Постанова № 72552393, 01.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м.Суми

Справа №573/1281/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/324/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Кліщ О.В, в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Сумський обласний державний нотаріальний архів, про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 21 серпня 2007 року по 20 грудня 2011 року вона з ОСОБА_5 проживали однією сім’ю без реєстрації шлюбу в належному їй будинку за адресою: Сумська область Білопільський район с. Тучне вул. 40 років Перемоги, буд. 18, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. 20 грудня 2011 року вони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 13 травня 2015 року, проте продовжили проживати однією сім’ю. 07 березня 2016 року ОСОБА_5 помер, після його смерті відрилась спадщина, за життя ним було залишено заповіт, відповідно до якого все належне йому майно було успадковане сином ОСОБА_2 Під час спільного проживання з ОСОБА_5, 11 квітня 2009 року було придбано автомобіль DACIA Logan 1.8D, 2007 року випуску, державний номер ВМ 5999АМ, 08 березня 2011 року автомобіль RENAULT Master 2.6D, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, а 01 листопада 2008 року причіп легковий –В, КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, право власності на дані транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_5

Остаточно уточнивши свої позовні вимоги (т. 2, а. с. 197-199), просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з 01 січня 2008 року по 20 грудня 2011 року та з 13 травня 2015 року по 07 березня 2016 року, визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаних транспортних засобів, які були придбані під час спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Будучи незгодним з первісним позовом, 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності. Свої уточнені вимоги (т. 3, а. с. 75-77) мотивував тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька – ОСОБА_5 У період з серпня 2007 року по кінець 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу. 23 листопада 2007 року ними було придбано однокімнатну квартиру за адресою: м. Суми, вул. Заливна, буд. 1, кв., 42, право власності на яку було зареєстровано одноособово за ОСОБА_1

Просив ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6) та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року, визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на об’єкт нерухомості – однокімнатну квартиру, яка розташована за вказаною адресою.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині вирішення її позовних вимог скасувати та ухвалити нове про їх задоволення.

При цьому вважає, що судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, надано невірну оцінку показанням свідків та письмовим доказам, а саме: довідці виконавчого комітету Жовтневої селищної ради №970 від 10 березня 2016 року та довідці дільничної лікарні с. Улянівка від 14 березня 2016 року. Вказує на те, що факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу підтверджується також тим, що спірні транспортні засоби з дати їх придбання і по сьогоднішній день знаходяться в належному їй домоволодінні. Зазначає також, що ОСОБА_2 у зустрічному позові визнав факт спільного проживання його батька з нею в спірний період.

Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні даного рішення належно оцінені докази, в тому числі і покази свідків. Зазначає, що жодний із допитаних свідків не підтвердили факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ведення спільного господарства, побуту та наявності в них спільного бюджету в спірний період. Вказує на те, що перебування транспортних засобів, що належали ОСОБА_5 на праві власності в домоволодінні позивача не підтверджує факт їх спільного проживання.

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 сторонами не оскаржується та відповідно до положень ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_1 – ОСОБА_9, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту проживання з ОСОБА_5 в спірний період однією сім’єю, існування між ними усталених відносин, які притаманні подружжю, та придбання спірних транспортних засобів за спільні кошти або внаслідок їх спільної праці.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2011 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6), який рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 13 травня 2015 року було розірвано (т. 1, а. с. 30).

07 березня 2016 року в селищі Калинівка Білопільського району Сумської області помер ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 31), за життя - 26 травня 2014 року, ним було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно він заповів сину – ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 63).

В установлений законом строк ОСОБА_2 звернувся до Улянівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 87). Окрім того, 05 липня 2016 року до Першої Сумської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом звернулась мати ОСОБА_5 – ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 99).

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб, як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно. Крім того для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 11 квітня 2009 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на автомобіль DACIA Logan 1.5 D, легковий седан - В, державний номер НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 43).Особливі відмітки – кредит АТ «Імекс-Банк» відчуження заборонено.

09 березня 2011 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності за автомобіль RENAULT Master 2.5D, вантажопасажирський - В, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 1, а. с. 44).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №003/2017, складного 14 листопада 2017 року, ринкова вартість, з урахуванням ПДВ, його експлуатації, пробігу, фактичного технічного стану та комплектності, автомобіля DACIA Logan 1.5 D, державний номер НОМЕР_3 складає 101 284 грн. 00 коп., а автомобіля RENAULT Master 2.5D, державний номер НОМЕР_1 -126 604 грн. 00 коп. (т. 4, а. с. 2-24).

Враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу вказаних транспортних засобів, підлягає встановленню факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період придбання вказаного майна. Встановлення факту перебування позивача з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах в період з 13 травня 2015 року по 07 березня 2016 року не породжує для ОСОБА_1 жодних юридичних наслідків.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на час придбання спірних транспортних засобів, вони з ОСОБА_5 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 11 березня 2016 року, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 селище Жовтневе вул. Миру, буд. 12 (т. 2, а. с. 87-88). Даний будинок належав ОСОБА_5 на праві власності (т. 2, а. с. 131). Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 із 21 січня 1997 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 27-28).

Депутат по виборчому округу №11 ОСОБА_10 в своїй заяві підтвердила, що ОСОБА_5 постійно до дня смерті проживав за місцем реєстрації (т. 2, а. с. 118). Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 також підтвердили те, що ОСОБА_5 з кінця 2008 року проживав або з матір’ю в селищі Жовтневе, або на базі в с. Тучному, де і знаходились його особисті речі, ОСОБА_1 відвідував періодично, проте постійно там не жив. Дані свідки не перебувають в родинних відносинах зі сторонами, неприязних стосунків з позивачем не мають, а тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги їх показання.

Суд першої інстанції належним чином оцінив показання свідків, як зі сторони ОСОБА_1 так і зі сторони відповідачів. Зокрема, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є підлеглими ОСОБА_1, а ОСОБА_6 – її донька, а тому суд обґрунтовано віднісся до них критично. Піклування ОСОБА_5 про доньку позивача не свідчить про наявність між ними відносин, які притаманні саме подружжю.

Докази на підтвердження того, що ремонтні роботи, на які вказували допитані в судовому засіданні свідки, проводились в домоволодінні ОСОБА_1 саме в період з 2009 - 2011 року, в матеріалах справи відсутні. Надані ОСОБА_1 фотознімки підтверджують лише те, що вони з ОСОБА_5 та її донькою – ОСОБА_6 мали спільний відпочинок.

Окрім того, показання свідків про спільне проживання сторін та фотознімки їх спілкування, самі по собі не підтверджують, що в період придбання позивачем вказаних автомобілів, між позивачем та ОСОБА_5 існували усталені відносини, що притаманні подружжю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.

Перебування спірних транспортних засобів за місцем проживання позивача на час смерті ОСОБА_5 також не свідчить, що вони були придбані в період їх спільного проживання та є їх спільною сумісною власністю.

Довідка виконавчого комітету Жовтневої селищної ради від 10 березня 2016 року №970, видана про те, що ОСОБА_1 поховала свого чоловіка ОСОБА_5, на яку посилається позивач, була відкликана селищною радою листом від 09 вересня 2016 року (т. 1, а. с. 34, т. 2, а. с. 119).

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами ведення спільного господарства з ОСОБА_5 на час придбання спірного майна, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві факту спільного проживання його батька з нею в спірний період, то колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою (т. 2, а. с. 163-165), ОСОБА_2 просив захистити його права, шляхом визнання права власності в тому числі на квартиру, яка була придбана ОСОБА_1 23 листопада 2007 року, а в даний період, як вона зазначала в своєму позові до уточнення заявлених позовних вимог, вона з ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах. В свою чергу він заперечував проти проживання ОСОБА_1 з його батьком – ОСОБА_5 однією сім’єю на час придбання останнім вищевказаних автомобілів. Щодо причіпа легкового –В, КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за ОСОБА_5 01.11.2008 року, то судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлена наявність цього майна у сторін. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що причіп було викрадено. Крім того в уточненій позовній заяві (т. 2 а. с. 197-199) ОСОБА_1 вказує, що за час фактичного проживання однією сім'єю з 01.01.2008 року по 20.12.2011 року спільно з ОСОБА_5 ними було придбано автомобіль DACIA Logan 1.5 D, легковий седан - В, державний номер НОМЕР_3 та автомобіль RENAULT Master 2.5D, вантажопасажирський - В, державний номер НОМЕР_1.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення в оскаржуваній частині. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині вирішення позову ОСОБА_1 з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 грудня 2017 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

ОСОБА_19