Постанова № 72556847, 02.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року

м.Харків

Справа №638/16772/17

Провадження №22ц/790/855/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Коваленко І.П.,

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, до виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа - Харківська місцева прокуратура №1 про надання дозволу на опіку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2017 року (постановлену суддею Подус Г.С. в приміщенні суду в м.Харкові)

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1, заінтересована особа -ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа - Харківська місцева прокуратура №1 про надання дозволу на опіку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, оскільки заяву частково оформлено як в окремому, а частково як в позовному провадженні, не зазначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують кожну обставину, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що підстави для повернення позовної заяви позивачу, встановлені судом першої інстанції, не відповідають дійсності. На його думку, всі вимоги до позовної заяви, викладені в ст.119 ЦПК України ним виконано, а ухвала суду є такою, що порушує його право на звернення до суду.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Харківська місцева прокуратура № 1 зазначала, що підстави для участі прокуратури у справі відсутні, в зв'язку з чим просила розглядати справу без участі прокурора.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2018 року відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у вересні 2017 року звернувся до суду з позовом надання дозволу на опіку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачу необхідно було зазначити в позовній заяві виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують кожну обставину, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Крім того, заяву частково оформлено як в окремому, а частково як в позовному провадженні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі суду від 10 листопада 2017 року, та її вимоги не виконав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 119, 120 ЦПК України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину (п. 6 ч. 2).

Оскільки, виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач здійснює на власний розсуд, а зі змісту позовної заяви вбачається, що в цій заяві позивачем викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява не відповідає вимогам та змісту, встановленим п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України (в редакції на час подання позову).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 13 листопада 2017 року подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи певних доказів та зазначив про розгляд справи у позовному провадженні. (а.с. 10).

Крім того, згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду та не усунення недоліків є помилковим.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Крім того, відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України (нова редакція), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви перешкоджає подальшому провадженні у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2017 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко