Постанова № 72545400, 03.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2018 справа № 905/1502/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: При секретарі судового засідання:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з»явились ОСОБА_5 (адвокат), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3273 від 15.07.2009р. ОСОБА_6 (адвокат), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4943 від 27.12.2017, довіреність № 75 від 29.12.2017р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харківна рішення господарського суду Донецької області від20.12.2016 р. (повний текст складено та підписано 26.12.2016 р.) ухвалене в м. Харковіу справі за позовом№905/1502/15 (суддя Кротінова О.В.) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до відповідача: про Товариства з обмеженою відповаідальністю «СРЗ», м. Маріуполь, Донецька область розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003 р. та зобов»язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» повернути державне майно-цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Мінвстерства інфраструктури України В судовому засіданні 26.02.2018 р. оголошувалась перерва до 03.03.2018 р.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом №10-14-04161 від 17.08.2015 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь, Донецька область про розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р., укладений між Регіональнім відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ», на державне майно – цілісний майновий компдекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» повернути державне майно – цілісний майновий комплекс державного мідприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2, до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, вул. Гуданова, 18, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 13511245 (том 1, а.с. 3-7).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 (повний текст складено 21.10.2015р.) задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків. Розірвано договір оренди №1055/03 від 17.06.2003р. Повернуто державне майно – цілісний майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”, розташований за адресою: м.Маріуполь, пр. Адмірала Луніна 2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (87510, пр. Адмірала Луніна 2, м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 07589269) судові витрати у розмірі 2436,00 грн. (том 1, а.с.184-187).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. вищенаведене рішення господарського суду Донецької області залишено без змін (том 2, а.с. 105-108).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 14.03.2016р. та від 25.04.2016р. касаційні скарги у справі №905/1502/15 повернуто без розгляду (том 2, а.с.115-116, том 2, а.с.133-135).

12.05.2016р. на виконання вищевказаного рішення було видано відповідний наказ, з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 27.09.2016р. у справі №905/1502/15 (том 2, а.с.147).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. по справі №905/1502/15 залишено без змін (том 2, а.с.208-214).

У подальшому, 28.11.2016р. господарським судом Донецької області отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь Донецької області, №б/н б/д, у якій останній просить відновити строк подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 та прийняти до розгляду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 та за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 прийняти рішення, яким скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 3, а.с.49-53).

В обгрунтування заявник посилався на те, що має місце така нововиявлена обставина, як прийняття господарським судом Донецької області 13.06.2016р. рішення по справі №905/2191/15, яким відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь, про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди), завданих державі на суму 43270975,87 грн. на користь Державного бюджету України. Зазначеним рішенням було встановлено факт відсутності винних дій відповідача як обов’язкової частини складу цивільного правопорушення умов договору оренди державного майна як підстави для розірвання такого договору за рішенням суду згідно частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України №1055/03 від 17.06.2003р. Стверджує, що рішення господарського суду Донецької області №905/2191/15, що набрало чинності, в установленому порядку спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15.

Також, просив звернути увагу суду на набрання чинності 15.10.2014р. Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VII від 02.09.2014р., який має застосовуватись до спірних правовідносин, а також на розпорядження Кабінету міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., зупинення його дії 05.11.2014р. розпорядженням Кабінету міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., в подальшому визнання цих розпоряджень такими, що втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. та затвердження ним переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, наслідком чого є відсутність підстав для примушення відповідача до виконання необов’язкових для нього дій і застосовування негативних наслідків невиконання цих дій.

Проте, заявити про дану обставину, тобто про застосування до спірних правовідносин спеціальних положень ст.7 Закону №1669-VII відносно скасування орендної плати за користування державним майном, яке за висновками заявника виключає негативні наслідки невиконання дій у вигляді розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу позивача, під час розгляду господарським судом справи №905/1502/15 (19.08.2015р. - 20.10.2015р.) не було можливості, оскільки території, де з 14.04.2014р. здійснювалась терористична операція, не були затверджені.

08.12.2016р. представником відповідача із супровідним листом №б/н б/д до матеріалів справи долучено оригінали фіскального чеку №б/н від 26.11.2015р., опису вкладення у цінний лист, датований 26.11.2016р., транспортної накладної №4122686013 від 07.12.2016р., витяг з сайту “Укрпошта” “Відстеження пересилання поштових відправлень” від 06.12.2016р., витяг з сайту “DHL” “Відстеження відправлень DHL Express” від 08.12.2016р., а також копію рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. у справі №905/2191/15 (том 3, а.с. 60-71).

Рішенням господарського суду Донецької області 20.12.2016р. (суддя Кротінова О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь Донецької області, №б/н б/д, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 скасовано. В задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь Донецької області, про: розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. укладеного між ними на державне майно – цілісний майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”, розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2; зобов’язання Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” повернути державне майно – цілісний майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”, розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України, відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” (87510, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, просп.Адмірала Луніна, буд.2, ЄДРПОУ 32183383, банківські реквізити не зазначено) на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору за подання заяви №б/н б/д про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 в розмірі 78971,80 грн. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м.Харків, майдан Театральний, буд.1, ЄДРПОУ 13511245, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” (87510, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, просп.Адмірала Луніна, буд.2, ЄДРПОУ 32183383, банківські реквізити не зазначено) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 81727,80 грн. (том 3, а.с.92-102).

17.01.2017 р. на виконання означеного судового рішення видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2017 р. (том 3, а.с.111).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (скаржник) – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою №10-07-07036 від 14.12.2017 р. з ддодатками, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20 грудня 2016 року по справі №905/1502/15. Прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «СРЗ» в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року по справі №905/1502/15 за нововиявленими обставинами (том 4, а.с.3-44)

Вважає, оскаржуване рішеня таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповній та неналежній правовій оцінці обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що зумовило прийняття незаконного і необгрунтованого судового рішення, яке на його думку грубо порушує право та законні інтереси скаржника.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав доводи ТОВ «СРЗ» обгрунтованими, що свідчить про помилкове розуміння судом норм процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції не надано належної праавової оцінки також твердженню ТОВ «СРЗ» про неможливість пред»явлення у справі №905/1502/15 вимоги про застосування до спірних правовідносин спеціальних положень ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Також, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилковлого висновку, що саме в даному випадку у даній справі має місце нововиявлена обставина.Такий висновок суперечить як п. 1) ч.2 ст.112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) щодо істотної для справи обставини, що не була і не могла бути відомою особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, так і висновкам Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововияленими обставинами», оскільки на думку відповідача господарський суд в оскаржуваному рішенні припустився логічної помилки, необхідність застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 р. було виявлено та встановлено саме в рішенні господарського суду Донецької області від 13 червня 2016 р. у справі №905/2191/15, яке в жодному випадку не може бути нововиявленою обставиною в розумінні ст.112 ГПК України, оскільки виникло через вісім місяців після постановлення рішення господарського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року у справі №905/1502/15.

Звертає увагу суду на те, що ТОВ «СРЗ» намагається переглянути рішення господарського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року у справі №905/1502/15 на підставі одних і тих же доводів суду, які існували на час прийняття цього рішення, і підлягали розгляду, але в іншому судовому процесі у справі №905/2191/15 (необхідність здійснення ТОВ «СРЗ» нової оцінки орендованого майна. Тобто, відповідачем не було зазначено ніяких істотних обставин в підтвердження виконання п.1 ч.2 ст. 112 ГПК України, у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя –Чернота Л.Ф., Геза Т.Д., Зубченко І.В. (том 4, а.с.1).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2018 р. було відкрито апеляційне провадження по справі №905/1502/15, зобов»язано учасників справи до 25.01.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 – копію листа Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області від ст.263 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній з 15.12.2017 р. (том 4, а.с.2-3).

06.01.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надійшли клопотання №10-07-00243 від 15.01.2018 р. з додатками, в яких останній просить долучити до матеріалів справи №905/1502/15 – копію листа Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області від 03.01.2018 р. №07.2-04/2-49. Прийняти копію листа Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області від 03.01.2018 р. №07.02-04/2-49, як належний та допустимий доказ недостатності бюджетних призначень та асигнувань для сплати Регіональним відділенням судового збору за подання апеляційної скарги по справі №905/1502/15 в розмірі 89900,58 грн. в тому числі в період з 20.12.2016 р. по 13.12.2017 р. (том 4, а.с.47-53). Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи вищенаведене клопотання.

25.01.2018 р. Донецьким апеляційним господарським судом, керучись ст.ст. 234,267,268,270 Господарського процесуального кодексу України було винесено ухвалу про призначення розгляду справи на 26.02.2018 р. о 14.00 год. (том 4, а.с.55).

25.01.2018 р. на електронну та поштову адреси Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь надійшов відзив на апеляційну скаргу №80000/151 від 23.01.2018 р., в якому останній просить рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2016 р. по справі №905/1205/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області – без задоволення (том 4, а.с. 59-76).

Дослідивши матеріали відзиву та додатків до нього, судова колегія дійшла висновку про задоволення та долучення до матеріалів справи даного відзиву, однак, зазначає, що в резолютивній частині відзиву допущено помилку, а саме невірно вказано номер справи, замість №905/1502/15 надруковано №905/1205/15. У даному випадку, розгляд апеляційної скарги здійснюється саме по справі №905/1502/15.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

У судовому засіданні 26.02.2018 р., було оголошено переву до 03.03.2018 р. об 11 год. 00 хв., про що суд, керуючись ч.3 ст. 216 ГПК України (у новій редакції) повідомив під розписку учасників справи, які були присутні в судовому засіданні (том 4, а.с.87).

Приписами ч.2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу (у новій редакції) передбачено, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву, згідно п. 6 ст.216 ГПК України (у новій редакції).

Представник позивача (скаржника) – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків у судове засідання 03.03.2018 р. не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, в попередньому судовому засіданні 26.03.2018 р. надав пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» у судовому засіданні 03.03.2018 р. заперечували проти апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2016 р. залишити без змін.

ОСОБА_7 явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/1502/15 без участі представника позивача в межах строку, визначеного ГПК України.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення, які повернулись на адресу Донецького апеляційного господарського суду (том 4, а.с. 54). Таким чином, всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/1502/15.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, 17.06.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) в особі начальника ОСОБА_8, що діє на підставі Положення про регіональне відділення, з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (орендар) в особі генерального директора ОСОБА_9, що діє на підставі Статуту, який зареєстрований виконкомом Донецької міської ради №04052844Ю0080405 від 26.11.2002 р. з другого боку було укладено договір оренди№1055/03 (надалі договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно – майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод” (надалі – підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта-передачі (додаток №3), протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, розташованого за адресою: м.Маріуполь, пр. адмірала Луніна, 2. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 17.06.2003 р. у сумі 115 244,60 грн. Майно передається з метою здійснення господарської діяльності, згідно п.6.1 договору.

Відповідно до п.10.1 договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. встановлено, що даний договір укладено строком на десять років та діє з 17.06.2003 р. по 17.06.2013 року.

Між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди з додатками до договору оренди нерухомого майна №1 від 04.01.2005р., що належить до державної власності.

Крім того, відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п.10.6. договору оренди строк дії договору неодноразово було продовжено.

02.09.2008 р. сторонами було укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р., згідно якого сторони дійшли до взаємної згоди у розділі 3 “Орендна плата “ договору оренди п. 3.3 викласти у редакції “Орендна плата перераховується до державного бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

У подальшому, 30.09.2009р. сторонами було укладено договір №3 про внесення змін до договору оренди №1055/2003 від 17.06.2003 р., згідно якого сторони дійшли до взаємної згоди з підвищення розміру орендної плати.

Надалі, 12.11.2010 р. сторонами було укладено договір №4 про внесення змін до договору оренди №1055/2003 від 17.06.2003 р., згідно якого сторони дійшли до взаємної згоди стосовно введення до складу орендованого цілісного комплексу ДП “Азовський судноремонтний завод” : літнього будиночку, та будівлі вбиральні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені відповідачу накази №01580 від 26.08.2014р. ; №01802 від 25.11.2014 р.; №01803 від 25.11.2014 р.; №01932 від 25.12.2014 р.; №01933 від 25.12.2014 р.; №00224 від 2402.2015 р.; №11-06-02-00825 від 24.02.2015 р.; №00258 від 16.03.2015 р.

Як зазначає позивач, відповідач не надав відповідь щодо наказів про внесення змін до договору оренди.

Укладений між сторонами вищезазначений договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, параграфу 5 Господарського кодексу України та відповідними положеннями глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та наведеним Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, господарський суд Донецької області рішенням від 13.06.2013 р. у справі №5006/37/152пн/2012, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 р., задовольнив позовні вимоги ТОВ “СРЗ” до РВ Фонду держмайна України, а саме: уклав датою прийняття цього рішення додаткову угоду № 5 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. між орендодавцем – Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 07589269) в наступній редакції: « 1. Доповнити пункт 3.1 статті 3 договору абзацом 4 наступного змісту: “При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди.”

2. Викласти пункт 3.2 статті 3 договору у наступній редакції: “Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів Орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. З Договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені”.

3. Пункт 10.1 статті 10 Договору викласти в наступній редакції: “Цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року до 17 червня 2016 року включно.”.

4. Викласти пункт 10.2. статті 10 договору у наступній редакції: “Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря. Припинення строку дії договору не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за період фактичного користування Підприємством.

5. Інші положення Договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними.

6. Ця Додаткова угода складена в 4-х (чотирьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, - по два для Орендодавця і Орендаря.»

Позовні вимоги про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.06.2003 обґрунтовані посиланням на невиконання орендарем (ТОВ “СРЗ”) зобов’язань, визначених п.п.3.1 та 3.2 ст. 3 договору оренди в редакції рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 у справі №5006/37/152пн/2012 шляхом ухилення від проведення інвентаризації орендованого майна в порядку, передбаченому Положенням “Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання)”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 (далі – Положення про інвентаризацію) та завдання цим збитків державі в розмірі - 43 270 975, 87 грн.

У даному випадку, невиконання орендарем умов додаткової угоди № 5 до договору в частині сплати орендної плати за ставкою 20 % від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об’єкта оренди, згідно п. 3.1 та не проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу в порядку, визначеному положенням про інвентаризацію, що унеможливлює здійснення оцінки об’єкта оренди, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди, передбаченою ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Як зазначив позивач, а також враховуючи висновки суду, викладені у рішенні від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 істотне порушення умов договору, полягає в тому, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позбавляється, як орендодавець, отримання орендних платежів, на які регіональне відділення, як орендодавець державного майна, об’єктивно розраховувало, у разі належного виконання зобов’язань Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ”. Станом на момент подання позову, відповіді від відповідача не отримано, вказане рішення суду (у справі №5006/37/152пн/2012) Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” не виконало, орендну плату останній сплачує за попередньою ставкою у 4%, інвентаризацію не проводить, здійснення оцінки блокує. Внаслідок невиконання відповідачем вказаних договірних зобов’язань до державного бюджету не надходять кошти у розмірі, встановленому постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, за оренду державного майна відповідного напрямку використання, що зумовлює недоотримання орендної плати у сумі 43 270 975,87 грн. за період з 18.06.2013р. по 30.06.2015р.

Таким чином, факт недобросовісної поведінки відповідача в частині виконання обов’язків щодо обов’язкового перерахування орендної плати, встановлених п.5.2 договору, дали можливість Регіональному відділенню законні та цілком нормативно обґрунтовані підстави вимагати розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р.

Частиною 1 ст.27 Закону Закону України “Про оренду державного та комунального майна” поряд із п.5.7 договору, межах визначених Наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р. “Про порядок повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, відповідно до якого орендарем повертається орендоване майно”, з урахуванням Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підпріємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою КМУ №158 від 02.03.1993р., суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. укладеного між ними на державне майно – цілісний майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”, розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2, та про зобов’язання Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” повернути державне майно – цілісний майновий комплекс державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”, розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України, є правомірними.

У даному випадку, 28.11.2016р. відповідач надав заяву про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами. Як зазначалось раніше, дана заява обґрунтована посиланням на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. по справі №905/2191/15, яким встановлено факт відсутності винних дій відповідача як обов’язкової частини складу цивільного правопорушення умов договору оренди державного майна - як підстави для розірвання такого договору №1055/03 від 17.06.2003р. за рішенням суду згідно частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України, а також зауважено на набрання чинності 15.10.2014р. Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VII від 02.09.2014р., який має застосовуватись до спірних правовідносин, разом із розпорядженням Кабінету міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., розпорядженням Кабінету міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України ( у новій редакції) передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, згідно ст. 283 Господарського кодексу України.

Як було зазначено вище, між РВ Фонду держмайна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний завод” (орендар) 17.06.2003р. було укладено договір оренди №1055/03 цілісного майнового комплексу державного підприємства “Азовський судноремонтний завод” (далі договір).

В подальшому сторони уклали чотири договори про внесення змін до договору оренди державного майна №1055/2003 від 17.06.2003р.

Відповідно до положень додаткової угоди №5 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, м. Маріуполь, затвердженої рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37152пн/2012, пункт 3.1 статті 3 договору було доповнено абзацом 4 наступного змісту: «При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди»;

Пункт 3.2 статті 3 договору викладено у наступній редакції: «Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. З договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені»;

Пункт 10.1 статті 10 договору викласти в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року до 17 червня 2016 року включно»;

Пункт 10.2. статті 10 договору викладено у наступній редакції: «Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря. Припинення строку дії договору не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за період фактичного користування Підприємством; інші положення Договору оренди №1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними».

Як вірно було зазначено місцевим господарським судом, порядок оцінки майна державних підприємств, в тому числі цілісних майнових комплексів, визначається відповідно до Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (зі змінами).

Пунктом 5 Методики №629 встановлено, що оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться після закінчення підготовчого етапу, під час якого: проводиться інвентаризація майна підприємства на визначену орендодавцем дату оцінки; комісією на підставі поданих матеріалів інвентаризації визначається склад майна, що передається в оренду (або перебуває в оренді у разі проведення оцінки з метою продовження (поновлення) договору оренди), на утримання або зберігання орендарю, надається орендареві на умовах кредиту, викуповується орендарем; визначається суб’єкт оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки.

Послідовність оцінки цілісного майнового комплексу підприємства регулюється п. 6 Методики №629. Оцінка здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка, згідно п. 15 Методики №629.

Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затверджене наказом №1270 від 29.08.2011р. Фонду державного майна України, визначає процедуру конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання наказу РВ Фонду держмайна України №01580 від 26.08.2014р. (том 1, а.с.54-56) “Про створення комісії з оцінки майна ЦМК “Азовський судноремонтний завод” та на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” №428 від 29.08.2014р. було проведено інвентаризацію майна станом на 31.08.2014р. Однак, у зв’язку з ненаданням суб’єктом оціночної діяльності ТОВ “М-Консалтинг” звіту з оцінки цілісного майнового комплексу у встановлений строк та неможливістю його подовження, дія наказу РВ Фонду держмайна України №01580 від 26.08.2014р. була скасована наказом №01802 від 25.11.2014р.

Згідно листа ТОВ “М-Консалтинг” №446/10-2014 від 31.10.2014 р. (том 1, а.с.57), оцінювач не мав можливості виконати обов’язки зі складання звіту через загрозу безпеки співробітників товариства, оскільки об’єкт оцінки розташований в зоні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оцінка цілісного майнового комплексу з врахуванням інвентаризації станом на 31.08.2014р. не була проведена з об’єктивних підстав, незалежних від відповідача.

Наказом №01803 від 25.11.2014р. “Про створення комісії з оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Азовський судноремонтний завод” орендодавець зобов’язав орендаря провести інвентаризацію державного майна станом на 30.11.2014р., та листом №11-06-02-10087 від 28.11.2014р. зобов’язав в термін до 22.12.2014 р. надати результати інвентаризації та зведений акт.

В свою чергу, Регіональне відділення Фонду держмайна України скасувало дію наказу № 01803 від 25.11.2014р. та наказом “Про створення комісії з оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Азовський судноремонтний завод” №01933 від 25.12.2014р. зобов’язало відповідача провести інвентаризацію державного майна станом на 31.01.2015р. та визначити аудиторську фірму, яка буде брати участь у перевірці стану бухгалтерської звітності.

Листом №ГО-277 від 17.02.2015р. (том 1, а.с.82-83) Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” звернулось до позивача з проханням відкласти розгляд питання щодо проведення інвентаризації, створення робочих груп та залучення аудиторської фірми для проведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві до закінчення проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

Наказом №00224 від 24.02.2015р. (том 1, а.с.88-90) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області визначило нову дату проведення інвентаризації та оцінки орендованого державного майна станом на 28.02.2015р., про що було повідомлено відповідача листом №11-06-02-00825 від 24.02.2015р. (том 1, а.с.91-92).

У подальшому, наказом №00258 від 16.02.2015р. (том 1, а.с.95) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області “Про продовження терміну проведення інвентаризації майна – цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судноремонтний завод” продовжено термін проведення інвентаризації до 30.03.2015р., у зв’язку з надходженням листа Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” щодо продовження строку інвентаризації враховуючи великий об’єм об’єктів інвентаризуємого державного майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”.

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з листом №7968/998 від 06.07.2015р. (том 1, а.с.96-97) щодо приведення відносин оренди у відповідність до законодавства з якого вбачається, що відповідач з посиланням на приписи ст.7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо скасування суб’єктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, направив для підписання додаткову угоду №6 до договору №1055/03 від 17.06.2003р., з п.п.1, 2 якої вбачається, що орендна плата за договором оренди за користування об’єктом оренди – державним майном не нараховується та не сплачується відповідно до ст.7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” за період з 14.04.2014р. по дату, з якою спливає шестимісячний строк з дня завершення антитерористичної операції; орендна плата сплачена орендарем за договором оренди, за період користування державним майном починаючи з 14.04.2014р. зараховується в рахунок платежів наступних періодів, починаючи з дати, якою спливає шестимісячний строк з дня завершення антитерористичної операції.

Однак, позивач відмовився підписувати зазначені додаткові угоди, про що повідомив відповідача листами №11-06-02-03350 від 17.07.2015р. (том 1, а.с.99-101), №11-06-02-03850 від 06.08.2015р. (том 1, а.с.103-104), №11-06-02-03937 від 07.08.2015р. (том 1, а.с.105-107) у яких зазначив, що розпорядженням №1053-р від 30.10.2014р. Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Проте, дію вказаного розпорядження було зупинено розпорядженням №1079-р від 05.11.2014р. Кабінету Міністрів України, тому були відсутні будь-які належні правові підстави для підписання запропонованої Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” додаткової угоди №6 до договору №1055/03 від 17.06.2003р.

Крім того, було встановлено, що останній ухиляється від встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 обов’язку щодо сплати орендної плати за ставкою 20% та сплати різниці між сплаченою орендою платою та орендною платою, яка буде визначена за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки. Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зазначило, що різниця з орендної плати у зв’язку із застосуванням орендної ставки 20% за період з 18.06.2013р. по 30.06.2015р. складає 43270975,87 грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України було обізнане про визначення нової дати інвентаризації та оцінки, відкладення проведення інвентаризації та продовження її терміну, як прояв вини відповідача у не проведенні по теперішній час інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”. Внаслідок чого, за висновками позивача, має місце порушення відповідачем істотних умов договору у частині зобов’язання орендаря щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів до державного бюджету та умисного невиконання рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 та приведення спірного договору у відповідності до вимог чинного законодавства, вважає наявними підстави для розірвання означеного договору оренди.

Приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. по справі №905/2191/15, та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. по справі №905/2191/15, не скасовані, набули законної сили та є чинними по теперішній час.

Станом на 31.08.2014р. було проведено повну інвентаризацію цього майна, результати якої оформлено у зведеному акті від 02.10.2014р. інвентаризації державного майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судноремонтний завод”.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вчинялись дії, що були спрямовані на інвентаризацію орендованого майна з метою проведення його оцінки. Також, за результатами конкурсного відбору, проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судноремонтний завод” було доручено суб’єкту оціночної діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю “М Консалтинг”, з яким укладено договір на проведення оцінки об’єкта оренди.

У подальшому, відповідно до листа №446/10-2014 від 31.10.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю “М-Консалтинг” за місцем розташування об’єкту оцінки у м.Маріуполь проводилась антитерористична операція та зберігалась напружена ситуація через обстріли незаконних озброєних формувань, внаслідок чого за об’єктивних та незалежних від суб’єкта оціночної діяльності обставин, пересвідчитись особисто у якісних характеристиках майна не виявилось можливим через загрозу безпеки співробітників останнього. І на останнє, враховуючи перелічене, встановлено обставину як таку, що оцінка спірного майна не була проведена за причин незалежних від відповідача.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що у підставу перегляду рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 покладено одні і ті ж самі доводи суду, які існували на час прийняття цього рішення, і підлягали розгляду, але в іншому судовому процесі у справі №905/2191/15, судова колегія зазначає наступне.

При первинному розгляді позовної заяви судом першої інстанції, в основу було покладено встановлене істотне порушення умов укладеного між сторонами договору (з урахуванням змін та доповнень), по-друге, беручи до уваги посилання Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 20.01.2016р. по справі №905/1502/15 на провадження у справі №905/2191/15 та на відсутність у матеріалах справи доказів тверджень позивача “активних протиправних дій службових осіб ТОВ “СРЗ””, а також межі перегляду судових рішень апеляційною інстанцією у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням у господарській справі №905/2191/15, існували, проте не досліджувались, як і питання взаємного погодження та наявність щодо цього дій або бездіяльності відповідача, з огляду на їх розгляд іншим судом.

Також, за висновками, які містить п.8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” №17 від 26.12.2011р., перегляд рішення за новивиявленими здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку, у випадках, коли після такого перегляду воно залишено без змін.

Також, має місце юридичний факт як прийняття Закону України “Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції” та затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., що тягне зміну спірних правовідносин у певній їх сфері.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 Цивільного кодексу України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Приписами ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушення встановлено, що зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, згідно ст. 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України врегульовано, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, у відповідності до вимог ст.599 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, згідно ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та апеляційної скарги судова колегія дійшла висновку, що частиною 2 ст.9 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Як було зазначено вище, на спірні правовідношення поширюються дії спеціального закону, а саме Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

У відповідності до вимог статей 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” врегульовано, що правовою підставою користування майном є договір оренди.

Істотною умовою договору є - орендна плата, згідно ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Приписами ст.12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Частиною 3 статті 18 вищезазначеного Закону передбачено обов’язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Також, судом першої інстанції вірно було зазначено, що 14.10.2014р. набрав чинності ОСОБА_7 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”. Даний закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 7 зазначеного Закону визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

У статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У даному випадку, періодом, у який позивач зазначає як ухилення відповідача від встановленого рішенням господарського суду від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 обов’язку щодо сплати орендної плати за ставкою 20% та сплати різниці між сплаченою орендною платою, яка буде визначена за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки, у тому числі є перебіг часу квітень 2014р. – червень 2015р.

У відповідності до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що означений проміжок часу є періодом проведення антитерористичної операції.

Як встановлено вище зі змісту договору, передане в оренду нерухоме майно входить до складу державного майна.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001869917 від 19.12.2016р. діяльністю відповідача є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, будування суден і плавучих конструкцій, тощо, місцезнаходження юридичної особи: 87510, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, б.2.

Як свідчить договір оренди №1055/03 від 17.06.2003р. цілісний майновий комплекс розташовано 87510, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2.

Відтак, слідує висновок про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” господарської діяльності у м. Маріуполь, яке віднесено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” до території проведення антитерористичної операції.

У даному випадку, відповідач є суб’єктом господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції у розумінні приписів Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обов’язку сплати орендної плати за користування державним майном зумовлена п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VI від 02.09.2014р.

Відповідно до п.1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулося 14.10.2014р. у “Голосі України” №197 та за своєю сутністю в частині наведених вище норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування державним майном впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.), коло яких (орендарів – суб’єктів означеного спеціального права) визначається суб’єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз.3 п.5 ст.11 Закону).

Таким чином, як вірно визначив суд першої інстанції, спеціальне право, яке за своєю суттю опосередковує гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом у відповідності до п.8 ст.92 Конституції України та в силу цієї ж норми Основного Закону не можуть бути скасовані інакше, ніж відповідним Законом або у встановленому таким Законом порядку. В свою чергу, Кабінет Міністрів України зобов’язаний на виконання Закону №1669-VI від 02.09.2014р. лише визначити коло суб’єктів такого спеціального права і це повноваження не може ототожнюватися із запровадження цього права або його зміною/скасуванням.

Частиною 5 ст.11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 – денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053–р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079 – р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053 – р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України” від 30.10.2014р. № 1053 – р”. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053р. була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079 – р від 05.11.2014р.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275– р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, яке було прийнято після винесення судового рішення від 20.10.2015р. за розгляду справи №905/1502/15, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053”.

Отже, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування.

В матеріалах справи міститья, клопотання №б/н від 02.10.2015р., в якому відповідач посилався на ОСОБА_7 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким визначено, що питання про скасування орендних платежів для підприємств, що знаходяться на території антитерористичної операції, вирішується у межах справи №922/4488/15, і має суттєве значення для правової оцінки обставин виконання п.5.2 договору оренди, просив зупинити провадження по справі №905/1502/15 до вирішення справ, у тому числі №922/4488/15.

За змістом мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. клопотання відповідача №б/н від 02.10.2015р. залишено без задоволення оскільки не відповідає суті розгляду справи.

Судова колегія погоджується з висновками суду перщої інстанції, що спірне питання, враховуючи межі перегляду, не було предметом дослідження при апеляційному та касаційному перегляді судового акту.

Приписи ст.114 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної до 15.12.2017 р.) визначають перегляд рішень і ухвал, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Постанови і ухвали апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Вищенаведене, поряд із ст.112 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що визначальним при оцінці доказу поданого сторонами своєчасно чи ні, та на підставі якого може бути чи ні встановлена нововиявлена обставина, є судовий акт який переглядається, а саме, рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р.

ОСОБА_7 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” не могло бути застосовано судом першої інстанції на час вирішення спору по суті за відсутності затвердженого належним чином додатку до нього, а врегулювання спірного питання відбулось шляхом затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., тобто після винесення рішення, що переглядається, має місце нововиявлена обставина.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами регулювався положеннями розділу XIII ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017 р.

Відповідно до приписів статті 112 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 112 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених приписів відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки Європейського суду з прав людини, беручи до уваги обставини, встановлені судом першої інстанції, а також те, що господарським судом Донецької області в оскарженому рішенні було правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення. Відсутність або недоведеність позивачем згідно приписів чинного процесуального законодавства належними доказами будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

У даній справі пунктом 5.2 договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. визначено обов’язок відповідача, як орендаря, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Додатковою угодою № 5 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. доповнено пункт 3.1 договору ст.3 абз.4 наступного змісту: “При визначенні орендної плати використовується ставкам 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об’єкту оренди”.

У редакції п.3.2 ст.3 договору згідно означеної додаткової угоди, Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів Орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. 3 Договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені.

За загальним правилом, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи сторони за обох сторін погодили, що виражено у пропозиції відповідача (оферті) та її акцептуванні позивачем, шляхом видання відповідних, вищеперелічених наказів, у відповідності до ст.642 Цивільного кодексу України, а отже за відсутності протиправної поведінки відповідача, змінювали термін проведення інвентаризації.

Вищенаведене вказує на наявність підстав для застосування положення п.3.2 ст.3 договору у редакції додаткової угоди №5 до нього, яким визначено, що до дня затвердження результатів незалежної оцінки орендар сплачує орендну плату без змін.

В судовому засіданні позивач наголошував, що орендна плата до теперішнього часу сплачується за ставкою 4% виходячи з попередньої оцінки вартості орендованого майна, тобто без врахування умов додаткової угоди № 5 до договору, укладеної рішенням суду, що підтверджується довідкою від 12.01.2016 за періоди 2013-2015, наданою на вимогу апеляційного суду.

Судова колегія дійшла висновку, що відповідач виконував умови договору, які були дійсними для сторін, за вищевикладених обставин, незважаючи на скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним майном в силу Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

За умовами договору оренди його чинність припиняється достроково за рішенням суду у разі порушення умов цього договору, у тому числі наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов’язання щодо страхування орендованого майна протягом 1-го місяця з дати укладання договору (пункт 10.7). При цьому, п.10.4 договору визначено розірвання договору з ініціативи сторони за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача, згідно статті 783 Цивільного кодексу України.

При цьому повинні враховуватися приписи ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Вищевкахзаною статтею визначена можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

У даному випадку, спірне орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч.3 ст.26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст.785 Цивільного кодексу України.

Вищенаведені обставини, встановлені після вирішення спору, зумовлюють висновок про відсутність факту невиконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Отже, з боку відповідача не встановлено порушень умов укладеного договору, з якими пов’язано його дострокове розірвання, у тому числі, беручи до уваги наявність положення, яким врегульовано баланс інтересів сторін, а саме безпосередньо позивача, як обов’язок орендаря (відповідача), сплатити різницю між сплаченою орендною платою (у тому числі авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз.4 п.3.1 ст.3 договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки.

Факт порушення відповідачем приведеного обов’язку не було доведено.

У зв»язку з наведеним, твердження позивача не змінюють зміст заявлених вимог, а відтак не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Судова колегія дійшла висновку, що викладені в оскарженому рішенні обставини становлять нововиявлені обставини, що мають істотне значення для справи і не були відомі заявникові під час провадження у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскарженого рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків залишається без задоволення, а рішення господарсчького суду Донецької області від 20.12.2016 р. (повний текст 26.12.2016 р.) - без змін.

Щодо поновлення судом першої інстанції строку на подання заяви за нововиявленими обставинами, то законом передбачено таке право суду.

У даному випадку суд апеляційної інстанції при зверненні позивача з апеляційної скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2016 р. також поновив строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2016 р. (повний текст підписано 26.12.2016 р.) у справі №905/1502/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2016 р. (повний текст підписано 26.12.2016 р.) у справі №905/1502/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 03.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2018 р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Т.Д.Геза

ОСОБА_3

Надруковано примірників 4:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

1 – у справу;

1 – ГСД О;