Рішення № 72561578, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/535/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання : АДРЕСА_2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (85500, Донецька обл., смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103), третя особа: Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (85500, Донецька обл., смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, б. 68/2) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що з жовтня 2015 року він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області, проте з 01 квітня 2017 року відповідач припинив виплату належної позивачу пенсії через тривалу відсутність за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи. 18.04.2017 року позивачем було надано до відповідача заяву про поновлення виплати пенсії з квітня 2017 року. Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Великоновосілківської райдержадміністрації прийняла рішення припинити позивачу соціальну виплату у зв'язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

21.09.2017 року позивач знов звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області з заявою про поновлення виплати пенсії та надав нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000338728 від 20.09.2017 року. Відповідачем було нараховано суми недоотриманих виплат за період з 01.04.2017 року по 13.09.2017 року та роз'яснено, що для продовження виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до відповідача із заявою не раніше 14.03.2018 року. Тому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 14.09.2017 року йому виплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з моменту припинення її виплати, тобто з 14.09.2017 року.

В матеріалах справи наявне заперечення відповідача на позовну заяву, вмотивоване тим, що згідно п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення , тобто не раніше 14.03.2018 року. У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надані пояснення по суті адміністративної справи. Так, представник Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області зазначає, що в ході перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_1, не підтверджено фактичне проживання позивача за адресою, яка вказана в довідці внутрішньо переміщеної особи, а тому довідку було скасовано. Нову довідку внутрішньо переміщеної особи позивачем було отримано в управлінні 20.09.2017 року. Тому представник третьої особи вважає, що управлінням було виконано нормативні приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1, фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 ( а.с. 11-13).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.09.2010 року ОСОБА_1 має право на одержання пенсії за віком ( а.с.15).

Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області позивач був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.09.2017 року № 0000338728 (а.с.14).

Відповідно до наказу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 13.03.2017 року № 28/1 була проведена перевірка фактичного місця проживання, перебування внутрішньо переміщених осіб ( а.с.75).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 30.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, не перебуває (а.с.76).

Розпорядженням Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 27.03.2017 року припинено виплату пенсії ОСОБА_1 (а.с.22).

Позивач 18.04.2017 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с.40).

Розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 07.09.2017 року № 92 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (а.с.77).

07.09.2017 року Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області на звернення позивача повідомило, що 30.03.2017 року було проведено перевірку фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб. На час проведення перевірки за вказаною адресою місця проживання позивач не перебував, про що складно акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Позивачу було залишено повідомлення про необхідність з'явитись до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення протягом трьох днів, але протягом вказаного терміну позивач не з'явився. 29.08.2017 року на адресу управління надійшла відповідь від Держприкордонслужби України, якою підтверджено відсутність ОСОБА_1 протягом 60 днів, на підставі якої довідку внутрішньо переміщеної особи було скасовано (а.с. 16-18).

На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управлінням Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 14.09.2017 року припинено виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до протоколу № 61 (а.с.43-46). Вказане також підтверджено розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 20.09.2017 року (а.с.23).

21.09.2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії та надав нову довідку внутрішньо переміщеної особи (а.с.42).

На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області ОСОБА_1 відновлено соціальні виплати з дати припинення до дати скасування дії довідки, тобто з 01.04.2017 року по 13.09.2017 року, що підтверджено розпорядженням від 23.11.2017 року, протоколом № 67 від 23.10.2017 року, а також довідкою Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області №1884/02-28 від 29.11.2017 року ( а.с.24-25,47-48).

На запит представника позивача Серафимовича Л.В. Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області 29.11.2017 року № 16014/07-12 повідомило, що з 01.04.2017 року на підставі отриманої інформації про тривало відсутніх осіб ОСОБА_1 було призупинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 21.09.2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії та надав нову довідку, але згідно п. 18 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам і Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи можливе лише через шість місяців, тобто не раніше 14.03.2018 року ( а.с.19-21).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 49 Закону № 1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що зазначені підстави не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії, оскільки постанова КМУ № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058 в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання, що призвело до скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, перевірка за місцем фактичного проживання, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду тощо.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, частина території Донецької та Луганської області, яка не підконтрольна українській владі, в наслідок чого на цій території органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та по теперішній час проводиться АТО, є територією України.

Таким чином, позивачем не порушено порядку отримання пенсії в умовах проведення антитерористичної операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з 14 вересня 2017 року.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.940661375.1 від 17.01.2018 року (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, а тому у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Отже, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання : АДРЕСА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 22008309, 85500, Донецька обл., смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б.103), третя особа: Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (код ЄДРПОУ 3197233, 85500, Донецька обл. смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, б. 68/2) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області щодо припинення виплати пенсії громадянину ОСОБА_1 з 14 вересня 2017 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14 вересня 2017 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

В решті заявлених позивачем вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 03 березня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.