Рішення № 72548997, 02.03.2018, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа №402/1432/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"02" березня 2018 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді: Ясінського Л.Ю.

при секретарі: Кашнікову І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПрАТ " Страхова група ТАС" про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо - транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПрАТ " Страхова група ТАС" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В поданій до суду заяві посилався на те, що 03 січня 2017 року о 22 годині 30 хвилин, відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-2109 д.н. НОМЕР_1 по вул.Дерев"янка в м.Умані Черкаської області, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху перед початком руху та буль-якою зміною напрямку руху, не переконався що це буде безпечно, порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

За наслідками вказаного, відносно відповідача ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2017 року відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2017 року постанову Уманського міськрайонного суду залишено без змін.

Після дорожньо -транспортної пригоди ОСОБА_1 звернувся до Страхової групи "ТАС" із заявою про страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в даній страховій компанії.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що матеріальні збитки, заподіяні в результаті ДТП, складають 280 055 грн. 88 копійок, з яких 95000 грн. частково було йому відшкодовано ПрАТ "Страхова група ТАС".

Відповідно до звіту № 30/01-164 від 30.01.2017 року про оцінку автомобіля НОМЕР_3, розмір завданих матеріальних збитків ОСОБА_1 складає 280 055 грн. 88 копійок.

На відновлення технічного стану належного ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди він витратив кошти в сумі 251 561, 5 гривень.

Вважає, що решта суми 156 561 грн. 50 копійок має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2

Крім того, позивач зазначає. що внаслідок ДТП йому було спричинено тілесні ушкодження, а саме: у вигляді закритої черепно-мозгової травми, внаслідок чого змушений був амбулаторно лікуватись, на що ним було потрачено кошти в розмірі 1174 грн. 08 копійок на придбання ліків.

В поданій до суду позовній заяві просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 156 561,5 грн. та 1174, 08 грн. на відшкодування витрат на лікування, а також понесені витрати за проведення експертної оцінки колісного транспортного засобу в розмірі 1000 грн. та зі сплати судового збору в розмірі 1587 грн. 36 коп.

Позивачем ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 було направлено листа з пропозицією про добровільне відшкодування завданих збитків, але останній не до даного часу збитків не відшкодував.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року відкрито провадження в даній справі, 12 січня 2018 року винесено ухвалу про поновлення строку підготовчого засідання з призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву та жодні клопотання до суду не подавав.

Позивач в судове засідання не з"явився, направив до суду заяву в якій повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини та просить розглядати справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, причину своєї неявки суду не повідомив.

З огляду на неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, згоду позивача, суд, керуючись ст.280 ЦПК України приходить до висновку про необхідність ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, заяв та клопотань на адресу суду не надсилав, причину своєї неявки суду не надав.

Суд дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 січня 2017 року о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-2109 д.н. НОМЕР_1 по вул.Дерев"янка в м.Умані, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху перед початком руху та буль-якою зміною напрямку руху, не переконався що це буде безпечно, порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження .

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2017 року відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП (а.с.11-14). Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2017 року постанову Уманського міськрайонного суду залишено без змін (а.с.16-18).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає, доведеними обставини щодо вчиненні відповідних дій відповідачем ОСОБА_2

Після дорожньо -транспортної пригоди ОСОБА_1 звернувся до Страхової групи "ТАС" із заявою про страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в даній страховій компанії (а.с.29-34).

В порядку, визначеному ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, позивачу ОСОБА_1 страховою групою "ТАС" частково було відшкодовано шкоду, завдану внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 95000 грн.(а.с.30).

Відповідно до звіту № 30/01-164 від 30.01.2017 року про оцінку автомобіля НОМЕР_3, розмір завданих матеріальних збитків ОСОБА_1 складає 280 055 грн. 88 копійок (а.с.35-51)

На відновлення технічного стану належного ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди, він витратив кошти в сумі 251 561, 5 гривень ( а.с.21-22).

Різниця невідшкодованих витрат понесених позивачем на ремонт автомобіля складає 156 561 грн. 50 копійок, (251 561,5 грн. розмір понесених витрат позивачем на ремонт автомобіля - 95000 грн. відшкодовані кошти страховою компанією) та має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2

Також позивачем було понесено витрати на лікування, внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих при ДТП, що підтверджується чеками придбаних ліків (а.с. 26-27) та довідкою Благовіщенської районної центральної лікарні ( а.с. 28).

Судом встановлено, що в добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 не здійснює відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивачу ОСОБА_1 Позивачем ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 було направлено листа з пропозицією про добровільне відшкодування завданих збитків, але з боку відповідача ніяких дій не було проведено. (а.с.23-24).

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи зі змісту п. 4 вищезазначеної Постанови, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п. 11 вищевказаної Постанови, зазначено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.

З моменту, коли сталася ДТП у позивачів виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Аналогічні правові позиції висловлені колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16, відповідно до яких зазначено, що право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди виникає з моменту, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 є особою, яка на час ДТП володіла транспортним засобом на відповідній правовій підставі, саме на нього покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкоджень транспортного засобу.

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підялягає стягненню:

- на відшкодування завданих збитків, понесених на ремонт автомобіля 156561,5 грн.

- сплачені позивачем кошти в розмірі 1000 грн. на користь суб'єкта оціночної діяльності (а.с. 18).

- витрати понесені на придбання ліків в розмірі 1174,08 грн.

Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягають відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 1587 грн. 36 коп. по сплаті судового збору ( а.с.1).

Керуючись ст. ст. 264, 265,280 ЦПК України, ст.1166,1167, ст.1187, ст.1188 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 158 735 грн. 58 коп. на відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 1587 грн. 36 коп. понесених витрат на оплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_3