Ухвала суду № 72557184, 14.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/201/18 Справа № 703/1992/17 Категорія: п. 4 ч. 2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представника потерпілого ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника – адвоката ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, прокурора у кримінальному провадженні – начальника Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_12 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, пенсіонера, інваліда 3 групи, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Якіра), 5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувано обвинуваченому ОСОБА_7 термін його попереднього ув’язнення з 09.04.2017 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, що становить 4 місяці 22 дні позбавлення волі, та з 21.06.2017 року по 28.11.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь:

- потерпілої ОСОБА_10 матеріальної шкоди в сумі 2 786,00 грн. та 300 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- потерпілої ОСОБА_9 матеріальної шкоди в сумі 21 166,30 грн. та 300 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- Черкаської міської ради матеріальної шкоди в сумі 496,52 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_13;

- держави процесуальні витрати за проведення в провадженні експертиз в загальній сумі 7 915,90 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 11.03.2017 близько 18-30 год., знаходячись у будинку за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_13, що виникла на грунті ревнощів, умисно, з метою заподіяння смерті, усвідомлюючи що завдає ОСОБА_13 особливі страждання, облив бензином та підпалив її, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді опіків полум’ям голови, шиї, тулуба, сідниць та кінцівок 2-3 ступеню площею 80 % поверхні тіла, який ускладнився опіковим шоком, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-01/236 від 15.03.2017 року відносяться за ознакою небезпеки для життя до тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпіла померла о 23 год. 13.03.2017 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції від 28.11.2017 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги показання обвинуваченого, який визнав той факт, що облив потерпілу ОСОБА_13 бензином та підпалив, однак умислу на позбавлення її життя не мав і самостійно намагався погасити вогонь, внаслідок чого також отримав тілесні ушкодження у вигляді опіків обох рук

Крім того, стверджує, що суд не дав належної оцінки доказам в провадженні та не врахував особистість обвинуваченого, а при призначенні покарання усі обставини, які його пом’якшують, зокрема те, що раніше до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 не притягався, під час лікування від органів досудового розслідування не переховувався, з’являвся на виклики до слідчого, суду, те, що він являється пенсіонером, інвалідом 3 групи, щиро розкаюється у вчиненому, сприяв у розкритті злочину та виявляв бажання відшкодувати потерпілим матеріальні витрати, що стало наслідком призначення останньому занадто суворого покарання.

Звертає також увагу на те, що обвинуваченому під час підготовчого судового засідання не було роз’яснено право на суд присяжних, а в ході судового слідства не було досліджено матеріали кримінального провадження, які були запропоновані прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_7, що потягло за собою порушення права останнього на неупереджений суд та всебічний судовий розгляд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить також скасувати вирок суду щодо нього та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Апелянт ставить під сумнів кваліфікацію його дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та оспорює призначене судом першої інстанції покарання без урахування наявності всіх обставин, що його пом’якшують, зокрема того, що він являється ліквідатором аварії на ЧАЄС категорії 1А, інвалідом 3 групи та наявність ряду хронічних захворювань.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання і просить призначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом при призначенні покарання обвинуваченому не було враховано, що він вчинив особливо тяжкий, умисний злочин в стані алкогольного сп’яніння, у скоєному не покаявся, а навпаки заперечує заподіяну матеріальну та моральну шкоду і відмовляється її відшкодовувати.

В апеляційній скарзі потерпілою ОСОБА_9 наведені аналогічні доводи апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_10

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні порушує питання про скасування вироку суду від 28.11.2017 через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що при ухваленні вироку судом безпідставно виключено посилання на наявність в провадженні обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_14 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_15 на підтвердження наявності такого сп’яніння та дані протоколу огляду місця події від 11.03.2017.

Крім того, зазначає, що судом, всупереч вимог ст. 358 КПК України, не досліджено докази, які надавались стороною обвинувачення на підтвердження встановлених в ході досудового розслідування обставин, чим порушено принцип безпосередності, передбачений ст. 23 КПК України.

На апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинуваченим ОСОБА_7 подані заперечення.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 в підтримку апеляційних скарг сторони захисту, часткового підтримання апеляційних вимог прокурора та безпідставність апеляційних вимог потерпілих, потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_11 про задоволення апеляційних вимог потерпілих та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту та обвинувачення, міркування прокурора в підтримку апеляційних вимог прокурора у кримінальному провадженні та безпідставність апеляційних скарг інших учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника – адвоката ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, прокурора у кримінальному провадженні підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотримання вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст.ст.409,412 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч.3 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Тобто, саме до компетенції суду присяжних законодавством віднесено розгляд особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання – довічне позбавлення волі, а також встановлено інший, відмінний від загального, порядок роз’яснення обвинуваченому права на суд присяжних.

Відповідно до ст. 384 КПК України прокурор, суд зобов’язані роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз’яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов’язаний роз’яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.

Відповідно до вимог ст. 7 КПК України кримінальне провадження за формою та змістом має відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

З обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12017250230000526 вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тобто обвинувачений ОСОБА_7 має законодавчо закріплене право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Згідно матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання, суд першої інстанції під час проведення підготовчого судового засідання 14.07.2017 не роз’яснив обвинуваченому ОСОБА_7 можливість та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних, чим допустив порушення вимог ч. 2 ст. 384 КПК України.

Таке роз’яснення можливості та особливостей розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом присяжних, судом першої інстанції було здійснено лише 11.09.2017, на стадії судового розгляду, про що свідчить журнал судового засідання за вказану дату та розписка обвинуваченого про роз’яснення права на суд присяжних, однак воно, на даній стадії судового розгляду, не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 384 КПК України.

Зазначене невиконання судом першої інстанції вимог ст. 384 КПК України, колегією суддів розцінюється, як порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, безмовною підставою для скасування обвинувального вироку щодо останнього та призначення нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Суду першої інстанції слід врахувати вказівки апеляційного суду, зазначені в мотивувальній частині ухвали, та висновки Верховного Суду України з приводу застосування ст. 384 КПК України, викладені у постанові від 25.06.2015 № 5-111кс15, які згідно з положеннями ч. 1 ст. 458 КПК України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, котрі застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

Крім того, колегія суддів констатує порушення судом першої інстанції вимог ст. 358 КПК України та не дослідження документів, долучених прокурором в ході судового розгляду, що є порушенням вимог ст. 23 КПК України, зокрема принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів.

Так, як вбачається з журналу судового засідання прокурором суду подано письмові докази, які сторона обвинувачення вважає за необхідне дослідити в обґрунтування пред’явленого ОСОБА_7 обвинувачення та коротко оголошено їх зміст. При цьому, в порушення вимог ст. 358 КПК України вказані докази безпосередньо не досліджувались, учасникам судового провадження не пред’являлись, у зв’язку з чим останні були позбавлені права ставити запитання щодо досліджених документів та порушувати перед судом питання щодо їх достовірності та належності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_7, були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому вирок суду слід скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи викладені в апеляційних скаргах учасників удового провадження та, за результатами розгляду яких, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Вимоги потерпілих про те, що при новому судовому розгляді покарання обвинуваченому, визначене за даним вироком, слід вважати м’яким є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки вирок суду підлягає безумовному скасуванню через істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення, оскільки обставини, на підставі яких був застосований попередній запобіжний захід останньому - тримання під вартою, а в подальшому - продовжувався, не змінилися, тому при скасуванні вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 15.04.2018.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п.6 ч.1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника – адвоката ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, прокурора у кримінальному провадженні – начальника Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_12, задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 15 квітня 2018 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :