Постанова № 72548362, 26.01.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13187/17

Провадження № 2-а/369/74/18

Рішення

іменем України

26.01.2018 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши одноособово у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірною дію Міністрства внутрішніх справ України, яка полягає у відмові ОСОБА_1, у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, а саме наявністю другої групи інвалідності, причиною якої являється захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС. Зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку з втратою працездатності, а саме наявність другої групи інвалідності, причиною якої являється захворювання, пов’язане з проходженням служби в ОВС в розмірі 266 000 (двісті шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп.

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач направив до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що первинний огляд заявника на МСЕК відбувся у 2004 році з установленням 60 % втрати працездатності від захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому НАСК «Оранта» 15.11.2004. Вдруге заявника було оглянуто на МСЕК 15.02.2016 з установленням 2-ї групи інвалідності та 70% втрати професійної працездатності від захворюваня «Гіпертонічна хвороба», пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Таким чином між первинним оглядом на МСЕК у 2004 р. та повторним - 15.02.2017 року пройшло 12 років, що перевищує передбачений п. 4 Порялку дворічний термін.

Ухвалою Ленінського Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2017 року відкрито скорочене провадження у справі у відповідності до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017. Відповідно до пункту 10 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження. Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, ч.5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 2. ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 10 розд. Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства(в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд зазначає, що на момент судового розгляду справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження за правилами, визначеними ч. 5 ст. 262, п. 4 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 09.02.2010 року серії С № 031187 (а.с.27).

У 2004 році за результатами первинного обстеження МСЕК позивачу встановлено 60% втрати працездатності пов'язаного з виконанням обов'язків військової служб из ЛНА на ЧАЕС та одночасно виплачено страхову суму НАСК «Оранта» 15.11.2004 за державним обов'язковим особистим страхуванням, що слідує з листа Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року (а.с.11). Факт виплати йому страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням у розмірі 5 100, 00 грн. у зв'язку з втратою 60% працездатності підтверджується довідкою НАСК «Оранта».(а.с. 12).

В січні 2016 року за результатами повторного обстеження МСЕК позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 10.02.2016, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0439931 від 15.02.2017 (а.с.10). Згідно вказаної довідки позивачу встановлено 70% втрати працездатності .

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою Міністерства внутрішніх справ України про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що позивач звільнений із служби в ОВС у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в ОВС та встановленням інвалідності ІІ групи.

22 березня 2016 Міністерством внутрішніх справ України листом від 22 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю правових підстав для її призначення, так як з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами пункту 4 Порядку №850 не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Позивачем було також направлено листи відповідачу від 17.06.2016, від 14.07.2016, від 06.09.2016, від 23.11.2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись із даною відмовою Міністерства внутрішніх справ України, позивач звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання пункту 2 розділу II „Прикінцевих положень" Закону України від 13.02.2015 № 208-УІП „Про внесення змін до статті 23 Закону України „Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 №850 „Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (надалі - Порядок №850), що набрала чинності 31.10.2015.

Отже, на момент встановлення позивачу 15.02.2016 за результатами повторного огляду МСЕК 70% втрати працездатності та з 10.02.2016 II групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок.

Таким чином, до спірних відносин належить застосувати норми даного Порядку №850.

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

З наведеного слідує, що єдиними юридичними фактами, з яким чинне законодавство пов'язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є первинне встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви позивачем не заперечувався факт виплати йому у 2004 році страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням у зв'язку з втратою 60% працездатності, встановленої за наслідками первинного огляду МСЕК.

Пунктом 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено, що повторний огляд позивача та встановлення йому ІІ групи інвалідності та 70 % втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язано з виконанням службових обов'язків, було проведено в період понад два роки від дати первинного огляду.

Відповідно до пункту 4 Порядку №850 виплату одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежено терміном 2 роки.

Як уже встановлено судом згідно наданих позивачем письмових доказів (довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія АГ №0001948 від 15.02.2016, до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0439931 від 15.02.2016, листа Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року з №15/2-954), первинний огляд МСЕК позивача з установленням відсотка втрати працездатності відбувся у 2004 року, а повторний - у січні 2017 року, що перевищує встановлений Порядком термін.

Таким чином, оскільки після первинного огляду МСЕК, за результатами якого позивачу встановлено 60% втрати працездатності та виплачено страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням, пройшло більше 2 років, правових підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до умов згаданого Порядку немає, так як право на доплату такої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, мають лише ті працівники міліції, яким вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності згідно рішення МСЕК встановлено під час повторного огляду, проведеного протягом двох років з моменту первинного огляду.

Як наслідок, Міністерством внутрішніх справ України 22.03.2016 правомірно відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги на підставі пункту 4 Порядку №850.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Згідно пункту 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Міністерством внутрішніх справ України 22.03.2016 правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю правових підстав для її призначення, заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу до задоволення не підлягають.

Керуючисьст. 19 Конституції України,Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», ст.ст.2,6, 8, 9, 19, 77, 139, 243-246, 260, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Суддя: Пінкевич Н.С.