До початку розгляду справи по суті, представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання про закриття провадження у даній справі та зазначив, що позивачем оскаржується рішення державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень. А відтак, спір підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Тернопільської міської ради просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ПМП "Галактика" підтримали заявлене клопотання.

Вирішуючи питання щодо наявності юридичних та фактичних підстав для закриття провадження в адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_7 подала заяву із пакетом документів для державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на автостоянку №97 вбудовану у багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Державний реєстратор Підперигора М.Б. 31.08.2013 прийняла рішення №5466474 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на автостоянку.

ПМП «Галактика» в особі Цимбалюка О.Д. також звернулося до державного реєстратора Чушенка Ю.Є. із наступними документами:

- рішенням Господарського суду Тернопільської області 921/1254/13-г/6 від 30.01.2014, яким визнаний недійсним договір від 19.07.2013 р. оренди земельної ділянки площею 0,2960 га по АДРЕСА_1, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності 02.09.2013, номер запису 2712469;

- постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 №819/1114/15-а, яким скасована державна реєстрація земельної ділянки площею 0,296 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1;

- рішенням Господарського суду Тернопільської області № 10/20/5022-713/2012 від 08.02.2013, яким визнаний недійсним договір від 19.12.2011 оренди земельної ділянки площею 0,2960 га по АДРЕСА_1.

Аналіз зазначених фактичних обставин дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на земельну ділянку та збудовану будівлю на земельній ділянці.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов до наступного правового висновку.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, в межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, тобто, у даній справі - перевіряє дотримання реєстратором законодавства при здійсненні реєстрації права власності та не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права власності на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами. Тобто, надати відповідну оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні реєстрації права власності на нерухомість адміністративний суд може лише за умови, що право власності на таку нерухомість є визнаним, підтвердженим та ніким не оспорюється.

В протилежному ж випадку, у разі наявності між сторонами спору про право власності на об'єкт нерухомого майна, який підлягає реєстрації, тобто спору про право цивільне, відповідна справа підлягає розгляду в порядку господарського або цивільного судочинства, в залежності від суб'єктного складу сторін.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься справа, суд має виходити із характеру спірних правовідносин, дослідивши природу прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви NN 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <...> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне (право власності у розумінні Конвенції), в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлі.

Згідно ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За таких обставин, та враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача на нерухоме майно, а вимоги щодо скасування реєстраційних дій є похідними, тому, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судом за правилами ЦПК.

Правова позиція щодо аналогічного спору викладена в багатьох рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 11.04.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснивши

Керуючись п.2 ч.1 ст. 157 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника відповідача Державного реєстратора Тернопільської філії комунального підприємства "Центр реєстрації права" Корецької районної ради Рівненської області Чушенко Юрія Євгеновича про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Державного реєстратора Тернопільської філії комунального підприємства "Центр реєстрації права" Корецької районної ради Рівненської області Чушенка Юрія Євгеновича про визнання протиправним та скасування рішення №33803405 від 10.02.2017 про припинення права власності на автостоянку №97, загальною площею 21,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 145877061101) у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору належить до юрисдикції цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати сторонам про справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.