Рішення № 72546341, 02.03.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1928/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

секретар судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 18.10.2017 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.12.2015 року у розмірі 33059,44 гривень, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1600 гривень, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Позивач зазначив, що 25.12.2012 року уклав з відповідачем договір № б/н, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 900 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Однак позичальник належним чином не виконала зобов’язання, покладені на неї відповідно до вищезазначеного договору, у зв'язку з чим станом на 31.08.2017 року має заборгованість – 33059 гривень 44 копійки, яка складається з наступного:

- 448 гривень 87 копійок – заборгованість за кредитом;

- 26610 гривень 12 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3950 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією;

- 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина);

- 1550 гривень 45 копійок – штраф (процентна складова).

15.11.2017 року відповідач ОСОБА_2 надала заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначає, що з позовом вона не згодна з наступних підстав. Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на укладений договір між нею та банком № б/н від 25.12.2012 року, однак представником позивача не додано до позовної заяви цього договору, що необхідний для дослідження в судовому засіданні. Крім того, у додатках до позовної заяви є паспорт відповідача. Однак станом на 2012 рік він був недійсним, адже на той час їй вже виповнилось 62 роки, а в паспорт не вклеювали другу світлину, яку належно вклеювати у 45 років. Також ОСОБА_2 в поданих запереченнях на позовну заяву заявила про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з неї заборгованості за кредитом відповідно до ст. 267 ЦК України.

15.12.2017 року представником позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» були надані письмові пояснення на заперечення відповідача. З вказаних пояснень вбачається, що при оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, що підтверджує ознайомлення позичальника з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Відповідачем 25.12.2012 року було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Отже, враховуючи вищевикладене, анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Також, відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором, знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитом відповідач підтвердив факт укладення кредитного договору. Також, представник позивача зазначив, що по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, тощо. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленою ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк картки відповідача до останнього дня вересня 2016 року кредитування, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30.09.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 30.09.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, але на адресу суду від нього надійшло клопотання про те, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, у разі неявки відповідача проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, однак надала заяву, відповідно до якої просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

На підставі заяв позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні докази, встановивши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку:

25.12.2012 року ОСОБА_1 подала до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просила надати їй послуги у виді платіжної картки – «Універсальна».

Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змістом на сайті ПриватБанку.

Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, витяги з яких надані позивачем, передбачено терміни і поняття, права і обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, запевнення клієнта, відповідальність сторін, правила зміни умов та правил, додаткові положення, які включають строки та застереження, місце виконання та інші положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 634 ЦК України зазначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем ОСОБА_3 заборгованості за договором б/н від 25.12.2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 31.08.2017 року видно, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем виконувались неналежно, наслідком чого є заборгованість на загальну суму – 33059 гривень 44 копійок, яка складається з наступного: 448 гривень 87 копійок – заборгованість за кредитом; 26610 гривень 12 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3950 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 1550 гривень 45 копійок – штраф (процентна складова).

З актового запису про одруження № 159 від 29.12.1999 року, складеного Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що 29.12.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини – Василенко.

Відповідно актового запису про розірвання шлюбу № 35 від 07.04.2004 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04.12.2003 року.

12.11.2013 року Кілійським РС ГУДМС України в Одеській області позивачу було видано паспорт на прізвище – «Андрюшка» ОСОБА_5.

Дослідивши заперечення на позовну заяву, подані ОСОБА_2, суд вважає безпідставними посилання відповідача про ненадання позивачем до позовної заяви договору № б/н від 25.12.2012 року, укладеного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк». В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, поданій відповідачем 25.12.2012 року до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», своїм підписом вона підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Позивач при зверненні до суду надав завірені належним чином копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.12.2012 року, витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витягу з Умов та Правил надання банківських послуг.

Також, суд не може взяти до уваги посилання відповідача щодо недійсності її паспорту в момент укладання кредитного договору, адже ОСОБА_2 не надала жодних доказів на підтвердження зазначеного. Крім того, дослідивши копію паспорту, наданого позивачем до позовної заяви серії КМ 198086, судом встановлено, що його було видано 10.12.2003 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, на той момент відповідачу вже виповнилось п’ятдесят три роки, а отже її паспорт був дійсним на момент укладення договору, а саме 25.12.2012 року.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В даному випадку, цей строк охоплює період часу з 08.11.2015 року (останні 12 місяців, що передують даті пред'явлення позову) по 08.11.2016 рік (дата пред'явлення позову).

Таким чином, враховуючи те, що розмір пені та штрафів, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, у межах строку позовної давності, він становить 1200 гривень, оскільки згідно виписки, наданої позивачем додатково до пояснень, за вказаний період відповідачу нараховувались щомісяця по 100 гривень пені.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 448,87+26610,12+1200= 28258,99 гривень.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 1600 гривень судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № PROM5B755N від 25.09.2017 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1600 гривень, понесених позивачем при звернені до суду.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76-81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2012 року в розмірі 28258 гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) судові витрати, які складаються з 1600 гривень судового збору.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_6