Постанова № 72547011, 20.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/3418/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року № НОМЕР_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року задоволено заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «МАРО-МАКС» та ТОВ «МИГАРОН» не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані товариством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, у вказаних контрагентів відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарських операцій, зазначених у наданих товариством документах.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Индустриал Прогресс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 04 лютого 2016 року по 31 березня 2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 04 лютого 2016 року по 31 березня 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки № 205/15-32-14-15/4025430 від 09 червня 2017 року.

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період товариством допущено порушення норм податкового законодавства, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, ст. 1, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено зобов’язання з податку на додану вартість, на загальну суму 287 500,01 грн.

За наслідком виявлених порушень контролюючим органом складено та направлено товариству податкове повідомлення-рішення № 00115031415 від 20 червня 2017 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ, на загальну суму 359 375,00 грн. (287 500,00 грн. - за основним платежем, а також 71 875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встанволено, що на податкові зобов’язання позивача вплинули його господарські операції, які на думку контролюючого органу не мали реального характеру, з контрагентами ТОВ «МАРО-МАКС» та ТОВ «МИГАРОН».

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, 01 серпня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Мигарон» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду № 164, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 102-104).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 105-123).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 01 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду № 134/5, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 124-126).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 127-143).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 01 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду № 134/17, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 144-146).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 147-156).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 05 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду №1/31, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 157-159).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 160-170).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 07 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду №134/122, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 171-173).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 174-184).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 12 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду №134/118, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 185-187).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 188-197).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 12 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду №134/119, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 198-200).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 201-210).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 22 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду № 33/26, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 211-213).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 214-233).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 01 вересня 2016 року між ТОВ «Индустриал прогресс» (в особі підрядника) та ТОВ «Маро-Макс» (в особі субпідрядника) укладено договір субпідряду № 153/09, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи, обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисом і договірною ціною, погодженою сторонами (т. 1, а.с. 234-236).

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні документи: акт виконаних робіт, договірну ціну на виконання будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів про виконання робіт, локальний кошторис на будівельні матеріали, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання-передачі будівельних матеріалів, платіжні доручення (т. 1, а.с. 237-245, т. 2 а.с. 1-16).

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Між тим, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством послуг (робіт) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

Більш того, вищевказані договори узгоджуються з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу, у справах з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб’єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов’язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт виявлення відсутності певних основних засобів у контрагентів позивача, а також інформація про ризиковані господарські операції контрагентів позивача з третіми особами.

Колегія суддів вважає, що відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

При цьому, контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов’язку донарахування йому певних податкових зобов’язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправним оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складно 27 лютого 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1