Вирок № 72560635, 03.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13942/16-к

Провадження №1-кп/127/501/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

суддів: Романюк Л.Ф., Короля О.П.,

за участю:

секретарів: Дончевської Я.Б., Помазанова М.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Парфьонова І.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42016020420000159 від 23.06.2016 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: вул. ОСОБА_4 (ОСОБА_5)АДРЕСА_1, м. Вінниця, раніше не судимого, учасника бойових дій, паспорт серія АВ № 978940 виданий Ленінським РВ МВУ УМВС України у Вінницькій області від 06.02.2012 року, РНОКПП НОМЕР_1

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410, ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

23 липням 2014 року наказом тимчасово виконуючого обов’язки начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_6 № 412 від 23.07.2014 полковника ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу бойового застосування - заступником начальника зенітних ракетних військ, та він є військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків.

Згідно вимог ст. ст. 11, 16, 58, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Військової присяги полковник ОСОБА_1 зобов’язаний, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, дотримуватись зазначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу один до одного, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, тощо.

17 березня 2014 року ОСОБА_7о. Президента України №303/2014 оголошено часткову мобілізацію в Україні та відповідно до ст. 1 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» саме з 17 березня 2014 року в країні почав діяти особливий період, який діє по даний час.

02.04.2015 року начальник відділу бойового застосування зенітних ракетних військ - заступник начальника зенітних ракетних військ Командування Повітряних Сил Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини А0201 (по стройовій частині) № 64 від 02.04.2015 року, вибув у службове відрядження (посвідчення про відрядження №744, видане полковнику ОСОБА_1П.) до штабу АТО (м. Краматорськ Донецької області). Термін закінчення відрядження визначено в наказі: «до окремого розпорядження».

05.04.2015 року ОСОБА_1 вибув із штабу АТО (м. Краматорськ Донецької області), залишивши зону проведення антитерористичної операції (далі - АТО), та прибув до військової частини А4401 (м. Чугуїв Харківської області), звідки 06.04.2015 об 11 год. 14 хв. на літаку АН-26 бортовий номер 76 здійснив виліт за маршрутом Чугуїв-Гавришівка.

06.04.2015року о 13 год. 10 хв. літак АН-26 бортовий номер 76 приземлився на аеродромі військової частини А1231 (с. Гавришівка Вінницького району), звідки прибув в розташування військової частини А0201 (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105).

Однак, з метою незаконного збагачення за рахунок держави, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, полковник ОСОБА_1, шляхом шахрайства, а саме внесення недостовірної інформації до службових документів ввів в оману керівництво військової частини А0201 та фінансовий орган військової частини А0549 про період свого перебування у відрядженні в зоні проведення АТО.

Відповідно до примітки №73 штату №2/279, технічне, тилове та фінансове забезпечення військових частин А0215 та А0201, покладено на військову частину А0549.

Полковник ОСОБА_1 приховав від керівництва військової частини А0201 факт прибуття з службового відрядження 06.04.2015 та в період з 06.04.2015 по 12.04.2015 власноручно виготовив рапорт, який є офіційним документом, передбаченим пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16 вересня 2013 року, до якого недостовірні відомості про повернення з відрядження 12.04.2015 року, після чого даний рапорт здав до адміністративного відділу адміністративного управління військової частини А0215.

Крім того, в квітні 2015 року полковник ОСОБА_1, достовірно знаючи, що він прибув до розташування військової частини А0201 06.04.2015 року, однак бажаючи додатково отримати як військовослужбовець, який приймав участь в АТО, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 06.04.2015 по 12.04.2015, подав до адміністративного відділу адміністративного управління військової частини А0215 посвідчення про відрядження №744 від 01.04.2015 року, яке є офіційним документом, передбаченим пунктом 2.10.8.3 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16 вересня 2013 року, до якого було внесено недостовірні відомості про прибуття ОСОБА_1 з відрядження 12.04.2015 року.

На підставі поданих ОСОБА_1 вищевказаних документів, які містили недостовірні відомості про повернення ним з відрядження 12.04.2015, було видано наказ командира військової частини А0201 генерал-майора ОСОБА_8 №83 від 30.04.2015, в пункті 30 якого було зазначено: «відповідно до пункту №2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158, нижче пойменованому особовому складу виплатити грошову винагороду за період 2015 року, який бере (брав) безпосередню участь в антитерористичній операції, а саме полковнику ОСОБА_1 (з 02.04.2015 по 11.04.2015), який було подано до фінансового управління військової частини А0549 для нарахування зазначених у наказі коштів.

