Постанова № 72545370, 28.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018р. справа №908/1841/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №5 від 01.01.2018р.);від відповідача 1: не з’явився;від відповідача 2:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані», смт. Кирилівка Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областіухваленого 13.11.2017р. (повний текст підписано 20.11.2017р.) у м. Запоріжжіпо справі №908/1841/17 (суддя Федорова О.В.)за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжядо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані», смт. Кирилівка Запорізької області; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя;про - визнання частково недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. в частині передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» - «лінії електропередач»; - визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор).

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані», смт. Кирилівка Запорізької області (Відповідач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя (Відповідач 2) про:

- визнання частково недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. в частині передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» - «лінії електропередач»;

- визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017р. (повний текст підписано 20.11.2017р.) у справі №908/1841/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» були задоволені в повному обсязі з підстав доведеності матеріалами справи факту невідповідності п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. вимогам законодавства, оскільки спірна лінія електропередач 10кВ Ф-117 фактично не входила до складу об’єкту продажу за цим договором, від так залишилась у власності Позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017р. у справі №908/1841/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- обраний спосіб судового захисту Позивачем є хибним, оскільки посилання останнього на «незаконне володіння» Відповідачем 1 спростовується змістом п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, тоді як право вимагати розірвання договору в повному обсязі чи частково має лише сторона такого договору.

- лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор) Позивач ніколи не отримував, так як в переліку майна переданого до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (зараз Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») було зазначено мережу з іншими характеритстиками (без зазначення опор та кількості погонних метрів). Окрім того, акт оцінки ФДМ №705 від 30.08.2006р., на який посилався суд першої інстанції, діє лише 6 місяців.

- місцевим судом при винесенні рішення було порушено ст.ст.6, 13 та 18 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., зокрема права на справедливий суд та права на ефективний засіб правового захисту. Також апеллянт зазначає, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням визнав право власності за Позивачем на чуже майно, без позбавлення Відповідача 1 такого права власності.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя – доповідач) Попков Д.О., судді Мартюхіна Н.О. і ОСОБА_3

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2017р. було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено учасникам справи строк по 25.01.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2018р. було призначено розгляду апеляційної скарги на 28.02.2018р. об 14:15 з повідомленням учасників справи.

30.01.2018р. Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» через канцелярію суду було надано відзив на апеляційну скаргу №32-32/1245 від 23.01.2018р. (а.с.а.с.151-153), який був зданий на пошту 24.01.2018р. (відмітка на конверті – а.с.161), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечувало та зазначило про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:

- на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №115 від 03.07.1995р. «Про створення ДАЕК Запоріжжяобленерго», листа ФДМУ №10-21-4636 від 13.04.2005р. «Щодо підтвердження права власності на об’єкти нерухомого майна» Позивачем (під час створення в 1995р. внаслідок корпоратизації ВЕО «Дніпроенерго») було правомірно набуто право власності на лінію електропередач, в той час як Відповідачем 1 право власності на таке майно було набуто в 2007р. на підставі договору та акту;

- посилання Відповідача 1 на неотримання ухвал місцевого суду та неможливості надання у зв’язку з цим доказів є необґрунтованим, оскільки він був належним чином повідомлений про час та дати судових засідань з розгляду справі, однак не скористався належним йому правом щодо надання письмових заперечень та доказів на підтвердження своїх вимог;

- доводи апелянта стосовно неналежного способу судового захисту є безпідставними, оскільки Позивач при виборі способу захисту діяв в межах ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України;

- посилання Відповідача 1 в своїй апеляційній скарзі на ненадання судом належної правової оцінки переходу права власності на майно від держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блік» в 1989р. та згодом знову у власність держави в 1998р. є необґрунтованими, оскільки означені обставини не мають значення для розгляду цієї справи, адже спірне майно на момент подання позову було передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані»;

- посилання апелянта на порушення судом приписів Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., зокрема права на справедливий суд та права на ефективний засіб правового захисту є необгрунтованими, оскільки Відповідач 1 не був позбавлений можливості скористатися своїм правом щодо участі у розгляді справи та наданні відповідних доказів та заперечень на позовну заяву.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Представник Позивача у судове засідання 28.02.2018р. з’явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Представник Скаржника у судове засідання 28.02.2018р., попри належне повідомлення, не з’явився, надавши заяву про перенесення судового засідання (а.с.178) мотивовану тим, що підприємство, довідавшись про судове засідання 22.02.2018р. наразі не знайшло адвоката для представництва його (підприємства) інтересів в суді.

Розглянувши означене клопотання судова колегія не вбачає підстав для його задоволення з огляду на належне повідомлення Скаржника про місце та час розгляду справи, визнання його явки необов’язковою, доведення позиція безпосередньо зі змісту апеляційної скарги, а також достатність як матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, так і наданого часу для вжиття стороною заходів з забезпечення представництва своїх інтересів у судовому процесі, тим більше, що заявником не визначено, які саме дії із додаткового обґрунтування своєї процесуальної позиції на етапі апеляційного перегляду справи вимагає залученням адвоката та відкладання розгляду справи цієї категорії.

Відповідач 2, попри вжиті заходи з належного повідомлення, також не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995р. «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (а.с.а.с.34-36), постановлено Міністерству енергетики і електрифікації України створити до 01.07.1995р. державні акціонерні енергопостачальні компанії згідно з переліком (додаток №2), до якого входить, зокрема, «Запоріжжяобленерго».

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 03.07.1995р. №115 (а.с.а.с.37,38) «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу виробничого енергетичного об’єднання «Дніпроенерго», засновано на базі виробничого енергетичного об’єднання «Дніпроенерго» Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» та затверджено її статут. Визнано Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» правонаступником виробничого енергетичного об’єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії. Окрім цього, Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 11.08.1995р. №151 (а.с.39) на доповнення до наказу від 03.07.1995р. №115 визначено, що виробниче енергетичне об’єднання «Дніпроенерго» припинило свою діяльність з 11.08.1995р. і акціонерна енергопостачальна компанія «Запоріжжяобленерго» є правонаступником виробничого енергетичного об’єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії.

Відповідно до Переліку майна (а.с.а.с.17,18), переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» згідно з наказом про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» шляхом корпоратизації виробничого енергетичного обєднання «Дніпроенерго» (згідно з новою редакцією статуту Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго») від 03.07.1995р. №115, Міністерство енергетики та електрифікації України передало у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленрего» спірну лінію електропередач ВЛ-10 КВ Ф-117, що знаходиться в Якимівському районі, смт. Кирилівка, коса Пересип.

11.01.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» (Покупець) було укладено договір №1087 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу (договір - а.с.а.с.13-15), згідно з до п.1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю державне майно: об’єкт незавершеного будівництва пансіонат на 250 місць, розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, на земельній ділянці площею 3,17га, а Покупець зобов’язується прийняти об’єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

До складу об’єкта входить:

- цегляний трьохповерховий спальний корпус;

- цегляний двоповерховий клуб-їдальня;

- цегляний двоповерховий приймально-медичний корпус;

- цегляний двоповерховий господарський корпус;

- секційна огорожа з металевої сітки;

- лінія електропередач.

Згідно з п.1.2 договору встановлено, що право власності на об’єкт приватизації виникає у Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено у п.1.3 договору, згідно з висновком суб’єкта оціночної діяльності про вартість об’єкта приватизації, затвердженого наказом Регіонального відділення від 30.08.2006р. №310 (а.с.71), ціна продажу об’єкта незавершеного будівництва становить:

- 1729590,00грн. - без урахування ПДВ;

- 345918,00грн. ПДВ;

- 2075508,00грн. - з урахуванням ПДВ.

У п.1.4 договору було встановлено, що згідно з наказом Регіонального відділення №466 від 26.12.2006р. ціна продажу об’єкта приватизації становить:

- 1729590,00грн. - без урахування ПДВ;

- 345918,00грн. ПДВ;

- 2075508,00грн. - з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.1.5 договору вказаний об’єкт приватизації продано з урахуванням ПДВ за 2075508,00грн.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору, передача об’єкта приватизації Продавцем Покупцю здійснюється у 5-денний термін після сплати Покупцем повної вартості об’єкта приватизації за умов додержання Покупцем термінів сплати за обєкт, визначених п.2.1 цього договору. Передача об’єкта приватизації Продавцем і прийняття об’єкта приватизації Покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

На виконання умов цього договору сторонами 24.02.2007р. був підписаний акт приймання-передачі (а.с.12) обєкта незавершеного будівництва пансіонату на 250 місць, розташованого за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип. Серед іншого, в п.6 акту зазначено, що до об’єкту входить лінія електропередач до території будівельного майданчика від підстанції «Пересип».

