Постанова № 72555515, 27.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/378/18 Головуючий 1-ї ін-ї. - Сорока О.П.

Справа № 646/4428/16-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія -договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі судової колегії судової палати з цивільних справ:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2017 року (суддя Сорока О.П.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог зазначали, що 28.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 95370 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,49 відсотків річних + FIDR. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №PML-705/294/2008, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. 25.08.2010 рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №2-2923/10/11 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором. 29.06.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н, відповідно до п. 3.3. якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права кредитора та право вимоги боргу по кредитному договору. 07.07.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права за договором іпотеки.

Просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 938638,44 гривень по кредитному договору № ML-705/294/2008 від 28.08.2008 року та передачу позивачу зазначеного майна до його реалізації.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PML - 705/294/2008 від 28.08.2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 передати квартиру шляхом надання вільного доступу до приміщення квартири, передачею ключів та укладанням акту прийому - передачі майна. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Положенням п. 8 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 9 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суд першої інстанції керуючись вимогами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» виходив з того, що згідно договору купівлі-продажу від 24.09.2010 року власником квартири став ОСОБА_2 та відповідно до останнього перейшли всі права на нерухоме майно. Враховуючи, що ОСОБА_3 свої обов'язки виконувала неналежним чином, грошових коштів позивач від продажу квартири не отримав, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права на дострокове стягнення суми неповернутого кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки станом на час придбання ОСОБА_2 спірної квартири, спірне нерухоме майно втратило статус іпотечного майна.

Встановлено, що 28.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 95 370 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,49 відсотків річних + FIDR, строком до 26.08.2020 року.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №PML-705/294/2008, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1

07.07.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки.

23.09.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1

В той же день 23.09.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Наступного дня 24.09.2010 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_2, у зв'язку з чим, вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Постановою господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року у справі № Б-39/66-10 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2010 року було скасовано арешт, накладений на майно банкрута ФОП ОСОБА_4, а саме на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Після цього, ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року було припинено провадження у справі № Б-39/66-10 про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при проведенні процедури банкрутства, яка регулюються спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядження майном, у тому числі заставленим, здійснює ліквідатор - арбітражний керуючий, при цьому отримання згоди від іпотекодержателя на відчуження майна законом не встановлено.

Сторонами по справі не оскаржується, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, оскільки під час відчуження квартири АДРЕСА_1 в процедурі банкротства ОСОБА_4, дана квартира не перебувала в заставі, з неї було знято арешт та вона була відчужена відповідно до чинного законодавства України.

В правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України № 6-58 від 26 червня 2013 року зазначено, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається ( пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Крім цього в зазначеній постанові Верховний суд України посилаючись на вимоги частини другою статті 388 ЦК України зазначає, що майно, не може бути витребувано від набувача, якщо воно було продане у порядку, установленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Ст. 50 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

Перехід права власності на предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, відбувся на об'єкт нерухомого майна, не обтяженого іпотекою відповідно до даних витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.09.2010 року, а тому відповідач, як власник квартири, не набув статусу іпотекодавця.

Неправомірність набуття права власності ОСОБА_2, судом не встановлена та ніким не оспорюється.

З огляду на зазначене, у задоволені позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг України» про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити, оскільки рішення суду не відповідає вимогам ст. 89, 263 ЦПК України.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 1515 гривень, який відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ПАТ «ОТП Факторинг Україна».

Керуючись ст.ст. 367,374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1515 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 березня 2018 року.

Головуючий суддя Сащенко І.С.

Судді

Коваленко І.П.

Овсяннікова А.І.