Ухвала суду № 72556829, 03.03.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/6644/17

Провадження №1-кп/635/503/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

за участю прокурора Болотнікова В.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5,

секретар судового засідання Грищук Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2018 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2018 року строк тримання під вартою обвинуваченому продовжений на шістдесят днів – до 26 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відтак, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 26 березня 2018 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В ході судового розгляду прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому, та тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним, зазначив, що після повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч.1 ст. 185 КК України ОСОБА_5 продовжив вчиняти злочини, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі в судовому засіданні підтримали думку прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, посилалась на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та міцних соціальних зв’язків, оскільки обвинувачений проживає з родиною, просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м’який, а також зазначила, що на даний час обвинувачений страждає на тяжку хворобу (гепатит), у зв’язку з чим він потребує лікування, яке не може бути належним чином забезпечене в умовах слідчого ізолятора.

Під час обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, свідчить про його суспільну небезпеку. Санкція інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про обрання запобіжного заходу, та вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5. доведені прокурором та продовжують існувати, а також враховує ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений.

При цьому суд приймає до уваги, значну кількість епізодів злочинної діяльності, що інкримінується обвинуваченому, після оголошення підозри за ч. 1 ст. 185 КК України обвинувачений продовжив злочинну діяльність, як встановлено слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв’язки та зареєстроване місце проживання.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Разом з цим, прокурором не обґрунтовано та не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів про тяжкий стан здоров’я обвинуваченого, який обумовлює неможливість його лікування в умовах слідчого ізолятора.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 217, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» обвинуваченому ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України продовжити на шістдесят днів - до 01 травня 2018 року.

Встановити строк дії ухвали в частині продовження строку тримання під вартою до 01 травня 2018 року.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Бобко