Постанова № 72544974, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. м. Київ Справа№ 902/308/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 (повний текст підписано 02.10.2017)

у справі № 902/308/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі керівника напрямку розвитку та контролю банкоматної та термінальної мережі Вінницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк"

про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення грошових коштів

В судовому засіданні 21.02.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі керівника напрямку розвитку та контролю банкоматної та термінальної мережі Вінницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - відповідач) про розірвання Договору, зобов'язання повернути майно та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк систематично порушує умови укладеного договору щодо здійснення сплати орендних платежів та компенсації податку на землю, а тому за відповідачем рахується сума заборгованості з орендної плати у розмірі 5 846,98 грн. за період з 29.07.2016 по 29.02.2017, з компенсації податку на землю у розмірі 90,88 грн. за період з 29.07.2016 по 29.02.2017 та з компенсації спожитого теплопостачання в сумі 625,26 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.05.2017).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що фактично приміщення за договором оренди Банку передано не було, а доступ до орендованого приміщення для представників Банку був обмежений, у зв'язку з чим підстави сплачувати орендну плату, компенсацію податку за землю та комунальні витрати у Банку відсутні. На підтвердження своїх доводів відповідач надав до матеріалів справи направлений Орендодавцем Лист вхід. № 4642 від 02.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.05.2017 на підставі ст.ст.15, 17 ГПК України матеріали справи №902/308/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 прийнято справу № 902/308/17 до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №902/308/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст. 509 УК України, п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») та процесуального права, рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи.

Апелянт вважає, що відповідач свого обов'язку по сплаті орендних та комунальних платежів не здійснював, що є підставою, в розумінні п.10.6.1 договору та до п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для розірвання договору оренди та повернення орендованого майна у відповідності до п. 10.9 договору, стягнення нарахованої заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про з'ясування судом всіх обставин справи, відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач, направивши відповідачу лист від 02.12.2016 з викладеними у ньому обставинами, підтвердив факт відсутності у банку можливості використання орендованого приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.10.2017 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Чорна Л.В., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.10.2017 у справі №902/308/17 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2017 апеляційна скарга позивача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2018.

31.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді у справі Скрипки І.М. з лікарняного 05.02.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 розгляд справи призначено на 21.02.2018 та задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця (далі - Орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк, відповідач) був укладений договір оренди №3/2016 (далі - договір), за умовами якого позивач передає, а Банк приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - частину нежитлового приміщення №8 площею 5,0 кв. м в будівлі №21, військового містечка №100 (далі - майно) для використання під розміщення банкомату (п.п. 1.1., 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Банк зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (лютий 2016) на рівні 795,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2016) 792,83 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, згідно із законодавством.

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Банком до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок позивача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім (п. 3.6. договору).

Згідно з пунктом 3.10. договору у разі припинення (розірвання) договору відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Банк від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Відповідно до пункту 5.11. договору обов'язком відповідача є здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичних комунальних платежів. Щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,002 Га, на яку Банку, відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (пункт 5.15 договору).

Згідно з пунктом 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 29 липня 2016 по 29 червня 2019 включно.

З наявного у матеріалах справи Акта приймання-передачі нерухомого військового майна від 29.07.2016 вбачається, що позивач передав, а Банк прийняв в оренду майно.

Умовами пункту 10.6.1. договору сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Банк, зокрема, не вніс плату протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу.

Так, посилаючись на вказаний пункт договору, а також на факт наявності у відповідача несплаченої протягом трьох місяців суми заборгованості з орендної плати, компенсації податку на землю та компенсації вартості комунальних послуг, Орендодавець звернувся до суду з вказаним позовом, у межах якого просить розірвати договір оренди, зобов'язати Банк повернути майно та стягнути суму заборгованості з орендної плати, компенсації податку на землю та комунальних витрат.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься Лист вхід. №4642 від 02.12.2016 за підписом Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Касьяна В.В., направлений на адресу Банку, в якому зазначається, що до КЕВ м. Вінниця надійшов лист ПАТ КБ «ПриватБанк» №3152 від 03.08.2016 про те, що військова частина В4050 не допустила співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк» до орендованого приміщення для встановлення банкомату.

З метою забезпечення ПАТ КБ «ПриватБанк» доступу до орендованих приміщень КЕВ м. Вінниця за №3819 від 29.06.2016 направлено звернення до військової прокуратури Вінницького гарнізону, а також Вінницького Зонального відділу військової служби право порятунку (Вінницький ЗВ ВСП).

Окрім того, за №4114 від 21.10.2016 КЕВ м. Вінниця було направлено лист командиру військової частини №4050 з проханням терміново забезпечити доступ орендарів (ТзОВ «Топаз-Я» та ПАТ КБ «ПриватБанк») до орендованих приміщень. Проте, відповіді не отримано.

Вінницьким ЗВ ВСП було проведено перевірку щодо передачі в оренду нежитлові приміщення, які розташовані на території військової частини В4050 та вказано, що ймовірно невстановленими під час перевірки особами ймовірно підроблено підпис у погоджувальному листі, адресованому КЕВ м. Вінниця від 02.10.2015 № 2209 про погодження передачі в оренду нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка №100 військової частини В4050 м. Гайсин. Отримані під час перевірки факти унеможливлюють подальше використання орендарями, в тому числі й Банком, зазначених приміщень.

Також у вказаному листі міститься пропозиція Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці відповідно до п.10.3 та пп. 3 п.10.7 договору, достроково розірвати договір оренди № 2/2016 від 29.07.2016 за згодою сторін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що направивши відповідачу вказаний Лист від 02.12.2016 із зазначеними в ньому обставинами, Орендодавець фактично здійснив конклюдентну дію на підтвердження факту відсутності у Банку можливості використання орендованого приміщення.

Приймаючи до уваги обставини, вказані у Листі вхід. №4642 від 02.12.2016, та положення частини 6 статті 762 ЦК України, слідує, якщо відповідач тимчасово позбавлявся можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами.

У Листі вхід. №4642 від 02.12.2016 зазначається, що відповідач звернувся до Орендодавця із листом про недопущення співробітників Банку до орендованого приміщення 03.08.2016, тобто на п'ятий день після підписання Акта приймання-передачі нерухомого військового майна від 29.07.2016. Крім того, як зазначив у позовній заяві Орендодавець відповідач на користь позивача сплатив 954,00 грн. орендної плати та 33,67 грн. компенсації земельного податку, що з боку Банку не заперечувалось.

З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вказані обставини свідчать про те, що починаючи з 03.08.2016 відповідач фактично не міг користуватись орендованим приміщенням. Відомостей про усунення обставин неможливості використання Банком орендованого приміщення протягом спірного періоду сторонами до суду не надано, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування Банку орендної плати, компенсації земельного податку та комунальних витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення орендної плати, компенсації податку на землю та компенсації спожитого теплопостачання з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях статті 283 ГК України.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відсутність правових підстав у позивача для нарахування орендної плати, компенсації податку на землю та компенсації комунальних витрат, спростовує доводи Орендодавця про наявність підстав дострокового розірвання договору оренди через не внесення відповідачем плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу. З огляду на вказане, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди на підставі пункту 10.6.1. договору задоволенню не підлягають.

Пунктом 10.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Банком Орендодавцю.

Обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у разі припинення договору найму унормований статтями 785, 795 ЦК України.

Оскільки на день розгляду спору договір не є припиненим та, як встановлено судом вище, вимога про розірвання спірного договору оренди задоволенню не підлягає, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку і про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Доводи апелянта щодо нездійснення відповідачем свого обов'язку по сплаті орендних та комунальних платежів, що є підставою в розумінні п.10.6.1 договору та до п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для розірвання договору оренди та повернення орендованого майна у відповідності до п. 10.9 договору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №902/308/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №902/308/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №902/308/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови підписано 03.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська