Постанова № 72555825, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/831/17 Головуючий суддя І інстанції Матвієвська Г. В.

Провадження № 22-ц/790/430/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про спадкове право

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.

суддів: Колтунової А.І., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 644/831/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року (суддя Матвієвська Г.В.), -

встановила:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що з 1996 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вона залишилась проживати у будинку та була зареєстрована за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що спадкоємці першої черги відсутні, із заявами про прийняття спадщини крім неї ніхто не звертався, вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1996 року, ОСОБА_1 просила визнати за нею як за спадкоємцем четвертої черги право власності на будинок АДРЕСА_1.

Представник Харківської міської ради проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначала, що факт її спільного проживання зі спадкодавцем підтверджується показаннями свідків та наданими документами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Судовим розглядом встановлено, що з 03 липня 2001 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1,

За вказаною адресою позивач проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_3 (а.с.31-33).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 05 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 14).

Заповіту ОСОБА_3 не залишила, спадкову справу заведено за заявою ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 40).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, а відтак відсутності передбачених ст. 1264 ЦК України підстав для визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом четвертої черги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1258, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку про те, що для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Встановлено та не заперечується позивачем, що з 2006 року по 2015 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, а з 2015 року - з ОСОБА_5, отже проживала однією сім'єю з указаними особами.

Надані ОСОБА_1 копії квитанцій про сплату комунальних послуг на ім'я ОСОБА_3 та оплата поховання останньої, генеральна довіреність від імені ОСОБА_3 та факт тривалої реєстрації позивача за місцем проживання спадкодавця самі по собі не доводять існування між сторонами сімейних правовідносин.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім'ї, позивачем не надано і матеріали справи не містять.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 березня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.І. Колтунова

Л.А. Швецова