Ухвала суду № 72550784, 02.03.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

02 березня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/730/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову

позивач: ОСОБА_1 (25031, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1),

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27.02.2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 16.02.2018 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, додавши усі необхідні документи, у тому числі копію посвідчення учасника бойових дій. Однак, отримав відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 22.02.2018 року, мотивовану тим, що Надлацька сільська рада Новоархангельського району не погодила відведення бажаної позивачем земельної ділянки у власність у зв'язку із відсутністю вільних земельних ділянок на території сільської ради, які можливо передати у власність. Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, стверджуючи, що згідно з даними офіційного сайту відповідача дана земельна ділянка є вільною та зарезервованою для передачі у власність учасникам АТО, просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, викладену у листі №Ч-1659/0-1238/0/17-18 від 22.02.2018 року;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та надати такий дозвіл.

До суду 28.02.2018 року представником позивача подано заяву про забезпечення цього позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області приймати рішення (видавати накази, листи та інше), яким надавати дозволи на виготовлення будь-якої документації із землеустрою та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-кому у власність або у користування у межах земельної ділянки 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, на відведення якої претендує позивач.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально визначених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У свою чергу, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту – до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об’єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (позов), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення адміністративного позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним способом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий спосіб забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, зі змістом рішення суб’єкта владних повноважень, дію якого вимагається зупинити, або наслідками заборони відповідачеві чи іншим особам вчиняти певні дії чи встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії.

Поданий позивачем позов стосується визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та спонукання відповідача повторно розглянути заяву позивача та надати йому такий дозвіл. Подана його представником заява про забезпечення цього позову шляхом заборони відповідачу приймати будь-які рішення щодо обраної позивачем земельної ділянки обґрунтована тим, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в будь-який момент може надати аналогічні дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач діє як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до повноважень якого згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України належить передача земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України є рівноправним суб’єктом земельних відносин і має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими воно вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Натомість, у позивача відсутні суб'єктивні права (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї земельної ділянки. Задоволення його позову не призведе до виникнення, зміни чи припинення таких прав, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відтак, суд прийшов до висновку, що обраний захід забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки, на відведення якої претендує позивач, не є співмірними заявленим позовним вимогам, тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2