В травні 2015 року начальником фінансового відділу військової частини А0549 полковнику ОСОБА_1 було нараховано надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 02.04.2015 по 12.04.2015 р.р. в сумі 5034 гривень 94 копійок, з яких зайво нараховано даної надбавки за період з 07.04.2015 по 11.04.2015 р.р. в сумі 2072 гривень 13 копійок.

Таким чином, начальник відділу бойового застосування - заступник начальника зенітних ракетних військ полковник ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 58, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Військової присяги, з корисливих мотивів, в умовах особливого періоду, шляхом шахрайства, а саме виготовлення та подачі рапорту з недостовірними даними про повернення з відрядження 12.04.2015 року та посвідчення про відрядження №744 від 01.04.2015 року, заволодів надбавкою за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 07.04.2015 по 11.04.2015 в сумі 2072 гривень 13 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та суду пояснив, що він перебуваючи на посаді начальника відділу бойового застосування - заступника начальника зенітних ракетних військ був відряджений 02.04.2015 року в зону проведення АТО до закінчення дії особливого розпорядження. Прибуття відбулося шляхом перебазування до місця подальшого перебування, де він виконував безпосередньо свої службові обов’язки. 06.04.2015 року надійшло розпорядження про термінову передислокацію, проте документи з цього приводу офіційно не оформлювалися. Під час повернення до м. Вінниці виконував свої обов’язки. Рапорт підписував власноручно з датою 11.04.2015 року, усвідомлюючи, що фактично прибув до м. Вінниці 06.04.2015 року. ОСОБА_5 за даний період відрядження надходили на його картку «Приватбанк». Шкоду відшкодував добровільно та повністю. Відрядження виготовлялися по місцю вибуття та прибуття. Відмітку про прибуття ставили в штабі АТО. В посвідченні про відрядження були проставлені вказані в обвинувальному акті дати, після чого він заповнив рапорт.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З’ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження посвідчення про відрядження №744 від 01.04.2015 року ОСОБА_1П (т.1 а.с.39), рапорта ОСОБА_1 від 12.04.2015 року ( т.1 а.с.40), витягу з наказу №83 від 30.04.2015 року ( т.1 а.с.41), витягу з наказу №64 від 02.04.2015 року ( а.с.42), витягу з наказу №72 від 15.04.2015 року (т.1 а.с.43), витягу з наказу №92 від 02.04.2015 року ( т.1 а.с.44), витягу з наказу №101 від 11.04.2015 року ( т.1 а.с.45), висновку судово-почеркознавчої експертизи №377-П від 29.09.2015 року (т.1 а.с. 47-52), наказом №64 від 02.04.2015 року ( т.1 а.с.56-61), наказом МОУ №72 від 15.04.2015 року ( т.1 а.с.62- 82), витягом з наказу № 92 від 02.04.2015 року (т.1 а.с.83), витягу з наказу №101 від 11.04.2015 року ( т.1 а.с.84), рапортом ОСОБА_1 від 12.04.2015 року (т.1 а.с 85), висновку судово-економічної експертизи №27 від 22.06.2016 року ( т.1 а.с.86-93), витягу з наказу ЗС України №412 від 23.07.2014 року (т.1 а.с. 170), лист №1914 від 27.08.2015 року з інформацією щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.04.2015 року по 12.04.2015 року та повернення ним коштів згідно прибуткових касових ордерів (т.1 а.с. 171-173) суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у скоєнні злочинів.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та за ч.3 ст. 410 КК України, тобто заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства, вчинене в умовах особливого періоду.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який являється особою раніше не судимою (т.1 а.с. 157), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с.158-159), позитивно характеризується за місцем служби (т.1 а.с.161, 241), має заохочення у вигляді подяк за місцем проходження служби (т.1 а.с. 242, 243).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, повне визнання вини у вчинених злочинах, добровільне відшкодування завданої шкоди, позитивну характеристику за місцем несення військової служби, наявність пом’якшуючих обставин, також те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому, за ч. 1 ст. 366 КК України слід призначити у виді штрафу, а також за ч. 3 ст. 410 КК України покарання слід призначити із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі у виді штрафу та на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також, відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень, оскільки їхнє проведення зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину (т. 1 а.с.47-52, 86-93).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 349 ч.3, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч. 3 ст. 410 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України:

-за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень,

-за ч.3 ст. 410 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п’ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 1841 гривень 40 копійок у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

ОСОБА_5 вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя:

Судді: