Постанова № 72548543, 28.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3138/18

Номер справи місцевого суду: 520/3689/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Південний», Голови правління Акціонерного банку «Південний» ОСОБА_3 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористану відпустку та лікарняний, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 14.12.2017 року,

встановила:

01.04.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом в якому просила суд скасувати наказ АБ «Південний» №200-к-рс від 22.02.2016 року «Про звільнення за систематичне невиконання покладених обов'язків» та наказ №229-к-рс від 25.02.2016 року, поновити її на роботі на посаді начальника відділення №15-38 АБ «Південний», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду 50000 грн. та стягнути нараховану але не виплачену компенсацію за невикористану відпустку та лікарняний у розмірі 51025,61 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона, працюючи на посаді начальника відділення №15-38 АБ «Південний», не вчиняла систематичних невиконань без поважних причин обов'язків покладених на неї, дисциплінарних стягнень до неї не застосовувалося, а тому вважає зазначені накази незаконними, що спричинило їй моральну шкоду, при цьому після звільнення вона не може отримати нараховані їй відпустку та лікарняні.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 14.12.2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що обставини викладені в акті за 19.02.2016 року та на підставі яких ОСОБА_2 було звільнено, були викладені в документах складених за результатами перевірок в період з 06.01.2016 року по 14.01.2016 року та 12.02.2016 року, за результатами яких ОСОБА_2 було оголошено догану та переведено на іншу посаду, а отже двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те ж порушення. Крім того до справи витребувані документи не були надані у повному обсязі. Також ОСОБА_5 вважає, що акти про відсутність на робочому місце не обґрунтовані, так як складені у період з 13 години по 14 годину, що за загальним правилом є обідньою перервою, неробочим часом(часом на відпочинок). Крім того, у наказі про звільнення від 22.02.2016 року зазначено, що ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з наказом, та складено акт про відмову від ознайомлення з наказом, при цьому, як свідчать фактичні обставини по справі, що підтверджується належними доказами, ОСОБА_2 22.02.2016 року перебувала на лікарняному, а отже, її не могли ознайомлювати з наказом про звільнення та не могла відмовитись від ознайомлення з ним.

Представник апелянта - адвокат ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, крім того вказав, що позивач не могла підписати довідку про ознайомлення з наказом про звільнення та актом перевірки, оскільки в цей час перебувала на лікарняному, а також що рішення суду не містить належних доводів відхилення позову, а лише дублює заперечення на позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, подав відзив на апеляційну скаргу та підтримав його доводи в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01.04.1997 року позивач прийнята на роботу до Акціонерного банку «Південний» Наказом № 53-к на посаду економіста 2-ої категорії.

В подальшому з 01.01.2015 року позивача призначено начальником відділення № 15-38 згідно Наказу № 767-к від 29.12.2014 року.

Згідно ст.12 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи, зокрема наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України.

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що національний банк виконує такі функції, зокрема встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

Згідно ст.56 Закону України «Про Національний банк України», національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Отже відповідач як юридична особа, яка здійснює банківську діяльність на підставі банківської діяльності, з одного боку підпадає під банківський нагляд з боку НБУ та регламентує свою діяльність на підставі нормативно-правових актів НБУ, а з іншого боку - повинна забезпечити наявність належної організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг.

Стаття 21 КЗпП України, встановлює трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином між позивачем та відповідачем АБ «Південний» укладено трудовий договір, який зобов'язував обидві сторони, зокрема, дотримуватися певних норм та правил.

Згідно п.1.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року №254, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. При цьому, операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Пунктом 1.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року №254, закріплено, що відповідальний виконавець - працівник банку, який відповідно до його службових обов'язків та/або розпорядження керівництва банку має повноваження виконувати певні операції та несе відповідальність за їх належне виконання.

Відповідно до пп.2.1. і 2.2. Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року №254, операції банків виконують відповідні працівники банку, яким надане право відповідального виконавця, а саме доручено оформляти та підписувати документи за визначеними операціями або контролювати правильність оформлення документів та відображення їх в обліку; або технологічно виконувати визначені операційні процедури незалежно від того, у якому структурному підрозділі банку вони працюють. При цьому повноваження та відповідальність працівників банку щодо виконання ними функціональних обов'язків визначаються внутрішніми документами банку та посадовими інструкціями.

У разі надання працівнику банку прав відповідального виконавця конкретні обов'язки і відповідальність мають визначатися у посадовій інструкції, що складається в письмовій формі. У посадовій інструкції передбачається перелік операцій та основних завдань, які має здійснювати відповідальний виконавець, його технологічні зв'язки з іншими працівниками та підрозділами банку. Посадові інструкції за поданням керівника відповідного підрозділу затверджуються керівником банку або уповноваженою ним особою. Кожний відповідальний виконавець має ознайомитися із своєю посадовою інструкцією під розпис.

З позивачем було підписано Посадову інструкцію начальника відділення № 38 за адресою м. Одеса, пров.Сабанський, 2, затвердженою Головою Правління АБ «Південний» 03.01.2012 року (т.1 а.с.240).

Відповідно до п. 1.3. Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення в своїй роботі керується чинними законодавчими актами України, нормативними та інструктивними документами НБУ, приказами та розпорядженнями Голови Правління АБ «Південний», Положенням про відділення, Положенням про здійснення операційної роботи, про здійснення касової роботи в Акціонерному банку «Південний», Положенням про облікову політику банку та цією посадовою інструкцією.

Згідно п.2.2. Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення здійснює керівництво та контроль за діяльністю відділення.

Пунктом 2.9. Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення здійснює контроль за виконанням посадових інструкцій співробітниками відділення.

Відповідно до п. 2.11-2.12 Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення організовує роботу з юридичними та фізичними особами у відділенні відповідно до вимог нормативних документів НБУ, Положень Головного Банку, Положення про відділення, та контролює своєчасність, правильність та законність здійснених операцій.

Згідно пп. 2.27,2.27.9 Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення здійснює контроль правильності відкриття та обслуговування поточних, депозитних, поточних рахунків, операції по яким здійснюються з використанням спеціальних платіжних інструментів (платіжною картою) фізичними особами в національній та іноземній валюті відповідно до вимог нормативних та інструктивних документів НБУ, приказів (розпоряджень, положень, та т.п.), затверджених Акціонерним банком «Південний», і контролює своєчасність, правильність та законність здійснених операцій з відкриття та обслуговування поточних (у тому числі з використанням спеціальних платіжних інструментів), депозитних рахунків фізичних осіб в національній та іноземній валюті.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачу в силу займаної посади та її високому рівню кваліфікації належало певне коло обов'язків, і безпосередньо контроль за роботою підлеглих працівників, дотримання діючих нормативів НБУ у роботі відділення та належне керівництво.

В той же час, 14.01.2016 року на підставі розпорядження Голови Правління про проведення перевірки з питань дотримання співробітниками відділень вимог нормативно правових актів НБУ, внутрішніх положень та процедур АБ «Південний» щодо організації касової роботи, забезпечення схоронності цінностей і дотримання касової дисципліни від 06.01.2016 року працівниками банку в відділенні № 15-38, розташованого у м. Одеса, провулок Сабанський, 2, була проведена перевірка організації касової роботи, забезпечення схоронності цінностей і дотримання касової дисципліни працівниками відділення та ревізія цінностей в сховищі відділення (т.2 а.с.3).

Проведеною перевіркою виявлені суттєві порушення діючого законодавства України, що в подальшому стало підставою для звільнення завідуючої каси відділення № 15-38 ОСОБА_6 на підставі п.2ч.1 ст.41 КЗпП України за втратою довіри.

За фактом виявлених порушень у роботі відділення, зокрема, але не виключно виявлення готівкових коштів поза зоною броньованого сертифікованого касового вузлу, виявлення касових документів не підписаних клієнтами банку, тощо, позивачу запропоновано надати пояснення, які вона відмовилась надати пояснення, про що свідчить Акт від 25.01.2016 року.

25.01.2016 року позивачу оголошено догану Наказом № 79-к-рс. Цей Наказ позивач відмовилася підписувати, про що свідчить Акт від 25.01.2016 року.

В подальшому за виявленою інформацією щодо наявних порушень, проведено службове розслідування, у період якого позивач не надала пояснень.

В матеріалах справи наявні акти від 15.02.2016 року, 16.02.2016 року, 17.02.2016 року, 18.02.2016 року, 19.02.2016 року, 22.02.2016 року щодо прогулів позивача в період з 15.02.2016 року по 22.02.2016 року, оскільки вона не повідомляла керівництво відповідача про свою непрацездатність (т.1 а.с.245-255).

Згідно ст.40ч.1п.3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

22.02.2016 року на підставі Наказу № 200-к-рс позивача звільнено за систематичне невиконання посадових обов'язків, на підставі ст.40ч.1п.3 КЗпП України про що її повідомлено та ознайомлено під розпис.

25.02.2016 року позивач надала до АБ «Південний» листок непрацездатності відповідно до якого було внесені відповідні зміни до Наказу № 200-к-рс.

За результатом проведення службового розслідування також було звільнено ряд осіб, які безпосередньо підпорядковувались позивачу, як начальнику відділення, на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України в результаті втрати довіри до співробітників в якості співробітників, що безпосередньо обслуговують грошові кошти та є матеріально відповідальними особами, що обумовлює неможливість виконання такими співробітниками трудових обов'язків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено з посади законно, а тому у задоволенні позовних вимог про скасування наказів, поновлення її на роботі на посаді начальника відділення №15-38 АБ «Південний», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди 50000 грн. відмовив.

Інші доводи сторони позивача, що позивач не отримувала доган та стягнень, не спростовують висновків суду, а доводи що на неї вчинявся постійний психологічний тиск з боку керівництва Банка не підтверджені матеріалами справи, тому суд до них ставився критично.

Щодо позовних вимог про нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористану відпустку та лікарняний у розмірі 51025,61 грн., суд зазначив, що з наданої стороною позивача виписки за особистим рахунком позивача (т.1 а.с.123,125), вбачається наявність грошових коштів у сумі 51025,61 грн. які нараховані їй у зв'язку зі звільненням з роботи. Доказів блокування банківської картки чи не допуску позивача до відділень банку з метою зняття вказаних коштів стороною позивача не доведено, а тому у задоволенні цієї вимоги суд також відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що витребувані документи щодо матеріалів перевірки не були надані у повному обсязі, не впливають на правильність висновків суду, а тому колегія їх відхиляє.

Доводи представника позивача, що ОСОБА_2 не могла підписати довідку про ознайомлення з наказом про звільнення та актом перевірки, оскільки в цей час перебувала на лікарняному, є надуманими, оскільки знаходження особи на лікарняному не виключає можливості ознайомлення з документами та проставлені на них власного підпису. Колегія суддів зауважує, що клопотання про призначення судової експертизи з приводу встановлення належності підпису позивачу адвокат ОСОБА_4 не заявляв, як в ході розгляду справи в суді першої так і апеляційної інстанції.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_2 жодного разу не вказувала на відсутність своєї поінформованості щодо трудового розпорядку в Банку.

Окрім того, відповідно до п. 2.1. Посадової інструкції начальника відділення № 38, ОСОБА_2 зобов'язалась виконувати правила внутрішнього розпорядку (банк працює за п'ятиденною робочою неділею з двома вихідними днями, початок роботи з 9-00, закінчення роботи 18-00), встановленого в банку, правила та норми охорони праці та техніки безпеки (т. 1 а.с. 240).

Щодо часу складання актів, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, кожен акт складався колегіально співробітниками Банку, які на відміну від ОСОБА_2 були присутніми на роботі, тим самим були позбавлені можливості раніше у письмовому вигляді констатувати факт відсутності іншого працівника на робочому місце, не інакше як в обідню перерву.

Доводи представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4, щодо відсутності відображення в Акті службового розслідування від 19.02.2016 року порушень вчинених його довірителькою - в повній мірі спростовується наявними в справі документами (т. 2 а.с. 6-7).

Доводи апеляційної скарги щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за одне й те ж порушення спростовуються наступним.

Судом належним чином було оцінено ту обставину, що ОСОБА_2, будучи працівником фінансової установи, була відповідальним виконавцем з певними контролюючими обов'язками.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.03.2003 року №254, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. При цьому, операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року №254, відповідальний виконавець - працівник банку, який відповідно до його службових обов'язків та/або розпорядження керівництва банку має повноваження виконувати певні операції та несе відповідальність за їх належне виконання.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Постанови Правління НБУ «Пре затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року №254, операції банків виконують відповідні працівники банку, яким надане право відповідального виконавця, а саме доручено оформляти та підписувати документи за визначеними операціями або контролювати правильність оформлення документів та відображення їх в обліку; або технологічно виконувати визначені операційні процедури незалежно від того, у якому структурному підрозділі банку вони працюють. При цьому повноваження та відповідальність працівників банку щодо виконання ними функціональних обов'язків визначаються внутрішніми документами банку та посадовими інструкціями.

У разі надання працівнику банку прав відповідального виконавця конкретні обов'язки і відповідальність мають визначатися у посадовій інструкції, що складається в письмовій формі. У посадовій інструкції передбачається перелік операцій та основних завдань, які має здійснювати відповідальний виконавець, його технологічні зв'язки з іншими працівниками та підрозділами банку Посадові інструкції за поданням керівника відповідного підрозділу затверджується керівником банку або уповноваженою ним особою. Кожний відповідальний виконавець має ознайомитися із своєю посадовою інструкцією під розпис.

Так, відповідаю до п. 1.3. Посадової інструкції начальника відділення №38, начальник відділення в своїй роботі керується чинними законодавчими актами України, нормативними та інструктивними документами НБУ, приказами та розпорядженнями Голови Правління АБ «Південний», Положенням про відділення, Положенням про здійснення операційної роботи, про здійснення касової роботи в АБ «Південний», Положенням про облікову політику банку та цією посадовою інструкцією.

Відповідно до п. 2.2. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення здійснює керівництво та контроль за діяльністю відділення.

Відповідно до п. 2.9. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення здійснює контроль за виконанням посадових інструкцій співробітниками відділення.

Відповідно до п. 2.11. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення організовує роботу з юридичними та фізичними особами у відділенні відповідно до вимог нормативних документів НБУ, Положень Головного Банку, Положення про відділення.

Відповідно до п. 2.12. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення контролює своєчасність, правильність та законність здійснених операцій.

Відповідно до п. 2.27. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення здійснює контроль правильності відкриття та обслуговування поточних, депозитних, поточних рахунків, операції по яким здійснюються з використанням спеціальних платіжних інструментів (платіжною картою) фізичними особами в національній та іноземній валюті відповідно до вимог нормативних та інструктивних документів НБУ, приказів (розпоряджень, положень, та т.п.), затверджених АБ «Південний».

Відповідно до п. 2.27.9. Посадової інструкції начальника відділення № 38, начальник відділення контролює своєчасність, правильність та законність здійснених операцій з відкриття та обслуговування поточних (у т.ч. з використанням спеціальних платіжних інструментів), депозитних рахунків фізичних осіб в національній та іноземній валюті.

В той же час, проведеним службовим розслідуванням виявлено цілу низку технологічних, нормативних та законодавчих порушень, які мали місце серед підлеглих ОСОБА_2.(т. 2 а.с. 21-28).

Твердження адвоката ОСОБА_4, що рішення суду не містить належних доводів відхилення позову, а лише дублює заперечення на позов, спростовуються текстом судового рішення в якому зазначено підстави відмови у позові, норми права та докази на підставі яких суд дійшов висновку про відмову у задоволені у позові з посиланням на аркуші справи, а наявність у тексті рішення суду заперечень на позов, на думку колегії суддів, є доцільним, оскільки такі заперечення знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи.

Отже, докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, зводяться до дублювання доводів позову, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що права позивача не порушено.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 14.12.2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.03.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева