Постанова № 72553718, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/685/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС та учасника справи, який приєднався до апеляційної скарги - Державної фіскальної служби України, на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем - Київською митницею ДФС, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Наказом Відповідача - Державної фіскальної служби України, «Про призначення ОСОБА_2.» від 27 липня 2015 року №2254-0 (Т.2, а.с. 143) Позивача призначено на посаду першого заступника начальника Київської митниці ДФС, як такого, що успішно пройшов стажування.

Наказом Відповідача - Державної фіскальної служби України, «Про звільнення ОСОБА_2.» від 10 січня 2017 року №03-о (Т.2, а.с. 155), відповідно до п. 1 частини першої ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Позивача з 10.01.2017 звільнено з посади заступника начальника Київської митниці ДФС у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Відповідача - Київської митниці ДФС, «Про проведення розрахунку» від 23.01.2017 року №44-о (Т.2, а.с. 156) зобов'язано Управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Київської митниці ДФС здійснити ОСОБА_2 повний розрахунок відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII), державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 87 Закону №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з частиною третьою ст. 87 Закону №889-VIII, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю; звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 36 Кодексу законів про працю України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору; у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої ст. 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою ст. 492 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до частини третьої ст. 492 Кодексу законів про працю України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, лише скорочення чисельності чи штату працівників та неможливість переведення на іншу рівноцінну посаду державної служби, а у разі відсутності рівноцінної посади - на іншу роботу у відповідному державному органі, є підставою для звільнення державного службовця за пунктом 1 частини першої ст. 87 Закону №889-VIII та п. 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» від 26.05.2010 року №753/11/13-10, розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади, суди повинні встановити, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України.

Попередженням про наступне вивільнення від 10 листопада 2016 року (Т.3, а.с. 18) Позивача повідомлено про наступне його вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та запропоновано переведення на іншу посаду в Київській митниці ДФС із переліку наявних вакантних посад з посадовим окладом згідно зі штатним розписом митниці.

На підставі вимог ст.ст. 41, 87 Закону №889-VIII Позивач був згоден з переведенням його на іншу рівнозначну посаду державної служби, про що ним зазначено на попередженні про наступне вивільнення (Т.3, а.с. 18).

Як вбачається з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Проте, докази відмови Позивача щодо переведення його іншу посаду з переліку вакантних посад Київської митниці ДФС, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені Позивачем Накази Відповідачів є протиправними і підлягають скасуванню, а Позивач - поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, судом першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, правомірно обчислено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в частині зобов'язання Відповідачів подавати до суду звіт про виконання судового рішення, оскільки зазначене є правом суду, а не його обов'язком.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зокрема перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а Позивачем судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову оскаржено не було.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС та учасника справи, який приєднався до апеляційної скарги - Державної фіскальної служби України, залишити без задоволення, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено у повному обсязі 26.02.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.