Постанова № 72548994, 02.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1058/18

Номер справи місцевого суду: 522/17888/15-ц

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т. С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2017 року,

встановила:

31.08.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила суд стягнути з ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 24 255 грн., вартість судової будівельно-технічної експертизи по визначенню реальної вартості виконання ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого залиттям квартири у розмірі 3 500,00 грн., витрати за оренду квартири, що складають 15 000 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті неправильної установки та неякісної герметизації піддона душової кабіни, встановленої відповідачем у сусідній квартирі НОМЕР_1, відбулося замокання стін у належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, що призвело до утворення на стінах грибка відшарування зовнішнього оздоблення стін, замикання електропроводки і спрацювання автоматів захисту. Крім того у зв'язку з неможливістю проживання у зазначеній квартирі через вологість та сирість, які виникли в результатів постійних заливів, ОСОБА_2 була змушена протягом трьох місяців орендувати для своєї сім'ї аналогічну квартиру, вартість оренди якої склала 15000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 з посиланням на ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України, спросила стягнути з відповідача на свою користь задану майнову та моральну шкоду.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 24 255,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., вартість судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3 500,00 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1 038,40 грн. В задоволенні іншої частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заявлених ОСОБА_2 позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що акти, складені комісією ОСББ «Середньофонтанський 19-6» 06.08.2015 року та 07.08.2015 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки складені не експертами або фахівцями у відповідній галузі, містять лише припущення щодо даної ситуації та не містить доказів спричинення шкоди безпосередньо саме ОСОБА_3 Також звертає увагу на те, що належним та допустимим доказом у даній справі щодо встановлення причини замокання стіни у квартирі позивача, може бути виключно проведення відповідної судової будівельно-технічної експертизи, в якій експерт надав би висновок про причини, які призвели до замокання стіни у квартирі позивача та було б доведено чи спростовано причинний зв'язок між встановленою ОСОБА_3 душовою кабінкою та замоканням стіни у квартирі позивача, але вищевказану експертизу судом не призначено, вищевказані факти іншими належними та допустимими доказами під час судового розгляду не встановлено. Крім того ОСОБА_4 вважає, що експертний висновок №491 судової будівельно-технічної експертизи, складений 09.11.2015 року не може братись до уваги, оскільки він лише встановлює розмір ремонтно- відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок систематичного залиття квартири №67, та не встановлює причини даного залиття, та його період. Також не підтверджені належними доказами моральні страждання позивача, не зазначено в чому полягали страждання, та не доведено що саме ці страждання позивач понесла внаслідок саме події замокання стіни у її квартирі саме з вини ОСОБА_3 У зв'язку з не доведеністю вини відповідача, також необґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 судових витрат на проведення експертизи та сплату судового збору.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову ніким не оскаржено, а тому колегія висновки суду в цій частині не перевіряє.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2, на підставі Договору дарування від 27.12.2013 року (НОМЕР_2), посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В.

У квартирі (спальні) позивача спостерігалося замокання стіни, яка межує з сусідньої квартирою. 06.08.2015 року комісією ОСББ «Середньофонтанський 19-Б», в складі: головного інженера ОСОБА_6, слюсаря-сантехніка ОСОБА_7, робочого ОСОБА_8 в ході обстеження квартир 67, 68, 55, було встановлено, що в НОМЕР_1, власницею якої є відповідач, встановлена душова кабіна з порушенням будівельних норм. В результаті неправильної установки та неякісної герметизації піддона душової кабіни протягом тривалого періоду відбувалось затікання води між стіною і краєм душового піддону. В результаті даного протікання відбулося замокання стін кв. 67 та кв. 55. В свою чергу це призвело до утворення на стінах грибка та відшарування зовнішнього оздоблення стін.

07.08.2015 року комісією ОСББ «Середньофонтанський 19-Б», в складі: головного інженера ОСОБА_6, слюсаря-сантехніка ОСОБА_7, робочого ОСОБА_8 був складений акт про те, що в результаті обстеження кв. 67 комісією було встановлено, що підрозеткові дози в спальні знаходяться в вологому стані, що призводить до замикання електропроводки і спрацювання автоматів захисту. Це відбувається через постійне замокання стіни, суміжної з НОМЕР_1.

Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно з статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилом ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Згідно з ч. 3 ст.156 Житлового кодексу України власник квартири та члени його сім'ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Відповідно до ст. ст. 322, 323 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 151 ЖК Української PCP та п. 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власник зобов'язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів до їх усунення.

Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом.

Таким чином володіння на правах власності квартирою створює для відповідача певні зобов'язання щодо забезпечення його схоронності, належного догляду, справності всіх мереж та комунікацій.

Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із використанням належного йому майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до даного випадку, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому

Відповідно до роз'яснень, які дані у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 08.07.94 pоку, № 11 від 30.09.94 pоку, № 15 від 25.05.98 pоку, № 9 від 24.10.03 року, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

З метою встановлення реальної вартості виконання ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого залиттям квартири за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси була призначена судова експертиза.

В експертному висновку №491 судової будівельно-технічної експертизи, складеному 09.11.2015 року експертом ТОВ «ІНЮГ-Експертиза» зазначено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок систематичного залиття квартири АДРЕСА_4, становить 24 255 грн.

Відповідач по справі відмовляється відшкодовувати заподіяний збиток, такими діями позивач вважає, що їй заподіяна матеріальна шкода.

У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, районний суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в розмірі 24 255,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін власником квартири НОМЕР_1 у житловому будинку АДРЕСА_5 є ОСОБА_3, тому завдані матеріальні збитки підлягають стягненню з власника квартири.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. На підставі ч.2 даної норми ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї чи близьких родичів; а також, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно ст. 23 ч.3 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. Як регламентує ч.4 вказаної статті ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з вище наведеного суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на оренду квартири у розмірі 15 000,00 грн., так як нею не було належним чином обґрунтована неможливість проживання у квартирі, що їй належить, а також не обґрунтований період оренди квартири.

Крім того, позивачем в процесі розгляду справи, з метою забезпечення доказування по справі було сплачено 3 500,00 гривень за проведення експертного дослідження та надання висновку, судовий збір у розмірі 1 038,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, на підставі наведеного, суд вважав за можливе позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду завдану залиттям квартири у розмірі 24 255,00 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 1 038,4 гривень, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3 500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн., у задоволені решти позовних вимог відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги, що акти, складені комісією ОСББ «Середньофонтанський 19-6» 06.08.2015 року та 07.08.2015 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки складені не експертами або фахівцями у відповідній галузі, містять лише припущення щодо даної ситуації та не містить доказів спричинення шкоди безпосередньо саме ОСОБА_3, є необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою Додатком 4 до цих Правил.

В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік):прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).

Отже, оскільки акти (а.с.11,12), відповідають Правилам утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, то вони є належними та допустимими доказами в даній справі.

Крім того колегія суддів зазначає, що з огляду на ч. 2 ст.1166 ЦК України, саме на завдавачеві шкоди - відповідачеві, лежить тягар доведення, того що шкоди завдано не з його вини. Проте відповідач належних та допустимих доказів, щодо відсутності вини у заподіяні шкоди.

Послання апелянта на відсутність належних доказів, що страждання позивач понесла внаслідок саме події замокання стіни у її квартирі саме з вини ОСОБА_3, є необґрунтованими оскільки такі вимоги є похідними з вимог про відшкодування завданої шкоди, наявність яких встановлено в судовому засіданні.

Отже, доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.7, 367 - 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02.03.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева