Ухвала суду № 72558258, 23.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/27955/17

6-45/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махова Д.А. звернулась в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження № 48176526 (137/8) з примусового виконання виконавчого листа № 755/17686/14-ц, виданого 10 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ» боргу в розмірі 364147 доларів 15 центів США.

23 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам для відома та виконання, проте лист повернувся з відміткою, що боржник за вказаною адресою не проживає.

23 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

З метою виявлення майна боржника державним виконавцем направлялись запити до відповідних установ. Згідно відповідей на запити за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано.

13 листопада 2015 року, 29 квітня 2016 року та 01 листопада 2017 року державним виконавцем направлялись на адресу реєстрації боржника вимоги щодо необхідності з'явитись до державного виконавця. Зазначені вимоги були отримані ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про вручення. Проте, боржник на прийом до державного виконавця не з'явився.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08 червня 2017 року встановлено, що на майно боржника ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року та постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві накладено арешт на майно ОСОБА_2

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 23 листопада 2017 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України з моменту набрання рішенням законної сили та по теперішній час.

Рішення суду в добровільному порядку ОСОБА_2 не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. не з'явилась, з подання вбачається, що вона просить розглядати справу у її відсутність (а.с. 4).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження № 48176526 (137/8) з примусового виконання виконавчого листа № 755/17686/14-ц, виданого 10 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ» боргу в розмірі 364147 доларів 15 центів США.

23 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам для відома та виконання, проте лист повернувся з відміткою, що боржник за вказаною адресою не проживає (а.с. 8, 10).

23 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 11).

З метою виявлення майна боржника державним виконавцем направлялись запити до відповідних установ. Згідно відповідей на запити за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 14-17).

13 листопада 2015 року державним виконавцем направлялась на адресу реєстрації боржника вимога щодо необхідності з'явитись до державного виконавця. Зазначену вимогу ОСОБА_2 отримав 16 листопада 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 8).

29 квітня 2016 року державним виконавцем направлялась на адресу реєстрації боржника вимога щодо необхідності з'явитись до державного виконавця. Зазначену вимогу ОСОБА_2 отримав 06 травня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 19).

01 листопада 2017 року державним виконавцем направлялась на адресу реєстрації боржника вимога щодо необхідності з'явитись до державного виконавця (а.с. 29). Зазначена вимога вручена за довіреністю 08 листопада 2017 року, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти про відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 31).

Проте, боржник жодного разу на прийом до державного виконавця не з'явився.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08 червня 2017 року встановлено, що на майно боржника ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року та постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві накладено арешт на майно ОСОБА_2 (а.с. 22-23).

З відповідей з Пенсійного фонду України від 01 листопада2017 року та Державної фіскальної служби України від 02 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 не працює, пенсію не отримує, відкритих рахунках в установах банку не має (а.с. 25-28).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 23 листопада 2017 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України з моменту набрання рішенням законної сили та по теперішній час (а.с. 37).

З подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. вбачається, що рішення суду боржником ОСОБА_2 не виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено, зокрема, у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Пунктом 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Вбачається, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

З подання вбачається, що боржник обізнаний про свої обов'язки по виконанню рішення суду, про наявність виконавчого провадження, проте ним не здійснюється жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, повністю або частково.

Факт ухилення боржника від виконання судового рішення призводить до виникнення негативних наслідків як для стягувача, так і для держави, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави.

Будь-яких дій спрямованих на повне виконання рішення суду про стягнення коштів боржником не здійснено. У добровільному порядку рішення суду, яке набрало законної сили, не виконане.

Також за запитами державного виконавця була надана інформація щодо неодноразового перетинання боржником державного кордону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Державним виконавцем вживались дії для виконання рішення суду в примусовому порядку, ОСОБА_2 неодноразово отримував вимоги державного виконавця, проте жодного разу на прийом до державного виконавця не з'явився та вимоги залишені ним без уваги.

З наведеного вбачається, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин, суд вважає, що доводи подання про ухилення боржника від погашення заборгованості заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статтями 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України», пунктами 22-25 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», статтями 18, 441 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 задовольнити.

Обмежити громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року, згідно якого стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором № R011.M0000002 від 13 листопада 2007 року в розмірі 364147 доларів 15 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 27 травня 2014 року становить 4246247 гривень 09 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: