Ухвала суду № 72561583, 28.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду

28 лютого 2018 р. Справа №805/4546/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Маріуполь

до відповідача: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про: скасування вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-55-17 від 05 вересня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 422178,42 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Берман Ю.А. - за довірен.,

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-55-17 від 05 вересня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 422178,42 грн.

Представник позивача разом з адміністративним позовом надав суду клопотання про поновлення строку на подання адміністративного позову.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що 13 вересня 2017 року Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ю-55-17 на суму 8296343,72 грн., у тому числі сума недоїмки - 7876040,48 грн., штраф - 103749,31 грн., пені - 316553,93 грн. 22 вересня 2017 року позивач на адресу Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на вимогу, за результатами розгляду скарги ДФС України було прийнято рішення № 23521/6/99-99-11-02-02-25 від 19.10.2017 року, відповідно до якої скарга залишена без задоволення, а вимога без змін. Позивач зазначив, що зазначене рішення було отримано 25.10.2017 року. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що юридичною (поштовою) адресою КП «Компанія «Вода Донбасу» з 04.12.2014 року є м. Маріуполь, але фактичним місцезнаходженням апарату управління підприємства залишається м. Донецьк. Також з 27.11.2014 року та по теперішній час припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження на підставі розпорядження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження згідно з оголошеннями УДППЗ «Укрпошта». Позивач зазначає, що отримання поштових відправлень апаратом управління підприємства значно затримується у зв'язку з перенаправленням їх з юридичної (поштової) адреси з міста Маріуполя на фактичне місце здійснення ним діяльності. Також, позивач посилається на те, що через велику кількість оскаржуваних податкових вимог та рішень, позивачем внаслідок технічної помилки було повторно подано до Донецького окружного адміністративного суду позов з позовними вимогами, які вже були заявлені раніше, а саме про скасування податкової вимоги № Ю-55-17 від 15 серпня 2017 року, замість оскарження вимоги № Ю-55-17 від 05 вересня 2017 року. Позивач зазначив, що в зв'язку з технічною помилкою позивачем був пропущений строк звернення до суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав викладені обставини у клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши клопотання представника позивача про поновлення строків звернення до суду, а також наявні в справі матеріали, суд приходить висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним адміністративним позовом з поважних причин, оскільки позивач через технічну помилку повторно звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про оскарження податкової вимоги № Ю-55-17 від 15 серпня 2017 року замість оскарження податкової вимоги № Ю-55-17 від 05.09.2017 року.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України», неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частини 1 статті 6, суд вважає, що пропуск позивачем встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду з даним позовом не може слугувати перешкодою для надання судового захисту порушеним правам позивача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про поновлення Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-55-17 від 05 вересня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 422178,42 грн.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, проголошена вступна та регулятивна частини ухвали у судовому засідання 28 лютого 2018 року, в присутності позивача, представників позивача та відповідача.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 березня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.