Ухвала суду № 72550170, 26.02.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4495/15-к

Провадження №1-кп/428/321/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Макаренко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Волкової О.М.,

прокурора – Джунь І.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строку давності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого слюсарем–ремонтником цеху 1А ПАТ «АЗОТ», маючого неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Державним обвинуваченням ОСОБА_1 інкримінується те, що 15.01.2015, приблизно о 07-10 год., у світлий час доби, за відсутністю атмосферних опадів, при ожеледі, ОСОБА_1, знаходячись у тверезому стані, керував на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВВС № 133662, водійського посвідчення серії АІА № 148463, транспортним засобом – легковим автомобілем «BMW», моделі 320і, реєстраційний номер НОМЕР_1. Рухаючись по проїзній частині вул.Промилової м.Сєвєродонецька, з боку вул.Пивоварова, у напрямку м.Лисичанськ, не виконав вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без урахування дорожньої обстановки, не обравши безпечну швидкість руху, втратив змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на ліве, по напрямку руху узбіччя та, продовжуючи рух у стані заносу, на відстані 0,15 метра від центру електроопори та 2,70 метра від лівого по напрямку руху узбіччя, транспортний засіб – легковий автомобіль «BMW», моделі 320і, реєстраційний номер НОМЕР_1, правою частиною кузову скоїв наїзд на електроопору № 45.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_3, були заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді забійної рани лівої кисті, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1 ступеня, забійної рани голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 80 від 31.03.2015, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що тягнуть за собою короткочасний розлад здоров’я, а закритий двійний багатоосколковий перелом правого стегна із зсувом фрагментів, закритий перелом верхньої гілки лонної кістки та сідничної кістки з ліва, перелом вертлюжної западини з права, травматичний шок 1 ступеня по, як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 36/6 від 14.04.2015 року, в дорожній ситуації водію транспортного засобу – легкового автомобіля «BMW», моделі 320і, слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній ситуації водій транспортного засобу - легкового автомобіля «BMW», моделі 320і, мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїзної частини, діючи у відповідності з технічними вимогами пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, дії водія транспортного засобу - легкового автомобіля «BMW», моделі 320і, невідповідні технічним вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв’язку із ДТП.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв’язку з закінченням на час розгляду кримінального провадження строків давності.

Вислухавши клопотанням захисника, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, потерпілого, який просив у задоволенні клопотання відмовити, прокурора, яка не заперечувала щодо задоволення клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п’ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п’ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 288 КПК України розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею.

Суд зобов’язаний з’ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні встановлено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. При цьому, кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1, вчинено 15 січня 2015 року, тобто з моменту його скоєння минуло 3 роки. Протягом вказаного періоду обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував, що свідчить про сплив строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підстави, за яких суд не може застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст. 49 КК України, відсутні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину за пред’явленим йому обвинуваченням визнав, просив задовольнити клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у його відношенні.

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_3, який заперечував щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття у відношенні останнього кримінального провадження. Однак даному випадку, не зважаючи на те, що суд повинен вислухати думку потерпілого щодо закриття кримінального провадження, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України не передбачає вимог згоди на це потерпілого.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 в силу положень ст. 49 КК України, повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності з зазначених вище підстав, а тому суд, діючи відповідно до положень ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, вважає необхідним звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з цих підстав закрити.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

У зв’язку з чим цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в силу вимог ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду, а потерпілий має право пред’явити зазначений цивільний позов у порядку цивільного судочинства.

З цих же підстав підлягає залишенню без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунальної установи «Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Речові докази та процесуальні витрату у провадженні відсутні, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 129, 284-288, 369-380 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження у зв’язку з закінчення строків давності, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 49 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду.

Цивільну позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Комунальної установи «Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, залишити без розгляду.

Роз’яснити ОСОБА_3, що у зв’язку з залишенням позовної заяви до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без розгляду він має право звернутись з даною позовною заявою у порядку цивільного судочинства.

Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя І. Г. Макаренко