Рішення № 72546582, 02.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4456/17

провадження № 2/361/376/18

02.02.2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСВ Практик” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСВ Практик” (далі – ТОВ “ОСВ Практик”, Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу за договором позики № 22/12 від 22 грудня 2015 року в розмірі 10000 грн., пеню в розмірі 1493 грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 794 грн. 80 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 168 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 22 грудня 2015 року між ТОВ “ОСВ Практик” і ОСОБА_4 (далі – Позичальник) був укладений договір позики № 22/12, за умовами якого Товариство надало відповідачу шляхом перерахування на картковий рахунок безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 10000 грн., яку Позичальник зобов’язувався повернути в строк не пізніше 31 грудня 2016 року. Проте своїх зобов’язань за цим договором не виконав, суму позики Товариству у визначений договором строк не повернув, тому крім основної суми боргу, відповідач ОСОБА_4 зобов’язаний згідно із п. 4.3 цього договору сплатити на користь Товариства пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати і три проценти річних від простроченої суми.

Представник позивача ТОВ “ОСВ Практик” ОСОБА_5 у суді позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 повторно у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем його проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з’явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між позивачем ТОВ “ОСВ Практик” та відповідачем ОСОБА_4, який з 02 червня 2015 року працював у Товаристві на посаді виконроба, був укладений договір позики № 22/12.

За умовами п. п. 1.1, 2.1, 2.2 цього договору позики Товариство надає Позичальнику безпроцентну фінансову допомогу (далі – позика) в розмірі 10000 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, яку ОСОБА_4 зобов’язувався повернути в строк не пізніше ніж до 31 грудня 2016 року.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_4 від позивача ТОВ “ОСВ Практик” згідно із договором позики грошових коштів у розмірі 10000 грн. підтверджується платіжним дорученням від 22 грудня 2015 року № 1111.

Наказом директора ТОВ “ОСВ Практик” від 21 червня 2016 року № 356 виконроба ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України через відсутність на робочому місці без поважних причин.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

У ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві.

Судом встановлено, що у порушення умов укладеного сторонами 22 грудня 2015 року договору позики № 22/12 та вимог закону відповідач ОСОБА_4 своїх зобов’язань за цим договором належним чином не виконав, у визначений договором строк до 31 грудня 2016 року суму позики в розмірі 10000 грн. позивачу ТОВ “ОСВ Практик” не повернув.

12 квітня 2017 року ТОВ “ОСВ Практик” направляло ОСОБА_4 претензію, у якій вимагало повернути суму боргу в розмірі 10000 грн. на розрахунковий рахунок Товариства до 30 квітня 2017 року. Проте дану вимогу відповідач не виконав, заборгованість за договором позики він так і не сплатив.

За змістом умов п. 4.3 договору позики у випадку несвоєчасного повернення позики, Позичальник зобов’язувався сплатити Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутої позики за кожен день прострочення.

За період з 01 січня по 24 липня 2017 року за прострочення відповідачем ОСОБА_4 виконання своїх зобов’язань за договором позики, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, Товариством нарахована пеня в розмірі 1493 грн. 42 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за вказаний вище період прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо повернення суми позики в розмірі 10000 грн., враховуючи встановлений індекс інфляції, Товариством нараховано інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 794 грн. 80 коп. та три проценти від простроченої суми в розмірі 168 грн.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що своїх зобов’язань за договором позики № 22/12 від 22 грудня 2015 року ОСОБА_4 не виконав, надану йому суму позики не повернув, суд дійшов висновку, що позов ТОВ “ОСВ Практик” є обґрунтованим та підлягає задоволенню у межах заявлених вимог і наданих позивачем доказів.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 223, 259, 263 – 265, 280, 284 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю “ОСВ Практик” суму боргу за договором позики № 22/12 від 22 грудня 2015 року в розмірі 10000 (десять тисяч) грн., пеню в розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 794 (сімсот дев’яносто чотири) грн. 80 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2018 року.

Суддя Дутчак І. М.