Постанова № 72555399, 14.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/599/17 Номер провадження 22-ц/786/395/18Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Радько О.М.

за участі відповідача – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 15 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в сумі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Зазначало, що позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Мотивуючи тим, що ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим його заборгованість станом на 31 березня 2017 року складає 55 856 грн. 40 коп., позивач просив вказану суму заборгованості стягнути з відповідача на користь Банку, а також судові витрати у розмірі 1 600 грн.

Заочним рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 24 травня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - задоволено повністю.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 07 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - задоволено. Скасовано заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 травня 2017 року.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2А на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15 серпня 2006 року в сумі 55 856 грн. 40 коп., яка складається з наступного: 4 995 грн. 84 коп.- заборгованість за кредитом; 44 724 грн. 54 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 000 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 636 грн. 02 коп. - штраф (процентна складова). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення районного суду та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити повністю у зв’язку з пропуском трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до умов укладеного з позивачем договору №б/н від 15 серпня 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості по платіжних картках визначено щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, без встановленого мінімального платежу.

У заяві позичальника на отримання кредиту від 15 серпня 2006 року зазначено, що він ознайомлений і згодний із Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також із Тарифами банку; погодився із тим, що заява разом із Умовами, Тарифами та Правилами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Умови договору відповідачем належним чином не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2017 року становила - 55 856 грн. 40 коп., та складалася з наступного: 4 995 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом; 44 724 грн. 54 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 000 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 636 грн. 02 коп. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, а тому вказана заборгованість, з урахуванням положень ст. ст. 526, 625, 1054 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг, для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунка, указаного в розділі "Відмітки банку" заяви.

Відповідно до пункту 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Зазначені положення Умов свідчать про те, що строк дії договору визначається не тільки цими правилами, а й положеннями, вказаними у Пам'ятці клієнта, та строком дії кредитної картки.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах, визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок наведений в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Банк не надав суду належних доказів того, що ОСОБА_2 було видано нову картку після спливу дії старої.

07 серпня 2017 року відповідач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив суд застосувати строк позовної давності (а.с. 59), проте зазначене питання районним судом відповідно до ст. 256 ЦК України, частин першої та п’ятої ст. 261 ЦК України, частини четвертої ст. 267 ЦК України, – належним чином не вирішено.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Встановлено, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця; строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі – останнім днем місяця, указаного на картці.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за умовами вказаного договору ОСОБА_2 здійснив 27 листопада 2013 року, після чого грошові зобов'язання за договором ним не виконувались, жодного платежу в рахунок погашення заборгованості на підтвердження факту визнання боргових зобов’язань перед позивачем він не вчиняв.

В той же час, з позовом до суду банк звернувся лише в квітні 2017 року, тобто поза межами визначеного ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності /а. с. 2, 4-9/.

Зняття банком у липні та вересні 2014 року грошових коштів з банківської пенсійної картки відповідача на погашення кредитної заборованості не свідчить про визнання останнім боргових зобов’язань, а отже не перериває строку позовної давності (а. с. 8).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк” не підлягають задоволенню, оскільки Банком не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності. Заяв про поновлення позовної давності позивачем до суду не подано. Також не надано жодних доказів на підтвердження факту існування між сторонами у справі договору про збільшення позовної давності позивачем суду не надано.

За нормами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За наведених обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ КБ “Приватбанк” у задоволенні позовних вимог в зв’язку зі спливом позовної давності про застосування якої відповідачем заявлено у суді першої інстанції до ухвалення у справі судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2017 року – скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приват- Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1 Судді: /підписи/ ОСОБА_3 ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.