Так, 06.04.2017р. на адресу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшов лист вих.№01/04/17 від 05.04.2017р. (а.с.11) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» щодо надання підтвердження законності володіння лінією електропередач 10кВ Ф-117, яка розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул.Коса Пересип, 152., до якого було додано копію акту приймання-передачі об’єкта незавершеного будівництва від 24.02.2007р., складеного на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2007р. №1087 та відповідно до п.6 якого (акту) у власність Покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані») було передано лінію електропередач до території будівельного майданчика від підстанції «Пересип».

Означені обставини сторонами не заперечуються.

Своєю чергою, з листа вих.№10-17-13404 від 10.07.2017р. (а.с.16) Фонду державного майна України вбачається, що з метою з’ясування обставин передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» лінії електропередач, Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернувся до останнього з листом від 24.05.2017р., у відповідь на який було зазначено, що об’єкт: повітряна лінія 10кВ Ф-117, інв. №48031063, Якимівський район, смт.Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип» відноситься до переліку об’єктів, переданих до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», а вирішення питання щодо лінії електропередач можливе шляхом звернення останнього до суду із позовом про визнання договору та акту приймання-передачі об’єкта незавершеного будівництва пансіонату частково недійсними.

Крім цього, як вбачається із згадуваного в п. 1.3. №1087 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу висновку суб’єкта оціночної діяльності про вартість майна №705 від 30.08.2006р. (а.с.а.с.71, 84-102) об’єкту незавершеного будівництва пансіонату на 250 місць, розташованого за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, до складу цього об’єкту не входить лінія електропередач ВЛ-10 кВ Ф-117. Оцінка ринкової вартості об’єкта незавершеного будівництва в розмірі 1729590,00грн. без ПДВ станом на 30.06.2006р. була визначена без урахування вартості лінії електропередач.

Як вбачається з довідки Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» №011-06/14497 від 11.08.2017р. (а.с.27) на балансі Якимівського РЕМ Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» станом на 31.07.2017р. обліковується ВЛ-10кВ Ф-117, інвентарний номер 53_034941, дата оприбуткування 01.05.1982р. В свою чергу, відповідно до витягу з положення про Якимівський район електричних мереж (а.с.а.с.114-116) останній є невідокремленим виробничим структурним підрозділом Позивача.

Окрім того, Позивачем було надано суду довідку №56-13/1030 від 11.10.2017р., зі змісту якої вбачається, що в Якимівському РЕМ Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» енергопостачання споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» здійснюється лінією електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС Пересип, протяжністю 2,250 км. (а.с.а.с.60,61).

Апеляційним судом також встановлено, що за наданим Відповідачем 1 до матеріалів справи витягом з договору приєднання до електричних мереж від 12.10.2010р. (а.с.136), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», підключення пансіонату передбачено у точці, що розташована на найближчій опорі на спірній лінії електропередач.

Так, враховуючи необхідність визнання за Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» права власності на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт.Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор), яка в 1995р. була передана останньому до статутного фонду та права власності на яку незаконно було передано Відповідачу 1 за договором договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р., Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про:

- визнання частково недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. в частині передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» - «лінії електропередач»;

- визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор).

Своє чергою, Господарський суд Запорізької області від 13.11.2017р. своїм рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнив в повному обсязі з підстав доведеності матеріалами справи факту невідповідності п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. вимогам законодавства, оскільки спірна лінія електропередач 10кВ Ф-117 фактично не входила до складу об’єкту продажу за цим договором, відтак залишилась у власності Позивача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як вбачається з правової природи спірних правовідносин, останні регламентуються, насамперед, положеннями Господарського та Цивільного кодексу України.

Своєю чергою, сутність заявлених позовних вимог полягає у визнанні частково недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. в частині передачі у власність Відповідача - «лінії електропередач» та визнанні права власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор).

Згідно з приписами ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, суд апеляційної інстанції дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, наявні матеріали справи, зазначає, що, оскільки з останніх (матеріалів справи) не вбачається, що з моменту отримання спірного майна Позивачем у власність у 1995р. в процесі корпоратизації, це майно вибуло з володіння Позивача. Перерубування цього майна на балансі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №011-06/14497 від 11.08.2017р. Яких-небудь даних, які вказують на наявність перешкод у Позивача, як постачальника електричної енергії з забезпечення приєднаних до цієї ліній Споживачів (довідка Позивача №56-13/1030 від 11.10.2017р.), матеріали справи не містять. Більш того, зі змісту витягу з договору №П220/81-10 від 12.10.2010р. про приєднання до електричних мереж, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, який був наданий Скаржником до суду апеляційної інстанції, вбачається визначення точки приєднання Відповідача 1 до мережі Позивача до опор спірної лінії, а не до ПС «Пересип» як було би, якщо лінією володів би Відповідач 1. Також апеляційний суд зазначає, що відсутність відомостей про вибуття лінії, яка належить Позивачу, право власності на яку набуто в процесі корпоратизації ще в 1995р., обумовлює безпідставність ствердження Скаржника про коректність застосування в даному випадку судового захисту в порядку ст.ст.387, 388 Цивільного кодексу України, тим більше, що матеріали справи не містять даних про вибуття цього майна у Позивача та здійснення в подальшому наступної череди угод по відчуженню цього майна Відповідачем 1 для застосування віндикаційного способу захисту в контексті згадуваної Скаржником Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р.

Своєю чергою, обмеження підстав визнання приватизаційного договору недійсним, наведені в ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», стосуються тільки сторін цього договору, тоді як Позивач не є такою стороною та заявленим позовом захищає своє право власності способами, які в повній мірі відповідають вимогам ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. Таким чином, заперечення апелянта про неналежний спосіб судового захисту, вибраний Позивачем та застосований судом місцевим є юридично неспроможними, тоді як задоволення позовних вимог в цій частині судом першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що документи надані Позивачем дозволяють ідентифікувати належним чином спірне майно, як одне і теж – з тим, що набуто у власність Позивача в процесі корпоратизації (внесення в статутний фонд) та тим, що входило в об’єкт продажу за спірним договором між Відповідачами 1 та 2. При цьому, правовстановлюючі документи Позивача хронологічно перші, що робить неможливим в силу ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України подальше розпорядження (відчуження) цим майном зі сторони Відповідача 1 без попереднього припинення права власності Позивача в порядку ст.346 Цивільного кодексу України, докази якого в матеріалах справи відсутні. В цьому контексті посилання Скаржника на документи, датовані до укладення спірного договору та фіксуючі існування виконаної безспірної лінії, підведеної до будівельного майданчику, де розташований об’єкт незавершеного будівництва, нічого не змінює, тим більше, що виходячи із висновку про оцінку майна та звіту про оцінку спірна лінія взагалі не оцінювалась та своєю вартістю не формувало елемент ціни спірного договору. Таким чином, спірне майно Відповідачем 1 в принципі не набувалась на оплатній основі, що робить неспроможними його твердження про рейдерське захоплення та втручання в право мирного володіння, гарантованого ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Більш того, саме безпідставне відчуження за спірним договором Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 разом з оціненим майном, також й спірної лінії, що належить Позивачу, і опосередковує безпідставне порушення прав останнього, гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., яке (порушення) було усунено оскаржуваним судовим рішенням. При цьому, зауваження Скаржника про строки дії акту оцінки (6 місяців), які стосуються актуальності та застосування саме визначеної ним ринкової ціни, апеляційним судом відхиляються, оскільки ніяким чином не перешкоджають оцінки цього акту як доказу встановлення обставин відповідності оцінки об’єктів приватизації кількості/найменуванню фактично переданого в межах спірного договору майна.

Так, виходячи із правової позиції, викладеної в абз.4 п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини), яким у розумінні ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України є укладений між сторонами договір №1087 від 11.01.2007р., являється недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо невідповідності п.1.1 укладеного договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва шляхом викупу №1087 від 11.01.2007р. в частині передачі у власність Відповідача - «лінії електропередач» та визнанні права власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на лінію електропередач 10кВ Ф-117, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, ПС «Пересип», протяжністю 2,250км. (49 опор) вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, адже порушує приписи ст.ст.317, 319 та 321 цього Кодексу.

Дійсно, встановлені на підставі наявних матеріалів справи обставини вказують про порушення права власності Позивача на спірне майно з боку Відповідачів шляхом вчинення правочину щодо такого майна без належних для цього повноважень/згоди дійсного власника.

При цьому, задоволення заявлених позовних вимог в силу встановлених ст.ст.216, 236 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору в розглядуваній спірній частині як раз усуває одночасну фіксацію Позивача та Відповідача 2 самостійними власниками одного й того ж майна – зауваження Скаржника про існування двох власників одночасно у зв’язку з прийняттям такого рішення не приймається до уваги, так як не відповідає дійсності в контексті вказаних норм.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг компані», смт.Кирилівка Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017р. (повний текст підписано 20.11.2017р.) у справі №908/1841/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. (повний текст підписано 20.11.2017р.) у справі №908/1841/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 28.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2018р.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3

Надрук. 5 примірн.: 1-3 сторонам, 4- у справу, 5- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 03.03.2018р.