Постанова № 72546873, 01.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12469/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Великодобронського сільського споживчого товариства на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 807/1369/17 за адміністративним позовом Великодобронського сільського споживчого товариства до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Великодобронське сільське споживче товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просило зобов’язати відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 209500.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідач протиправно відмовився прийняти рішення про списання наявного у нього податкового боргу на суму 209500.00 грн, оскільки стосовно такого податкового боргу минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Оскільки від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 травня 2006 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено перевірку господарської діяльності Великодоброньського сільського споживчого товариства, за результатами якої прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 червня 2006 року № 7118/400 на суму 209500.00 грн.

Не погодившись з вказаним вище рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 15 грудня 2006 року у справі № 7/405-2006 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2007 року позов Великодоброньського сільського споживчого товариства задоволено та скасовано згадане вище рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані рішення були оскаржені відповідачем в касаційному порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року їх скасовано та прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі вище вказаної постанови застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції були відновлені по картках особового рахунку позивача.

З метою стягнення з позивача податкового боргу Ужгродська міжрайонна державна податкова інспекції (правонаступником, якого є Головне управління ДФС у Закарпатській області) звернулася з відповідним позовом до суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року вказаний вище позов задоволено, стягнуто з Великодоброньського сільського споживчого товариства до державного бюджету податковий борг на суму 209500.00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року скасовано вказану постанову суду першої інстанції, а адміністративний позов залишено без розгляду, у зв’язку з пропущенням податковим органом строку звернення до суду.

Разом з тим необхідно зазначити, що наявна у позивача заборгованість обліковувалась у розмірі 174499.00 грн, оскільки така була частково погашена відповідно до поданої ним заяви від 27 лютого 2013 року № 6 шляхом проведення зарахування суми податку на додану вартість в рахунок вказаного податкового боргу.

12 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прийняти рішення про списання наявного у нього безнадійного податкового боргу на суму 209500.00 грн.

Листом відповідача від 11 жовтня 2017 року № 4648/10/07-16-17-00-16 позивачу було відмовлено в списанні вказаного вище безнадійного податкового боргу.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нараховане позивачу грошове зобов'язання відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій набуло статусу узгодженого лише з моменту набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до підпункту 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року № 577 (далі – Порядок) під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу п’ятого пункту 3.2. Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Аналогічні правові норми містилися також в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, яким регулювались спірні правовідносини до набрання чинності Податковим кодексом України.

Разом з тим слід зазначити, що як статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону від 06 липня 2005 року № 2747-15, так і статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-15 визначені правила преюдиції.

Так, відповідно до вказаних статей обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось вище ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року, постановленими у справі № 2a-4708/09/0770, встановлено, що стосовно наявного у Великодоброньського сільського споживчого товариства податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою у встановлений законом строк грошового зобов'язання, визначеного рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 червня 2006 року № 7118/400, минув встановлений Податковим кодексом України строк давності.

Отже цей податковий борг є безнадійним, а відповідно відповідач зобов'язаний був за результатами розгляду згаданої вище заяви позивача прийняти рішення про списання такого податкового боргу.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, як зазначалось вище, внаслідок часткової сплати позивачем 35000 грн в рахунок вказаного податкового боргу, такий борг обліковується за ним в сумі 174499.00 грн, а відтак підлягає списанню саме в такому розмірі, що є підставою для часткового задоволення позову.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великодобронського сільського споживчого товариства задовольнити частково.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 807/1369/17 та прийняти нову постанову, якою позов Великодобронського сільського споживчого товариства до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Закарпатській області списати Великодобронському сільському споживчому товариству податковий борг, який виник у нього у зв’язку з несплатою грошового зобов’язання згідно з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 червня 2006 року № 7118/400 на суму 174499.00 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3