Рішення № 72551054, 02.03.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/79/18

Номер провадження 2-о/573/10/18

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2018 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Павлівська сільська рада Білопільського району Сумської області про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3, починаючи з 1995 року, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Свої вимоги мотивував тим, що з 1995 року разом з ним почав проживати ОСОБА_3 Проживали вони однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина на все його майно, зокрема на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Павлівської сільської ради. Заявник має намір успадкувати майно померлого ОСОБА_3, як спадкоємець четвертої черги, у зв'язку з чим звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 заяву підтримали. При цьому ОСОБА_1 суду пояснив, що вони з дружиною ОСОБА_3 та його співмешканці у вісімдесятих роках минулого століття допомогли придбати будинок поряд з ними, де вони проживали до 1995 року, а потім перейшли жити до них. Спочатку померла співмешканка ОСОБА_3 і вони з дружиною здійснили її поховання, потім ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер і сам ОСОБА_3, якого вони теж поховали. З останнім вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Встановлення вказаного юридичного факту необхідно йому для оформлення спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3

Представник заінтересованої особи - Павлівської сільської ради Білопільського району в судове засідання не з'явився, виконуючий обов'язки голови сільської ради ОСОБА_5 надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, проти задоволення заяви не заперечують.

Заслухавши заявника та його представника, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом про його смерть (а. с. 17). З вказаного акту про смерть та копії книги записів актових записів про смерть Павлівської сільської ради вбачається, що про смерть ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_8, як зазначено у вказаній книзі - його сусідка (а. с. 24-27).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все його майно та майнові права.

Згідно з довідкою відділу в Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 27 грудня 2017 року, на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 10 грудня 1996 року №353 ОСОБА_3 був виданий сертифікат серії НОМЕР_1 від 17 грудня 1996 року на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,57 в умовних кадастрових гектарах у землях СГАПТЗТ «Мирний», що розташована на території Павлівської сільської ради. Вказаний сертифікат виданий на руки (а. с. 7).

Як вбачається з довідок Павлівської сільської ради від 30 січня 2018 року №45 та №46, від 19 лютого 2018 року №81, ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 13 лютого 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась (а. с. 45).

Таким чином, після смерті ОСОБА_9 до даного часу ні фактично, ні юридично спадщину ніхто не успадкував.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

У відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України суд встановлює факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт проживання однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Як вбачається з пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 по справі №1-8/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») до членів сім'ї також належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, для підтвердження проживання однією сім'єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства зі спадкодавцем, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування тощо. Обов'язковою умовою встановлення факту, про який просить заявник, є умова проживання однією сім'єю, оскільки сам по собі факт постійного проживання осіб за певною адресою не може автоматично породжувати для них взаємні права та обов'язки, які передбачено для осіб, що складають сім'ю.

На підтвердження факту проживання однією сім'єю заявник надав довідку Павлівської сільської ради №68 від 11 січня 2018 року, в якій зазначено, що померлий ОСОБА_9 постійно з 1995 року та до дня смерті проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 (а. с. 5).

Але вказану довідку суд не може прийняти як доказ, оскільки сама ж Павлівська сільська рада наступними довідками від 30 січня 2018 року №45 та від 19 лютого 2018 року №81 суду повідомила, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 був зареєстрований один та проживав в своєму будинку АДРЕСА_2. Сім'я ОСОБА_1 проживала по сусідству, допомагала у проведенні поховань ОСОБА_10 та ОСОБА_3 Факт того, що вони проживали із заявником в одному будинку сільській раді не відомий. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 розпорядився речами померлого та будинком, який на даний час розібраний. Інші спадкоємці ОСОБА_3 до сільської ради не зверталися (а. с. 22, 46). Щодо суперечності наданої інформації та інформації в довідці виконкому Павлівської сільської ради від 11 січня 2018 року №68 виконуючою обов'язки голови сільської ради ОСОБА_5 зазначено, що можливо вона неправильно зрозуміла факт проживання однією сім'єю, на увазі вона мала те, що сім'я ОСОБА_1 була у добросусідських відносинах з сім'єю ОСОБА_3, але факт проживання ОСОБА_3 у будинку ОСОБА_1 їй не відомий, до уваги потрібно брати довідку від 30 січня 2018 року №45.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні вказали, що померлий ОСОБА_9 з 1995 року і до дня смерті проживав однією сім'єю з ОСОБА_1

Але суд не може прийняти показання даних свідків як доказ спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_9 в с. Мелячиха Білопільського району, оскільки вказані свідки мешкають в інших населенних пунктах і в той час, коли там жив ОСОБА_9, вони теж там не проживали.

Свідок ОСОБА_7 суду зазначив, що спільно працював з ОСОБА_1 і інколи заїжджав до нього додому в с. Мелячиха, де завжди там був і ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в с. Мелячиха в неї багато рідні і вона завжди на свята приїздила туди в гості. В кожен свій приїзд відвідувала також ОСОБА_1 і бачила там ОСОБА_9 як повноправного члена сім'ї заявника.

Але суд зазначає, якщо дані свідки декілька раз на рік і бачили, що ОСОБА_9 перебував у будинку ОСОБА_1, то це не є доказом його постійного проживання із заявником.

Крім того, як зазначив заявник і підтвердили свідки, у ОСОБА_9 була співмешканка ОСОБА_10, яка померла в 2003 році.

В той же час, ні свідок ОСОБА_7, ні ОСОБА_6 не зазначили суду, що, перебуваючи в гостях у ОСОБА_1, вони бачили там і співмешканку ОСОБА_9 ОСОБА_10 Даний факт підтверджує те, що ОСОБА_9 з ОСОБА_1 спільно не проживали, а лише підтримували добросусідські відносини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що здійснив поховання ОСОБА_9 та його співмешканки ОСОБА_10

Але сам факт здійснення поховання також не свідчить про спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_9

Крім того, суд звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 немає жодного документа ні ОСОБА_9, ні його співмешканки ОСОБА_10, хоча вказує, що ці особи в нього проживали і всі їх речі теж знаходились у нього.

Таким чином, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони з ОСОБА_9 вели спільне господарство, мали спільні витрати, придбали будь-яке майно для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу один одному, що дає підстави суду зробити висновок про відсутність між ним та ОСОБА_9 реальних сімейних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам заявником не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про його проживання з ОСОБА_3 у період з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року однією сім'єю.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 259, 265, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, заінтересована особа - Павлівська сільська рада Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04390067, місце знаходження: 41822, Сумська область, Білопільський район, село Павлівка, вулиця Хілкова, будинок 25 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менше п'яти років до часу відкриття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя