Постанова № 72545015, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 914/1111/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників:

від позивача – ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів, вх.№ 01-05/6029/17 від 21.12.2017р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2017р. (час проголошення об 11 год. 20 хв. в м.Львові, головуючий суддя – Мазовіта А.Б., судді Мороз Н.В., Гоменюк З.П., повний текст рішення складено 17.11.2017р.)

у справі № 914/1111/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача ОСОБА_4 підприємства «Бориславводоканал», м.Борислав

про стягнення 159994,09 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2017р. у справі № 914/1111/16 (головуючий суддя Мазовіта А.Б., судді Мороз Н.В., Гоменюк З.П.) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів до ОСОБА_4 підприємства «Бориславводоканал», м.Борислав, стягнуто з відповідача на користь позивача 571 грн. 35 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 6 037 грн. 94 коп. пені за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 1 188 грн. 46 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 3 233 грн. 62 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 165 грн. 35 коп. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що підписавши спільні протокольні рішення та уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію. Після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з п. 2.9 цього Порядку. Отже, для застосування наслідків порушення грошового зобов’язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач – Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005р. «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію», затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Держказначейством від 03.02.2009р. № 55/57/43 не регулюють питання договірних відносин окремих учасників СПР, у тому числі двосторонніх договірних відносин з постачання електричної енергії, і не містять жодних вказівок щодо змін умов договорів про постачання електричної енергії у зв»язку із застосуванням визначеного Порядку механізму. Як зазначає скаржник, правовідносини між сторонами виникли саме на підставі договору про постачання електроенергії, за змістом якого позивач взяв на себе зобов»язання поставляти електричну енергію відповідачу, а останній взяв на себе обов»язок прийняти та оплатити отриману електричну енергію на умовах та в строки встановлені договором. Відповідач взяті на себе зобов»язання з оплати виконав з простроченням, відтак позивач, керуючись умовами пункту 8 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору та положеннями ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 31701,59 грн. 3% річних та 117564,72 грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення. На думку скаржника, аналіз правової природи спільних протокольних рішень вказує на те, що останні не є правочинами в розумінні положень ЦК України, спрямованими на зміну умов договору про постачання електроенергії, не вносять жодних змін і доповнень до нього. Окрім того, скаржник зазначає, що з розрахунку інфляційних по активній електроенергії вбачається, що нарахування в травні, червні, вересні 2015 року проведені за повний календарний місяць на суму 80832,62 грн., листопад 2015 року – за 29 днів на суму 35,224 грн., інфляційні по реактивній електроенергії проведено за повні місяці спірного періоду.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017р. справу № 914/1111/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів, вх.№ 01-05/6029/17 від 21.12.2017р. у справі № 914/1111/16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 30.01.2018р.

Представник від відповідача в судове засідання 30.01.2018р. не з»явився, проте надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

В судове засідання 30.01.2018р. представник позивача (апелянта) з»явився, проти зазначеного клопотання щодо відкладення розгляду справи не заперечив.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.02.2018р.

В судовому засідання 06.02.2018р. оголошена перерва в судовому засіданні до 26.02.2018р.

В судове засідання 26.02.2018 року представник апелянта з’явився, вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.2018 року з’явився, проти вимог апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 26.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

19 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” (постачальник) та ОСОБА_4 підприємством “Бориславводоканал” (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №90133 та додатки до нього.

За цим договором постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період часу з травня по грудень 2015 року, з січня по березень 2016 року постачав відповідачу електроенергію, що підтверджується рахунками за електроенергію. Факт отримання відповідачем електроенергії у відповідних обсягах та її вартість сторонами не оспорюється.

Згідно 2.3.3. договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно п. 2 Порядку розрахунків, розрахунковим періодом вважається період з 16 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Пунктом 5 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Згідно абз. 2 п. 7 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. ОСОБА_1 оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Також 12.05.2015 Господарський суд Львівської області у справі №914/1640/15 виніс рішення, яким позов задоволив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 1 191 305 грн. 22 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 10 653 грн. 61 коп. боргу за перетікання реактивної енергії, 87 325 грн. 86 коп. пені, 9 038 грн. 97 коп. 3% річних, 400 462 грн. 41 коп. інфляційних втрат та судові витрати.

Як зазначив позивач, відповідачем у 2015-2016 роках було здійснено оплату вартості електричної енергії, отриманої у вищевказаному періоді, а також стягнутої згідно рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі №914/1640/15, з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 8 додатку №2 до договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасної оплати вартості електроенергії, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 31 701 грн. 59 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 117 564 грн. 72 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 6 037 грн. 94 коп. пені за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 1 188 грн. 46 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 3 501 грн. 38 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. ст. 275 ГК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору про постачання електричної енергії, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З врахуванням цих положень, позивачем заявлено до стягнення 31 701 грн. 59 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 117 564 грн. 72 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 6 037 грн. 94 коп. пені за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 1 188 грн. 46 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 3 501 грн. 38 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 1.1. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК “Нафтогаз України” та Державного казначейства України №55/57/43 від 03.02.2009 (який був чинним до 15.09.2015) цей Порядок визначав взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, ДП “Енергоринок” та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.

15.09.2015 року набрав чинності Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688.

Розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 (п. 1.2. Порядку).

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, ДП “Енергоринок”. Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), Енергопостачальною компанією ПАТ “Львівобленерго” (сторона №3) та ДП “Енергоринок” (сторона остання) було підписано 17.04.2015, 19.05.2015, 16.06.2015, 17.07.2015, 19.08.2015, 18.09.2015, 19.10.2015, 18.11.2015, 15.12.2015, 20.01.2016, 16.02.2016, 17.03.2016 спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ “Львівобленерго”.

На виконання вказаних спільних протокольних рішень Державна казначейська служба України перерахувала Головному управлінню ДКС України в Львівській області кошти, останній перерахував їх Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації, який в свою чергу, відповідно до зведених реєстрів актів звіряння за відповідні спірні місяці ці кошти (3 155 300 грн. 00 коп. в рахунок погашення боргу відповідача) перерахував ПАТ “Львівобленерго”.

В пунктах 4, 5 вказаних спільних протокольних рішень сторони передбачили схеми, порядок та строки проведення розрахунків по спільних протокольних рішеннях, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

У пунктах п.п. 6, 8 спільних протокольних рішень вказано, що сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ від 11.01.2005 р. №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію і невиконання своїх зобов’язань за цими спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства. Усі спірні питання, пов’язані із виконанням спільних протокольних рішень, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Також, 26.11.2015 р. за №67/375-В та 26.11.2015 р. за №69/375-В між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної держадміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Бориславської міської ради (сторона 3), ОСОБА_4 підприємством “Бориславводоканал” (сторона 4), Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” (сторона 5), Державним підприємством “Енергоринок” (сторона 6), Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Енергія-Новояворівськ” (сторона 7), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (сторона 8), Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” (остання сторона) було укладено договори про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет на 2015 рік”, відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №375.

На виконання умов вищевказаних договорів 17.12.2015 року позивачу було перераховано 2 209 000 грн. 00 коп.

З метою виконання договору сторони зобов’язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч. 2 п. 14 договору)

Відповідно до п. 19 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмету договору.

Відтак, підписавши спільні протокольні рішення та уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з п. 2.9 цього Порядку.

Отже, для застосування наслідків порушення грошового зобов’язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові від 27.04.2016 р. у справі №914/2055/15, постанові від 21.06.2016 р. у справі №914/2139/15, постанові від 13.07.2016 р. у справі №914/2261/15, постанові від 13.07.2016 р. у справі №914/2140/15, а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 01.07.2015 р. у справі №924/1230/14 (№3-322гс15 у ВСУ), у постанові від 11.11.2015 р. у справі №927/1733/14 (№3-968гс15 у ВСУ).

З огляду на вищевказане, а також факт часткової сплати відповідачем вартості електроенергії власними коштами, судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії - після проведеного судом перерахунку розмір 3% річних повинен становити 571 грн. 35 коп. Внаслідок застосування під час перерахунку інфляційних за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії вимог, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” та п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, а також з урахуванням часу (менше одного місяця у відповідних періодах, коли мало місце прострочення) прострочення відповідачем сплати вартості активної електроенергії, інфляційні за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії до нарахування не підлягають.

Судом також перевірено розрахунок 6 037 грн. 94 коп. пені за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, 1 188 грн. 46 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, та встановлено, що вказані суми нараховані позивачем правомірно.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії в сумі 3 501 грн. 38 коп., слід зазначити наступне.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Як вбачається із розрахунку інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії, позивачем не враховано вищевказаних вимог. Після проведеного судом перерахунку розмір інфляційних за несвоєчасну сплату вартості реактивної електроенергії повинен становити 3 233 грн. 62 коп.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів, вх.№ 01-05/6029/17 від 21.12.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2017р. у справі № 914/1111/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 02 березня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Данко Л.С.