Рішення № 72549786, 30.01.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/4212/17

Провадження № 2/419/135/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі – Логвиновій О. А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Новоайдарського районного суду з даним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 06.06.1981 вони зареєстрували шлюб та по теперішній час є подружжям. З 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили в с. Вовкодаєве Новоайдарського району Луганської області. У 2005 році позивачі переїхали в смт Новоайдар, і з цього часу живуть за адресою: смт Новоайдар, вул. Великий шлях (попередня назва - Октябрська), буд. 16. У цьому будинку позивачі поселилися з дозволу відповідачки ОСОБА_3. Зі слів відповідачки, цей будинок належав її діду ОСОБА_5 та бабі ОСОБА_6, а після їх смерті - її тітці ОСОБА_7. Пізніше ОСОБА_3 запропонувала позивачам придбати цей будинок. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися щодо укладення між ними договору купівлі-продажу будинку, домовилися про ціну купівлі - п'ять тисяч гривень. На підтвердження досягнутої між нами домовленості ОСОБА_3 передала позивачам ключі від будинку, а вони віддали їй договірну суму - кошти у сумі п'ять тисяч гривень. На підтвердження досягнутої домовленості та передачі коштів у червні 2005 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 розписку. Позивачі та відповідач ОСОБА_3 домовилися, що остання оформить свої права на спадщину, і після цього вони нотаріально оформлять договір купівлі-продажу.

З моменту передачі коштів і до цього часу позивачі проживають у цьому будинку. За цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 його облаштували для свого проживання, робили там поточний ремонт, облаштовували двір та присадибну ділянку.

Однак до цього часу відповідач не оформила свої права на спадщину, і тому договір купівлі-продажу з нею вони укласти не можуть.

Відповідач не заперечує, щоб позивачі і далі користувалася будинком та присадибною ділянкою та жили в будинку. Але на неодноразові прохання до неї - оформити спадщину та укласти договір купівлі-продажу, відповідач не реагує.

Через викладені обставини позивачі вимушені звернутися до суду з цим позовом з метою визнання за ними права спільної власності на будинок.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, надали суду письмові заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 селишної ради – ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Г.А.06.06.1981 зареєстрували шлюб та по теперішній час є подружжям, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.10). та копіями паспортів позивачів (а.с. 4-5, 7-8). З 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередня назва - Октябрська), буд. 16, що підтверджується копією акту обстеження № 26 від 19.08.2010 року (а.с.15), актом обстеження від 20.09.2017 року (а.с.16). У цьому будинку позивачі поселилися з дозволу відповідачки ОСОБА_3. Даний будинок належав діду та бабі відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а після їх смерті - тітці позивача ОСОБА_7, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину (а.с. 18, 19), копією технічного паспорту на будинок (а.с.11-13). На даний час буд. № 16 по вул. Великий шлях (попередня назва - Октябрська) в смт Новоайдар Луганської області належить ОСОБА_9, що підтверджується довідкою № 274 від 12.12.2017 року, наданою ОСОБА_4 районним комунальним підприємством технічної інвентаризації (а.с.17), котра померла 13.03.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.28).

Те, що відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцем осіб, які були власниками цього будинку, підтверджується: копією технічного паспорту на будинок (а.с. 11-13), довідкою № 274 від 12.12.2017 року, наданою ОСОБА_4 районним комунальним підприємством технічної інвентаризації (а.с.17), копіями свідоцтв про право на спадщину (а.с. 18, 19), копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_6 (а.с.20), ОСОБА_5 (а.с.20), ОСОБА_7О (а.с.28), ОСОБА_10 (а.с. 28), копією записів в домовій книзі ( а.с. 21-26), копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 (а.с. 31), копією свідоцтва про шлюб (а.с.32). копією заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_10 (а.с.29).

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися щодо укладення між ними договору купівлі-продажу будинку, домовилися про ціну купівлі - п'ять тисяч гривень. На підтвердження досягнутої між нами домовленості ОСОБА_3 передала позивачам ключі від будинку, а вони віддали їй договірну суму - кошти у сумі п'ять тисяч гривень. На підтвердження досягнутої домовленості та передачі коштів у червні 2005 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 розписку (а.с.14). Однак до цього часу відповідач ОСОБА_3 не оформила свої права на спадщину, і тому договір купівлі-продажу з нею позивачі укласти не можуть, у зв’язку з чим вимушені звернутися до суду для вирішення питання про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п.9 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 16 ЦК України також передбачає такий спосіб захисту права особи, як “визнання права”.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що факти, викладені позивачами в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, підтверджені письмовими доказами, сумніву у їх достовірності суд не має, визнання права власності на нерухоме майно не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, а тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню. Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі, представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 16, 81, 328, 344 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 81, 127, 200, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2, право спільної сумісної власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою Луганська область, смт Новоайдар, вулиця Великий шлях, буд. 16, у складі якого: житловий будинок загальною площею - 37,40 кв.м., житловою площею - 29,80 кв. м, господарські та побутові споруди – 42,60.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О. М. Іванова