Постанова № 72549114, 03.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 397/42/18

провадження № 22-ц/781/596/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Черненко В.В.

суддів - Гайсюка О.В., Голованя А.М.

за участю секретаря - Гончар В.В.

учасники справи: без участі учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року, суддя Отян О.В., про відмову у відкритті провадження, за позовною заявою ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представник ОСОБА_1 направив до суду заяву в якій просив справу слухати без участі позивача і представника. Апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі.

Справа розглядалась за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що в провадженні судді Олександрівського районного суду Отян О.В. знаходилася справа за адміністративним позовом №397/894/17 ОСОБА_1, в якому остання в тому числі просила стягнути з Михайлівської сільської ради Олександрівського району на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2016 року по 13.11.2017 року у сумі 43575,82 грн.

13.12.2017 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області винесено постанову по справі №397/894/17 про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

У зв’язку з цим представниками позивача на вказану постанову було подано апеляційну скаргу та 04.01.2018 року за вих. №79/2018 справу було направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто є тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, у якій вже ухвалене рішення, але воно не набрало законної сили та знаходиться на стадії апеляційного розгляду, то необхідно відмовити у відкритті провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1В звернулась з позовом до Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свій позов тим, що постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2017 у справі №397/1154/16-а залишеним без змін , ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року визнано протиправним та скасовано рішення позачергової сесії Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області сьомого скликання №97 від 25.08.2016 року та поновлено повноваження ОСОБА_1 на посаді сільського голови Михайлівської сільської раді Олександрівського району Кіровоградської області сьомого скликання.

ОСОБА_1В зазначила, що відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки при укладенні судом рішення у справі №397/1154/16-а питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не ставилося то є всі підстави для стягнення з Михайлівської сільської ради за період вимушеного прогулу , за період з 25.08.2016 року по 23.05.2017 року.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали, яка оскаржується, зазначив , що в провадженні Олександрівського районного суду знаходилася справа за адміністративним позовом №397/894/17 ОСОБА_1, в якому остання в тому числі просила стягнути з Михайлівської сільської ради Олександрівського району на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2016 року по 13.11.2017 року у сумі 43575,82 грн.

13.12.2017 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області винесено постанову по справі №397/894/17 про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Представниками позивача на вказану постанову було подано апеляційну скаргу та 04.01.2018 року за вих. №79/2018 справу було направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновки , що суд першої інстанції при підготовці справи до розгляду не звернув увагу, що позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв’язку з тим, що постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.05.2017 у справі №397/1154/16-а , залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року визнано протиправним та скасовано рішення позачергової сесії Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області сьомого скликання №97 від 25.08.2016 року та поновлено повноваження ОСОБА_1 на посаді сільського голови Михайлівської сільської раді Олександрівського району Кіровоградської області сьомого скликання.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2016 року по 23.05.2017 року становить 34432,32 грн.

В той час, як суд першої інстанції зазначає, що в провадженні суду першої інстанції знаходиться справа з такими ж позовними вимогами і з тими ж учасниками процесу і посилається на провадження Олександрівського районного суду за адміністративним позовом №397/894/17 ОСОБА_1, в якому остання в тому числі просила стягнути з Михайлівської сільської ради Олександрівського району на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2016 року по 13.11.2017 року у сумі 43575,82 грн.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що підстави звернення до суду у позивача по справі №397/894/17 відрізняється, від справи №397/1154/16-а, оскільки у справі №397/894/17 позивач ставить питання про скасування суб’єкта владних повноважень, а саме рішення позачергової сесії сьомого скликання Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області №179 від 08.06.2017 року «Про оголошення недовіри та дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1В.». Просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2016 року по 13.11.2017 року в сумі 43575,82 грн.

Встановлені обставини свідчать , що зазначені справи мають різний предмет оскарження і різні суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно в даному випадку застосування п. 3 ч.1 ст. 186 ЦПК України є помилковим.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права, що як наслідок вплинуло на висновки суду, які не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п.4. ч. 1 статті 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду , що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суд першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права , які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 року – скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 03.03.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: