Рішення № 72547508, 23.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2534/17

Провадження № 2/522/3415/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, процентів за користування рахунком та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення інфляційних збитків у сумі 277391,54 грн. та трьох процентів річних в сумі 30126,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання, та процентів за користування рахунком у сумі 210973,15 грн., що разом складає 518490,93 грн., а також про стягнення моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. (а.с. 2-7, 44-46).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що, по-перше, що за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24» 30.08.2013 р. було відкрито на її ім’я банківський картковий рахунок № 6762 4626 8060 8574 в ПАТ КБ «ПриватБанк»; по-друге, з невідомих їй причин з 13.01.2015 р. відповідачем було зупинено проведення та виконання платіжних доручень, а саме картка в системі «Приват24» значилась як заблокована та залишок коштів на рахунку становив 466330,74 грн.; і, по-третє, відповідно до роздруківок з додатку «Приват24» вбачалося, що подані нею заявки на розблокування її рахунку від 19.01.2015 р. та від 21.01.2015 р. були забраковані, у зв’язку з чим 29.01.2015 р. нею було подано заяву про закриття рахунку та видачу коштів з нього, але вимоги цієї заяви були відхилені відповідачем.

Також позивач зазначає, що, оскільки в подальшому відповідачем не було рахунок розблоковано, кошти з нього не видано, тому 10.03.2015 р. вона звернулася до суду з відповідною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», та рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/5682/15-ц від 15.06.2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р., було зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні банківським рахунком № 6762 4626 8060 8574 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів, належних ОСОБА_1 Проте відповідач досі не видав належні їй грошові кошти.

Позивач веде дану справу в суді через свого представника ОСОБА_2, який просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Відповідач не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про отримання ним судової повістки.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

За допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24» 30.08.2013 р. було відкрито на ім’я ОСОБА_1 банківський картковий рахунок № 6762 4626 8060 8574 в ПАТ КБ «ПриватБанк», залишок грошових коштів на якому становить 466330,75 грн., але починаючи з 13.01.2015 р. проведення операцій за цим рахунком заблоковано, тобто відносно цього рахунку з боку відповідача незаконно встановлено обмеження щодо користування грошовими коштами та здійснення витратних фінансових операцій за цим рахунком.

Подані ОСОБА_1 заявки на розблокування її рахунку від 19.01.2015 р. та від 21.01.2015 р. були безпідставно відхилені відповідачем.

Подану ОСОБА_1 заяву про закриття рахунку та видачу коштів з нього від 29.01.2015 р. також було безпідставно відхилено відповідачем.

Вказані обставини повністю підтверджуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/5682/15-ц від 15.06.2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р., яким зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні банківським рахунком № 6762 4626 8060 8574 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів, належних ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте відповідач досі не закрив банківський картковий рахунок № 6762 4626 8060 8574 та не видав належні ОСОБА_1 грошові кошти з цього рахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1066, ст. 1074 ЦК України за договором банківського рахунка банк не має права встановлювати не передбачені договором або законом обмеження права клієнта (володільця рахунка) розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд; обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків такого обмеження за рішенням суду або в інших встановлених законом випадках.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається у будь-який час, а залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п.2.6, п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підстав його заяви; за наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо).

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що з дня подання нею заяви до ПАТ КБ «ПриватБанк» про закриття рахунку № 6762 4626 8060 8574 та видачу з нього грошових коштів (29.01.2015 р.), у відповідача виникло зобов’язання видати залишок грошових коштів на рахунку.

Даний обов’язок, відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, є зобов’язанням, тобто правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України зобов’язання можуть виникати із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Вищевказане зобов’язання зводиться до повернення грошей, відтак, є грошовим зобов’язанням.

Таким чином, оскільки відповідач 29.01.2015 р. грошові кошти не повернув позивачу, то з 30.01.2015 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання цього грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат від суми боргу (466330,75 грн.) за час прострочення з лютого 2015 р. по лютий 2017 р. включно в розмірі 277391,54 грн. та трьох процентів річних від суми боргу (466330,75 грн.) за час прострочення з 30.01.2015 р. по 22.04.2017 р. включено у розмірі 30136,24 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценти вплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом на вимогу.

Договірні відносини між сторонами, згідно з якими відкрито банківський картковий рахунок № 6762 4626 8060 8574, регулюються діючим законодавством та Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєднався позивач.

Відповідно до п. 2.1.9. Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», банк не передбачив сплати процентів за відкритими банківськими картковими рахунками, а згідно а. 2.2. цих Умов та правил банком не надаються послуги по розміщенню вкладів на вимогу.

Отже, умови укладеного між сторонами договору не передбачають сплату процентів за користування банком грошовими коштами клієнта.

Крім того, суд вважає, що посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 11.03.2011 р. у справі № 3-13гс11 є безпідставним, оскільки ця постанова не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів (у розмірі облікової ставки НБУ) в сумі 210973,15 грн. на суму залишку грошових коштів на рахунку позивача.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред’явлення можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Також суд бере до уваги, що, по-перше, умови укладеного між сторонами договору, згідно з якими позивачу відкрито банківський картковий рахунок № 6762 4626 8060 8574, не передбачають відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язання; і, по-друге, положення глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності, не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов’язання.

Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Задовольняючи часткового позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3075,18 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

ОСОБА_3 Володимирівни задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження : 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, паспорт КМ576276, виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.02.2009 р.) інфляційні збитки у сумі 277391 (двісті сімдесят сім тисяч триста дев’яносто одна) грн. 54 коп. та три проценти річних у сумі 30136 (тридцять тисяч сто тридцять шість) грн. 24 грн., що разом становить 307517 (триста сім тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 78 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 3075 (три тисячі сімдесят п’ять) грн. 18 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А.Ільченко

23.02.18